Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів

До проєкту, який передбачає проведення навчальних семінарів для майбутніх фасилітаторів, залучені й провідні закордонні спеціалісти – інструктор міжнародної школи петанку CIEP Петр Фукса (Чехія) та тренер з петанку Давід Нуро (Франція), які вже працювали з жіночою та чоловічою збірними України з цього виду спорту.
Петанк як реабілітація
На тренінгу присутні фізіотерапевти, медпрацівники, представники громадських організацій, які дотичні до петанку, а також фахівці зі Львова, Києва, Харкова й інших міст. Вони проходять теоретичний і практичний блоки, опановуючи програми реабілітації для військових через гру в петанк, щоб надалі допомагати останнім займатися цим видом спорту. Для зручності, особливо в приміщеннях реабілітаційних центрів, гравцям пропонують використовувати не класичні металеві, а гумові кулі.
— Суть в тому, що немає в Європі військових конфліктів. Це наш конфлікт, тому це унікальна річ, коли військових адаптують до суспільства завдяки петанку, — пояснив Varosh Петро Гойс, президент Закарпатської федерації петанку. — І цей семінар так і називався: “Петанк, адаптивний спорт і спосіб реабілітації”. Тобто ми зараз у війні, у нас є ветерани з різними фізичними вадами і дуже важливо було через петанк їх адаптувати до соціального нормального життя і до спорту.
На брифінгу в Закарпатській ОВА тренери розповіли про петанк як про адаптивний вид спорту
Ідею використати петанк як засіб реабілітації підтримали у Всесвітній федерації петанку і на тренінг приїхав один з кращих тренерів петанку Петер Фукса. Петро Гойс розповів: петанк є паралімпійським видом спорту.
— Це найсоціальніший вид спорту, який підходить усім — дітям, літнім людям, людям із фізичними ушкодженнями, хворим на аутизм та хворобу Альцгеймера, — пояснив він. — Він підходить також людям на кріслах колісних та з протезами.
Стояти на двох ногах
Член наглядової ради спортивно-реабілітаційного центру, керівник ГО “Учасники бойових дій «Нескорені»” Едуард Залеський розповів:
— Петанк, вірю, дуже скоро стане адаптивним видом спорту. Він дуже швидко переключає тебе з повсякденного життя на спорт, тому що тобі треба сконцентруватися — це дуже важливо. І ти перестаєш думати про свої проблеми, а думаєш тільки по гру, зосереджуєшся на кулях. Це дуже хороший вид спорту для реабілітації військових.
Віцепрезидентка Федерації петанку України з питань фізкультурно-спортивної реабілітації осіб із дисфункціями в стані здоров’я внаслідок впливу травматичних подій війни Оксана Юденко каже: гра настільки проста, що навіть люди з важкими травмами, як-от множинними контузіями, м’язовими порушеннями, з протезами чи на кріслах колісних, можуть досить швидко її опанувати.
— Така проста ігрова форма допомагає не тільки відновлювати рухові навички, а й полегшити соціалізацію, отримуючи перші спортивні результати. За годину-півтори, поки триває гра, покращується й психоемоційний стан, — сказала вона на брифінгу в Закарпатській ОВА.
— Спорт, праця, сім’я – це все інструменти, які дуже сильно допомагають ветерану у відновленні, — каже Микола Клим, капелан Корпусу військових капеланів. — Для мене спорт — це дисципліна і відносини з людьми. І чим вони різноманітнішим, тим краще. Петанк вчить нас стояти на двох ногах і якщо ви можете стояти в грі з напарником, то це буде сила.
Відновлення і майданчики
Люди, які пройшли цей семінар, будуть рекомендовані реабілітаційним і медичним центрам, які займаються реабілітацією військових, щоб вони проводили заняття з військовими, пояснив Varosh Петро Гойс.
— Вони тепер вже знають, який має бути підхід, було багато вправ, які мають бути тренінги з цими військовими, як їх залучити до нормального життя. Тобто зараз ці люди вже фактично є фахівцями з роботи з ветеранами по петанку.
Впродовж тренінгу заняття приходили у Закарпатському регіональному центрі з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт». Учасники обговорили, що тут будуть побудовані майданчики для гри в петанк як у самому залі, так і за його межами.
— Також ми хочемо, щоб майданчики були передбачені і в цьому великому реабілітаційному центрі “4.5.0”, який будується на БАМі. В залах грали ми спеціальними кулями, якими можна. Тобто це не металеві, вони прорезинені кулі, але вони в тої самої ваги, але вони адаптовані якраз у ці кулі для того, щоб грати в залах, — додав Петро Гойс.
Зоряна Попович, Varosh
Фото Varosh та зі сторінки Закарпатської ОВА у фейсбуці
До теми
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Ми не готуємо солдатів, ми готуємо патріотів» – Олександр Сіденко про нову модель предмета «Захист України»
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна – це справжнє пекло на землі, а її наслідки жахають. Вона здатна пробудити мужність навіть у жінок», – Людмила Ціпкало, фельдшерка ДСНС Закарпаття
- Оригінальні роботи Кобзаря: офорти Тараса Шевченка зберігають у Закарпатському художньому музеї ім. Бокшая
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
До цієї новини немає коментарів