Як живуть українці в Угорщині

Значною мірою полегшує проживання українців в Угорщині те, що тут активно працюють українські національні товариства, відбувається підтримка української культури, освіти й духовності, і навіть у політичному житті Угорщини українці беруть активну участь. Як усе це відбувається – говоримо з нашими співвітчизниками.

Українців в Угорщині – десятки тисяч

Від 40 до 70 тисяч – про таку кількість українців в Угорщині говорять сьогодні різні джерела. За даними угорського перепису населення у жовтні 2022 року, чисельність українців у цій європейській країні зросла з семи тисяч до понад 24-х порівняно з минулим переписом 2011-го.

Проте на середину 2024-го року тільки за офіційним захистом до Угорщини звернулися вже понад 41 тисяча українців, такі дані наводить Речниця української меншини в парламенті Угорщини Ліліана Грекса (на фото справа). Вона вважає, що якщо до цієї цифри додати тих, хто офіційно потрапив до перепису (тобто ті, хто на ту мить жив в Угорщині понад три місяці), а також тих, хто не зареєструвався жодним чином, то загалом можна наводити цифру в понад 60, а може навіть в 70 тисяч.

Речниця нацменшини каже, ті українці, котрі прибувають зараз до Угорщини, дали суттєвий поштовх українській національній спільноті в цій країні. Їх долучають до різноманітних програм, заходів, щоб мати можливість допомагати їм та легше комунікувати.

Підтримка земляків допомагає адаптуватись в новій країні

«Страшна війна змусила мене з донькою виїхати за кордон, в Угорщину, але я не пошкодувала жодного разу про це рішення, – розповідає Вікторія з Сумщини. – Мені було не важко адаптуватись з огляду на те, що мала тут подругу, до котрої приїжджала в гості раніше. Вона допомогла в перші дні, але загалом країна та її мешканці виявилися дуже прихильними до мене, я дуже швидко адаптувалась».

Вікторія каже, спілкується з місцевим населенням англійською, тому мовного бар’єру не відчуває. Влаштувалась на роботу в міжнародну компанію, бере активну участь у всіх заходах, котрі влаштовує українська спільнота в Будапешті. Жінка почала опановувати угорську і каже, що завдяки тому, що перебуває у мовному середовищі, навчання дається їй порівняно не складно.

«На відміну від мене, доньці було дуже важко, бо їй довелося вчити угорську мову, щоб вчитися в школі, а це нелегка мова. До всього, вона хоче й далі вчити українську, а такої повноцінної можливості ми досі не мали. Тепер, із відкриттям такої школи в Будапешті, сподіваюсь, проблеми зникнуть».

А ось пані Ірині, котра з Київщини переїхала до Будапешта з 10-річним сином, на початках було нелегко:

«Надзвичайно складно знайти роботу, якщо ти не володієш мовою. Потім, коли знайдеш, не просто сумістити її зі шкільними заняттями сина, його тренуваннями тощо, бо ж таку дитину саму ще не відпустиш гуляти великим містом. Виручали українки, котрі переїхали зі мною чи котрі тут давно вже живуть. Ми тримаємось одна за одну, і це справді велика допомога!»

Підтримка рідних та друзів – це те, що насамперед допомагає адаптуватись в Угорщині, каже й Ірина Вашаргелі, котра переїхала в цю країну з Тернополя та живе тут уже десять років.

«З підтримкою близьких людей та завдяки знанню інших мов (угорську вивчала у процесі), вдалось заново сформувати своє життя тут. Моя діяльність наразі є різносторонньою. Люблю подорожі, люблю знайомити людей з Будапештом, радію досвіду праці у великій міжнародній компанії», – розповідає про себе молода жінка. Зараз вона долучається й до громадського життя та рада кожній можливості допомагати Батьківщині та українцям.

Підтримувати не тільки тих українців, котрі вже роками живуть в цій європейській країні, а й вимушених втікачів від війни намагається Ліліана Грекса як представниця української меншини в Угорщині. Так, інтереси одних та інших в певних питаннях різні, але глобально – однакові: примноження культури, збереження традицій, вирішення освітніх та духовних потреб. Усе це можна забезпечувати, якщо є міцний голос української спільноти, її активна громадська позиція та прагнення саморозвитку. І це все – також в Угорщині є.

Українці в Угорщині – активні та свідомі

Українці в Угорщині справді активні: це багате культурне життя, численні акції на підтримку Батьківщини, мітинги та виступи, українські читання та виставки мистецьких робіт, покликані привернути увагу цієї країни та міжнародної спільноти до проблем України, а ще – безперервне волонтерство та благодійна діяльність. Про все це українські видання, в тому числі наше, писали неодноразово.

Активними є українці і в політичному житті. Як розповіла нашому виданню Ліліана Грекса, корінні національні меншини в Угорщині з 1993 року мають законодавчо закріплене право створювати самоврядування на державному, регіональному та місцевому рівнях. Діє це так: якщо під час перепису в населеному пункті бодай 25 людей зазначають, що належать до певної нацменшини, то в цьому населеному пункті можна організувати вибори до місцевого самоврядування цієї національної меншини.

«Право голосувати на виборах самоврядувань мають лише ті громадяни Угорщини, які мають угорську прописку й офіційно визнають свою належність до меншини», – пояснила пані Ліліана в одному з інтерв’ю.

За її словами, українська нацменшина створила структуру місцевих самоврядувань у 1998 році, наступного року почало діяти Державне самоврядування українців в Угорщині (ДСУУ), яке й визначає напрями розвитку для меншини на кожні 5 років (депутати переобираються з таким інтервалом).

