Дипломат та історик Роман Тодер видав книгу про закарпатську горянську гастрономію

Щойно вийшла книга про закарпатську горянську гастрономію – «”Висока” кухня, або в горах їстимуть добре». Її автор – Роман Тодер, уродженець Закарпаття, дипломат, історик, він протягом п’яти років навчався у Франції (Ecole Pratique des Hautes Etudes, Сорбонна), працював у США, Італії, Франції. Роман із дитинства захоплюється гастрономією та історією Закарпаття, протягом багатьох років у вільний від роботи час збирав матеріали, відтак ця праця – історія і майбутнє Закарпаття крізь традиції харчування, пише Varosh.
У книзі описана історія формування закарпатської горянської гастрономії від ХІІІ ст. і до нашого часу, показано нерозривний зв’язок між харчуванням і господарюванням. Описані ключові принципи та характеристика кухні закарпатських горян. Тут йдеться про серцевину автентичної горянської гастрономії в історичному контексті.
Видання має дві частини. Перша присвячена історії впливів (або опору впливам) на формування горянської гастрономії від XIII ст. до наших днів. Друга – про сутність гастрономії, її зв’язок із теруаром, про її закономірності, основні знакові продукти.
Що таке “вплив” для закарпатської гастрономії? З чим саксонці прибули на Закарпаття? Як позначилася міграція волохів на гастрономії? Яким чином італійські тенденції дісталися нашого краю і в чому вони полягали? Що змінилося і яким було харчування в наших горах під владою Трансільванського князівства? Звідки дув французький придворний вітер? Які зміни принесли із собою австрійські і німецькі колоністи? Якою насправді була кухня Австро-Угорщини? Що змінилося на столах при чехах, угорцях та під час радянського періоду на Закарпатті? З чим наш край увійшов у XXI століття і що чекає наше харчування завтра? А ще – як впливала на гастрономію праця “на пана” і мандри до чужих країв на заробітки? Що означає працювати на своєму “дарабі”? Якими були прадавні способи приготування їжі? А які поширені колись продукти ми нині майже забули? Що вважати зразком горянської гастрономії? Це лише частина запитань, відповіді на які читач знаходить у книзі.
У “Високій кухні” – багато історії, проте вона якраз демонструє, як рухатися далі. Адже унікальна закарпатська гастрономія має що запропонувати сучасності. Зі сторінок видання дізнаємося про місцеву гастрономію, культуру, менталітет, історію, а також починаємо розуміти місце нашої гастрономії у світових процесах.
Ця книга цікава широкій аудиторії. Усім, хто цікавиться історією, автентикою, переосмисленням гастрономії. Кухарям, рестораторам, гастрокритикам, гідам, митцям, підприємцям… І всім, кому небайдуже до власного харчування.
У автора є сподівання, що його праця допоможе багатьом краще осягнути власний скарб, горянську кухню, і втілити її автентичність і корисність у щоденному житті.
До теми
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- "Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті
- «До повномасштабної війни я всіма способами намагався уникнути строкової служби, а зараз відчуваю себе, як у сім’ї…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я вірю, що все буде добре, адже я Лакі – щасливчик!» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я кілька років відмовляв батька йти армію, але він не витримав дома й мобілізувався в наш підрозділ…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Тоді ми вже знали, що кільце закривається..." Історія закарпатця, захисника Дебальцева
- «Кожен наш виїзд приносить користь – якщо не знищує ворогів, то принаймні пошкоджує їхню логістику. Це додає снаги…» Історія воїна 128-ї бригади Назара
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів