Як закарпатські поліцейські по культурних місцях їздили
Львів – культурна столиця України – місто, яке зачаровує. Його архітектурні композиції зберігають у собі багатовікову історію та загадкові легенди. Днями поліцейські охорони разом з працівниками інших підрозділів Національної поліції Закарпаття познайомились з історією цього загадкового міста.
З самого ранку біля Управління Національної поліції Закарпаття було людно. Офіцери, працівникивільного найму з дорожніми сумками – усі зібралися у культурне відрядження. За ініціативи профспілкової організації поліції, охоронці громадського спокою побували на екскурсії у місті Лева.
- Щодня вони захищають спокій громадян області, тому мають право і на відпочинок, - зауважив голова Закарпатської організації професійної спілки працівників поліції Валерій Менджул. - Подібні екскурсії по можливості організовуємо часто. Останнім часом багато хто хотів поїхати у Львів, тому так і зробили.
У Львові на поліцейських Закарпаття чекала цікава екскурсія стежками середньовічного міста. Перша зупинка була на Високому замку. Відвідали екскурсанти також площу Ринок, Домініканський собор, Палац Потоцьких. Не оминули Італійське подвір'я, яке зберігає в собі ренесансну пам'ятку 1580 року, та Палац найбагатшого львів'янина за всю історію міста – купця Костянтина Корнякта. Закінчили гості знайомитись з центральною частиною Львова біля Оперного театру.
Вже наступного дня працівників поліції чекала друга частина подорожі, під час якої вони знайомились з духовними пам'ятками міста. Відвідали богослужіння у відомому соборі святого Юрія.
Закінчили ж культурне відрядження у селі Раковець, біля святого цілющого джерела, яке, за переказами людей, лікує від різноманітних хвороб. Вода з джерела стікає у своєрідний басейн, в якому босими ногами, відмовляючи молитву, приїжджі просять милостині у Святого Духа. Щоправда, обійти басейн 12 раз було не так просто, адже температура води тут коливається від мінус 4 до плюс 4 градусів Цельсія. І в спеку, і в холод. Проте, серед поліцейських знайшлись сміливці, які таки зуміли пробути у холодній воді потрібну кількість часу.
- Вода холодна, таке враження, що за ноги щипає. Проте тільки перші п'ять кіл складно, а далі звикаєш, - з усмішкою розповідають відчайдухи-поліцейські.
Опісля правоохоронців чекав відпочинок і дорога додому. Недарма ж кажуть – в гостях добре, та вдома краще, - інформує Управління поліції охорони в Закарпатській області.
До теми
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Команда Eco Film Festival від Chysto.de оголосила переможців кінопремії імені Романа Жука, який загинув навесні 2022 року, захищаючи Україну
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
- Мисливці за бронею та авіацією. Закарпатські нацгвардійці тренуються нищити техніку ворога
- “Винну історію Закарпаття” презентували в Ужгороді
До цієї новини немає коментарів