Рух підтримки закарпатських військових звертається до Президента України Володимира Зеленського
Текст відкритого листа подаємо:
«Із 25 по 26 травня 2022 року в офісі Руху підтримки закарпатських військових та квартирах волонтерів відбулися невмотивовані та безпідставні обшуки й вилучення майна – це медикаменти, одяг, інструменти, продукти харчування, які були вже підготовлені для відправки на фронт та пораненим; благодійні внески людей, за які планувалося закуповувати необхідні речі; особисті речі волонтерів; висунуто абсурдні звинувачення, які не відповідають дійсності. Така ситуація спостерігається і в інших регіонах України. Усе це свідчить про системну акцію з дискредитації волонтерського руху в Україні. У результаті: – реальна допомога військовим, у тому числі пораненим, заблокована; – втрачається довіра населення, волонтери зазнають тиску та демотивовані; – після найвиснажливіших місяців повномасштабного війни волонтери опиняються у ролі звинувачених, затаврованих як злочинці без рішення суду. Ми розуміємо, що в організації роботи деяких волонтерів могли бути недоліки, але чого не було – це злочинних намірів, всі наші дії були спрямовані виключно на швидку та ефективну допомогу країні. Більшість із нас працюють у волонтерському русі з 2014-го року, і найцінніше, що ми маємо – це довіра людей. Бо лише разом ми відстоїмо Україну!».
Рух запрошує приєднатися до звернення та підписати відкритого листа усіх людей доброї волі та волонтерські спільноти Закарпаття та загалом України. Завтра, 7 червня, з 10-ї години на Гойди, 8, на прохідній.
Рух підтримки закарпатських військових
До теми
- Стоматологічна допомога на передовій: Історія мукачівського лікаря 128-ї бригади
- Юрій «Ведмідь» Гебеш: «Упевнений, якщо їх не зупинити, то ця війна точно торкнеться кожного – кожен будинок, кожну дитину, кожного батька і кожну матір»
- «Я воюю за своїх дітей, хочу, щоб вони, а також рідні й близькі, жили в нормальній країні»... Історія військового 128-ї бригади Вадима
- Джері: «На питання, коли закінчиться війна, у мене проста відповідь». Історія військового, який служить у ТЦК
- Пресофіцер 128-ї бригади Ярослав Галас: "Намагаюся писати про тих, хто бачить ворога на власні очі"
- "Я радий, що поранили мене, а не когось із хлопців" - історія розвідника з Ясіня
- «У мене угорське походження, і я вважаю, що моє місце тут – на передовій із бойовими товаришами…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я б не проміняв свій підрозділ на жоден інший…» Історія військового 128-ї бригади Василя
- «Шкода, що донька росте без мене. Але я прийшов сюди, щоб моя дитина спала спокійно. І не тільки моя…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Росіяни, котрих ми брали в полон, були дуже перелякані й питали, чи ми їх розстріляємо..»
- «Йде війна, тому я мушу бути тут – про переведення в тил чи звільнення не думаю…» Історії з фронту від 128 бригади
- «Піхоті на війні найважче, але без неї ніяк…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів