Ректор УжНУ Володимир Смоланка прозвітував про діяльність університету за 2020 рік
Високі позиції у міжнародних рейтингах, капітальні ремонти, рекордна кількість студентів, матеріальне заохочення працівників – про це й не тільки розповів під час щорічного звітування ректор УжНУ Володимир Смоланка. Відбувся звіт у рамках засідання Конференції трудового колективу Ужгородського університету.
«Цей рік звичайним не назве жодна людина на планеті. Пандемія коронавірусу змінила життя кожного і людства загалом. Ми дістали низку нових викликів у навчанні, роботі та спілкуванні між викладачами й студентами. Але наш університет впевнено впорався з тими завданнями, перед якими постав», – розпочав Володимир Смоланка.
За оновленою системою фінансування закладів освіти «ми змогли отримати 21 мільйон гривень, – повідомив ректор. – Це дозволило спрямувати кошти для низки проєктів – у тому числі оновлення матеріально-технічної бази та стимулювання наших викладачів на освітню та наукову діяльність».
Навіть попри карантинні обмеження, університет провадив активну профорієнтаційну роботу. Як результат – успішна вступна кампанія.
«Цього року маємо менше іноземних студентів – це пов’язано з пандемією. Менше й магістрів – це є загальною тенденцією в Україні», – констатує Володимир Смоланка. – Однак у цілому виш має чудові результати вступної кампанії: вдалі заходи дали небувалий досі контингент студентів – 14946 осіб. Це найбільша кількість за всю історію університету.
У 2020-му присвятили чималу увагу капітальним ремонтам. «Капітальні видатки УжНУ становлять майже 40 мільйонів гривень. Думаю, не тільки наші студенти, а й жителі міста бачать, як покращується юридичний, медичний факультети, змінюється стоматологічний й кафедра сімейної медицини», – каже очільник вишу.
Весь ЗВІТ ректора за 2020 рік
Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ фото Віталія Завадяка
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Команда Eco Film Festival від Chysto.de оголосила переможців кінопремії імені Романа Жука, який загинув навесні 2022 року, захищаючи Україну
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
До цієї новини немає коментарів