Вікторія Тимчик - про те, як Закарпаття адаптує стратегії імунізації до унікальних реалій прикордонного регіону
Вікторія Тимчик, в.о. генерального директора Закарпатського обласного центру контролю та профілактики хвороб: «Наше завдання — зробити імунізацію доступною, зрозумілою й частиною культури здоров’я кожної громади. Ми не просто звітуємо про цифри — ми працюємо з людьми, слухаємо їх і реагуємо на виклики в полі».
1. Які найбільш яскраві кейси з імунопрофілактики у Закарпатській області ви могли б виділити?
Одним із ключових прикладів стала кампанія додаткової імунізації дітей, які пропустили планові щеплення. У 2024 році вдалося охопити майже 17,2 тисячі дітей вакцинацією від кашлюка, дифтерії та правцю. Це надзвичайно важливо для нашого регіону, враховуючи транскордонний характер Закарпаття та постійний ризик інфекційних спалахів. Також ми продовжили роботу з вакцинацією ромських дітей, залучаючи міжнародних партнерів.
2. Як ви оцінюєте загальний рівень охоплення щепленнями в області?
Ми спостерігаємо поступове покращення. Вакцинація дітей набирає темп, зокрема завдяки нашій кампанії з додаткової імунізації, тісній співпраці з сімейними лікарями та освітніми установами. Водночас залишаються окремі громади, де рівень охоплення ще недостатній, тому ми продовжуємо роботу з адресною комунікацією та виїздами мобільних бригад у школи й дитсадки.
3. Яку роль відіграє ваш Центр у формуванні стратегії імунізації в області?
Наш Центр координує розробку та впровадження обласної стратегії імунопрофілактики. Ми тісно взаємодіємо з Департаментом охорони здоров’я, медзакладами первинного рівня та міжнародними організаціями.
4. Як змінилася робота Центру з початку повномасштабної війни?
Нам довелося переглянути логістику, забезпечити доступ до вакцин для ВПО та врахувати нові міграційні виклики. Ми мобілізували додаткові ресурси, тісніше працювали з громадами та збільшили кількість виїздів мобільних команд до віддалених населених пунктів. Також посилили моніторинг епідемічної ситуації, зокрема щодо гепатиту А, кашлюку та кору.
5. Які соціальні та етнокультурні особливості регіону впливають на комунікацію про щеплення?
Закарпаття багатонаціональне: угорці, роми, словаки, румуни, українці. Тому ми адаптуємо інформаційні матеріали кількома мовами, залучаємо лідерів громад, священників та місцевих активістів. У громадах ромської нацменшини ми працюємо через авторитетних представників, які стають амбасадорами вакцинації.
6. Яку роль у вакцинальних кампаніях відіграють місцеві лідери, вчителі, священнослужителі?
Це наші ключові партнери в комунікації. Їхнє слово має значення в громадах. Залучення вчителів та духовенства дозволяє зменшити страхи та упередження. Наприклад, у кількох ОТГ саме священники ініціювали розмови про користь вакцинації після наших зустрічей.
7. Чи були випадки відмови громад від вакцинації? Як діяли?
Такі випадки бували, зокрема у закритих релігійних громадах. Ми не тиснемо, а пояснюємо, показуємо приклади з інших сіл, залучаємо авторитетних осіб. Іноді допомагав особистий приїзд фахівців у громаду для відповідей на всі запитання.
8. З якими основними викликами ви зіштовхнулися під час реалізації вакцинальних кампаній, особливо у важкодоступних або прикордонних районах?
Основними викликами є географічна віддаленість деяких населених пунктів, складні логістичні умови та обмежений доступ до медичних послуг. Для подолання цих труднощів ми організовуємо мобільні бригади, забезпечуємо належну інфраструктуру для зберігання вакцин та тісно співпрацюємо з місцевими громадами.?
9. Чи застосовували ви якісь інноваційні або креативні методи комунікації та залучення населення? Що спрацювало найкраще?
Ми використовували різні інноваційні підходи, зокрема створення відеороликів з участю відомих особистостей, інтерактивні заходи для молоді та використання соціальних мереж для поширення інформації. Найефективнішими виявилися ті методи, які були адаптовані до специфіки конкретної громади та враховували її культурні особливості.
10. Які стратегічні цілі має ваш Центр на найближчі роки?
Наш Центр фокусується на підвищенні охоплення рутинною імунізацією, особливо серед дітей у сільських і важкодоступних громадах. Ми працюємо над покращенням взаємодії з первинною ланкою, щоб забезпечити своєчасне внесення щеплень до медичних карт та їх фактичне проведення.
У пріоритеті — посилення навчання медичних працівників у сфері ефективної комунікації щодо щеплень. Для цього ми плануємо розширити практику виїзних тренінгів, семінарів та консультацій на базі лікарень і амбулаторій.
Також розвиваємо механізми моніторингу охоплення щепленнями в розрізі громад, щоб вчасно виявляти проблемні зони і працювати з ними адресно.
Крім того, ми прагнемо посилити міжсекторальну співпрацю: залучати до імунізаційних кампаній освітні установи, громади, релігійних лідерів та молодіжні ініціативи. Це дає змогу зробити вакцинацію частиною ширшої культури піклування про здоров’я в регіоні.
Наше завдання — щоб кожна дитина в Закарпатті мала рівний доступ до якісної профілактики інфекційних захворювань.
До теми
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
До цієї новини немає коментарів