9 червня цього року в Угорщині відбулися чергові вибори, під час яких, окрім виборів представників місцевого самоврядування, міських голів та виборів до Європейського парламенту, також обирали представників самоврядувань національних меншин.

За результатами цих виборів у жовтні в Угорщині можуть створитися 56 українських самоврядувань, з яких 52 будуть працювати на місцевому рівні. Тобто в 52 населені пунктах зможуть депутати організовувати україномовні культурні та освітні простори, заходи або підтримати україномовне духовне життя. І це відкриває величезні можливості для тієї великої кількості українців, котрі зараз живуть в Угорщині.

«Ми маємо можливість створити також 3 регіональних самоврядування, хоча досі було тільки одне в Будапешті. Якщо до цього часу існувало 30 місцевих самоврядувань, 1 регіональне і 1 державне, то ми розуміємо, які зміни принесе те, що будуть працювати 56, а це мало не вдвічі більше, і з них 3 регіональні та 1 державне. І в цих самоврядуваннях в більшості будуть працювати активні люди, котрі підтримують корисні цілі», – каже Ліліана Грекса.

Вона впевнена, що саме це – потужне представництво на всіх рівнях – допоможе вирішувати нагальні питання української спільноти в Угорщині.

Які вони – ці нагальні питання?

Які це нагальні питання – Ліліана Грекса пояснює нам, у тому числі на своєму прикладі.

Каже що наразі для українців в Угорщині актуальними є питання освіти. «Так, від вимушених переселенців ми мали запит щодо можливостей для навчання дітей української мовою 5 днів на тиждень. Я дуже вдячна Дому Українських Традицій, керівники якого почали працювати над заснуванням двомовної школи. Завдяки тому, що все було підготовано вчасно і гідно, після візиту Прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана до України та його переговорів із Президентом Зеленським ця школа отримала всі необхідні дозволи й наразі набирає учнів», – повідомила речниця (на мить публікації статті школу саме відкрили, вона на фото. – Авт.)

Інший бік освітнього питання – школа для українців, котрі давно живуть в Угорщині. «Якби ми говорили про це торік, то ми б говорили про створення школи нацменшини, – уточнює пані Ліліана. – Але оскільки нам вдалось заснувати школу ім. Лесі Українки до початку навчального року 2023-2024, в яку ходить понад 120 дітей, то ми говоримо вже тепер про те, щоб розширювати кількість предметів викладання в ній і також створити нові філії для тих дітей, які належать до української меншини Угорщини та хочуть вивчати українську мову в додатковій навчальній формі.

Ліліана Грекса пояснює, для чого така школа для дітей нацменшин: «До прикладу, я зі змішаної українсько-угорської родини, мій чоловік – угорець, моя дитина – на чверть українка. Так, ми живемо в Угорщині, але хотіли б, щоб наша дитина – на чверть українка – знала і пам’ятала своє коріння. Зробити це можна, адже Угорщина надає такі можливості, і ми раді використати їх. Мова про роботу освітнього закладу, в якому наша донька поза основним освітнім процесом може познайомитися з іншими такими ж дітьми, налагодити з ними комунікацію, полегшити їй пізнавати своє коріння», – каже речниця.

Загалом, констатує вона, освіта вже розвивається в потрібному напрямі. Наразі можна говорити хіба що про створення додаткових філій української школи по регіонах Угорщини, і з жовтня, коли запрацює нове самоврядування в країні, розпочнеться робота в цьому напрямі.

Наступна основа, на якій може будуватися національна меншина, – це віра. «Для нас важливо, щоб ми мали свою церкву, щоб ми не мали узгоджувати час проведення з іншими церковними громадами, коли хочемо молитися всі разом рідною мовою. Тепер уже ведуться україномовні літургії в Будапешті для греко-католиків та православних, але все ще є «але»… Дуже важливо, щоб ми мали, крім своєї церкви, фінансову підтримку на те, щоб священик з України міг жити постійно тут, із нами, з українською громадою», – додає пані Ліліана.

Третій аспект розвитку української спільноти в Угорщині – це культурне життя. Наразі Центр української культури в Будапешті вже не спроможний вміщувати всіх українців, котрі приїхали до цієї країни. Тож над цим питанням теж планують працювати.

Євгенія Єдлічка, котра переїхала з України до Угорщини, називає ще одне питання, над яким, на її думку, вкрай важливо працювати:

«Ми хочемо відновити, збудувати контакти з молоддю в Україні, тому за ініціативи та організації Ліліани Грекси, яку наше товариство радо підтримало цього року, вперше була проведена конференція Nova Days. Щиро сподіваємось, що наступного року зможемо провести цю конференцію вже в Україні або ж запросимо представників української молоді до нас у Будапешт».

«І взагалі життя громади має трохи адаптуватись до сучасних реалій, поєднавши добрий досвід попередніх десятиліть, дотримання поваги до законів та менталітету жителів Угорщини та значне збільшення на території Угорщини амбітних та розумних українців, – додає ще одна активна українка в Угорщині Ірина Вашаргелі. – Тому потрібно реструктурувати формат комунікації між органами національних самоврядувань та українцями, які тут проживають. Потрібно адаптувати наповненість і тематику планованих заходів. Життя громади має бути зрозумілим у діяльності, доступним для нових ініціатив, твердим у підтриманні українських традицій та України».

Наталія Петерварі, Ріта Шімон, Юрій Дунда, Сільва Дунда