«На цивілці я різне чув про ЗСУ, але вже тут побачив, що в армії є командири, для котрих люди – пріоритет номер один...» Історія бійця 128-ї бригади
Наприкінці весни минулого року, коли двоє товаришів після роботи поверталися додому із Закарпаття, машину на блокпосту зупинили представники ТЦК. Так через кілька днів Роман опинився в навчальному центрі на Рівненщині, а далі пройшов курси лідерства й потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду.
– Спочатку я йшов на штурмовика, – каже Роман. – Хлопці на курсах лідерства готувалися служити в гірсько-штурмовому підрозділі, і я планував іти з ними. Хоча достеменно не знав, що це таке, оскільки не проходив строкову службу. Однак уже після курсів під час розподілу мене відібрали в підрозділ безпілотників. Напевно, врахували мою вищу освіту в сфері ІТ-технологій.
Роман працює з дроном-бомбером і за посадою є пілотом. У команді ще двоє товаришів, котрі готують дрон до вильоту й споряджають його боєприпасами. Точка зльоту, як правило, за 2-3 кілометри від ворожих позицій.
– Наші пріоритетні цілі – піхотні укриття, склади з боєприпасами, техніка. Ми підтримуємо нашу піхоту під час штурмів або знищуємо ворожу піхоту, яка намагається штурмувати наші позиції. А потім добиваємо тих, хто вцілів і сховався в норах чи бліндажах. Я почуваюся цілком спокійно, коли знищую ворога, а от коли гинуть наші хлопці – це трагедія. Влітку загинуло двоє моїх товаришів. Ми висунулися на бойову позицію, і поки я налаштовував апаратуру в бліндажі, вони закріплювали боєприпаси. У цей момент щось сталося, можливо, нас вирахували, і стався приліт. Обидва хлопці загинули… Один із них воював ще в АТО, а інший усього чотири місяці як мобілізувався. Ми були дуже злагоджені, розуміли один одного з пів слова… Я дуже важко переживав цю втрату…
Роман тоді отримав контузію й пройшов курс лікування, після якого йому пропонували реабілітацію. Однак він відмовився, тому що в підрозділі не вистачало бійців. Утім, ще перед контузією боєць зміг побувати вдома у відпустці.
– Як я сприйняв життя в глибокому тилу? Став по-іншому на нього дивитися. Побував на хрестинах, а потім ми пішли в нічний клуб, і я зловив той контраст, якого раніше не відчував. Були злість, розчарування… Ми ніби живемо в одній країні, а тут у центрі міста велике скупчення людей, котрі розважаються й не бояться, що щось прилетить… Мені теж хотілося так жити й не думати, що треба повертатися на війну. Але я повернувся без роздумів.
Боєць воює вже більше року, тому добре вивчив армійські порядки.
– До того, як я сюди потрапив, різне чув і про ЗСУ, і про 128 ОГШБр. Усе-таки, це штурмова бригада, яка воює на найскладніших напрямках і має втрати. Але вже тут я побачив, що в армії є професійні командири, котрі реально переживають за свій особовий склад. Люди для них – пріоритет номер один. Звичайно, тут непросто і небезпечно. Ти в постійній напрузі, тривозі, не завжди в позитивних думках. І поки війна триває, ці тригери тебе супроводжуватимуть. Тому для мене важливо, щоб мої рідні були в безпеці й не бачили, не відчували те, що я. Саме за це я воюю…
До теми
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
- Капітан "Дуб". Ужгородець Євген Гайдук представлений до нагородження орденом "Богдана Хмельницького". Посмертно
- Про особливості підписання контракту, додаткові соціальні гарантії та шлях від цивільного до військового професіонала
- "Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом
- «Розповідати дітям у теплому класі про патріотизм? Мені було б соромно...» Історія бійця 128-ї бригади
- Десантник "Кент". Пам'яті ужгородця Радіона Миковича, нагородженого орденом "За мужність"
- «Коли треба, я спокійно йду на позицію, бо знаю – у нас нормальні хлопці, витягнуть, якщо що…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На війні все може піти не за планом, тому завжди треба бути готовим до найгіршої ситуації…» Історія бійця 128-ї бригади
- Розвідник "Француз". Ім’ям капрала Французького Іноземного легіону Святослава Сойка названо вулицю в Ужгороді
- Обігнали колону росіян, привезли дружин народжувати і пішли воювати. Історія шістьох друзів із Сумщини, які вирвалися з окупації
- «Особисто я воюю за товаришів, що загинули…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Кулеметник завжди останній залишає позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів