До 30-ти річчя незалежності України видана найповніша бібліографія історії Карпатської України

Книгу відкриває хоча й лаконічна, зате ґрунтовна хронологія державотворчих процесів на Закарпатті напередодні Другої світової війни. Автори не випадково в назві книги використали термін «державотворчість». Так вони дали чітку відповідь ряду історикам минулого і сьогодення, що Карпатська Україна далеко не «одноденна держава», як про неї писав англієць Майкл Вінч, а тривалий історичний процес, який відбувався упродовж багатьох років, принаймні протягом усього міжвоєнного періоду. Микола Вегеш і Сергій Федака глибоко переконані, що саме виникнення Карпатської України мало не містечковий, а загальноукраїнських характер. Вони розглядають весь період існування Карпато-Української держави (8 жовтня 1938 – 15 березня 1939 рр.) як окремий етап української державності в ХХ столітті. Хоча хронологію Карпатської України починають не з призначення першого автономного уряду Підкарпатської Русі, а ще з березня 1937 року, коли представники обох напрямів (українського і русофільського), вимагали від Праги автономії.

Під час опису найважливіших історичних подій, які становлять основу хронології, Микола Вегеш і Сергій Федака чітко притримуються створеної ними періодизації: передісторія Карпатської України; становлення автономної державності (11 жовтня – 2 листопада 1938 р.); зміцнення автономної держави (3 листопада 1938 – 12 лютого 1939 р.); творення передумов незалежності (13 лютого – 13 березня 1939 р.); проголошення незалежності Карпатської України та її оборона (14 – 18 березня 1939 р.). Хронологія переплітається із спогадами тогочасних політичних діячів і активних учасників подій, що робить матеріал цікавим і насиченим, дає можливість читачу відчути внутрішній нерв, переміститися в ту непросту, але надзвичайно цікаву і величну епоху.  

Історію Карпатської України забороняли угорські гортисти, які її окупували в березні 1939-го. Аналогічну позицію займали представники офіційної радянської історіографії. Упродовж 50–80-х років минулого століття захисники Карпатської України на чолі з президентом Августином Волошином зображувалися лише чорними  фарбами, а національно-визвольний рух у краї – як антинародна діяльність закарпатських націоналістів, як спроба політичних авантюристів і зрадників народу захопити владу у свої руки. Лише в 1990 році побачили світ перші правдиві та об’єктивні дослідження історії Карпатської України. Виняток становили публікації, які друкувалися за Заході, де дозволялося писати вільно.

Найповніша до цього часу бібліографія історії Карпатської України була опублікована в 2002 році й включала 1194 позиції. Згодом побачила світ «вибрана бібліографія», у якій зафіксовано 1568 різноманітних видань про події 1938–1939 років у Закарпатті. Готуючи до друку це видання, Микола Вегеш і Сергій Федака намагалися найповніше використати бібліографічні покажчики вчених, які зробили найбільший внесок до вивчення історії Карпатської України та її найвидатніших постатей. Йдеться не тільки про істориків, але й про мовознавців, літературознавців, політологів (бібліографічні покажчики О. Довганича, В. Худанича, О. Мишанича, В. Німчука, В. Задорожного та багатьох інших). Пропонований бібліографічний довідник, у якому зафіксовано 3316 позицій, включає в себе як опубліковані збірники документів і спогади очевидців, так і монографії, брошури та статті (включаючи й газетні публікації). Автори  використали матеріали цілої низки Інтернет-видань («Територія терору», «Історична правда», «Карпатська Україна», сайт агенції досліджень регіонального соціуму «Карпатія» тощо).

Карпатську Україну важко собі уявити без її президента Августина Волошина. Саме з цією метою автори покажчика також включили до бібліографії підручники і наукові праці, численні статті та художні твори найвидатнішого педагога і культурного діяча Закарпаття ХХ століття. У бібліографічному покажчику досить повно представлені наукові публікації про життя і діяльність Володимира Бірчака, Августина Штефана, Вікентія Шандора, Степана Росоху, Степана Клочурака, Олега Ольжича, Івана Рогача, Михайла Колодзінського, Уласа Самчука, Зенона Коссака-Тарнавського, Олексу Блестіва та багатьох інших.

Допитливий читач зверне увагу на сотні праць видатних політиків і дослідників різних країн про міжнародне становище Чехословаччини напередодні Другої світової війни. Лоренс Ріс, Норман Дейвіс, Вінстон Черчілль, Джордж Кеннан, Річард Бассетт… Не всі вони згадали Карпатську Україну, але детально описали Мюнхенську конференцію 29–30 вересня 1938 року, яка поклала початок державному розпаду Чехословаччини та гострій політичній кризі в Центральній Європі. Як тут не згадати пророчі слова британського прем’єр-міністра В. Черчілля: «Ми без війни потерпіли поразку, наслідки якої будемо відчувати дуже довго. Ми пережили страшний етап нашої історії, коли було порушено рівновагу Європи… Не думайте, що це кінець. Це тільки початок розплати. Це тільки перший ковток, перше частування цієї гіркої чаші, яку нам будуть підносити рік за роком…». Наскільки актуальними залишаються ці слова визначного британського політика сьогодні, коли триває неоголошена гібридна війна Росії проти України. Саме наша молода незалежна держава, яка незабаром відзначатиме своє 30-річчя, виступає надійним гарантом цивілізованого Заходу від тоталітарної Росії.

Микола Вегеш і Сергій Федака рекомендували свою книгу науковцям, аспірантам та студентам. Безперечно, бібліографія історії Карпатської України, яку уклали ужгородські науковці, посприяє при написанні нових наукових досліджень про національно-визвольні змагання закарпатських українців наприкінці 30–х років ХХ століття. Разом з тим, вона буде корисною всім, кого цікавлять тріумфальні й трагічні дні Карпатської України.

Детальніше із текстом книги можна ознайомитися за посиланням.

Олексій Шафраньош,

кандидат політичних наук,

Інформаційно-видавничий центр УжНУ

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі