«Щоб навчати інших, потрібно вміти і знати всі нюанси самому». Сержант Нацгвардії розповів про тренування бійців

Оборона рубежів починається з облаштування позицій. Отже потрібно швидко і правильно побудувати опорний пункт. Найкраще укриття – це окоп, а маскування – це ліс, тому в діло йдуть сокири, кайла і лопати.
«Лінь – головний ворог. Коли виходимо на визначену точку, то одразу окопуємось. Працюємо парами: один прикриває, другий копає. Потім міняємось. Коли все готово, то ми з’єднуємо наші позиції – з’являються проходи. Потім облаштовуємо перекриті щілини і бліндажі. Маскування – обов’язковий елемент. Дерева нам в цьому допомагають, але з безпілотника все одно видно і траншеї, і бруствери. Тому маскуємо гіллям і спеціальними сітками, робимо як справжні бліндажі. Звісно, що повністю все замаскувати неможливо, тому, щоб ввести противника в оману, робимо хибні укріплення і вогневі точки», – розповідає гвардієць з позивним «Млин».
Над облаштуванням позицій працює весь підрозділ: сокири і лопати і в солдатів, і в офіцерів. Там, де навчальні позиції вже побудовані, гвардійці відпрацьовують зачистку окопів. Працюють по двоє, обережно проходять всі кути і шукають приховані укриття. На одній з ділянок група не помітила противника, який добре заховався, і тепер у штурмового загону один поранений, якого евакуюють у безпечне місце.
«Під час таких тренувань ми відпрацьовуємо дії підрозділу під час штурму і зачистки позицій противника. Найскладніше – підійти до окопів. Але, коли зайшли, то треба завжди пам’ятати, що там можуть бути, так звані, «лисячі нори», схованки, у бліндажах – декілька приміщень, тому покладатися лише на гранати теж неможна. Треба бути завжди готовим до того, що противник може переховуватись будь-де. Це потребує максимальної уважності та концентрації. Такі заняття проводяться не лише з солдатами, а і з сержантами та офіцерами», – говорить командир роти з позивним «Стінг».
Аби покращити свої навички і передати досвід солдатам, сержанти підрозділів відпрацьовують зачистку приміщень. Займаються на спеціальному тренувальному майданчику, де зведений макет будинку. Працюють злагоджено та швидко. Кожен, закриває свій сектор.
«Працювати в приміщенні важко і небезпечно, адже противник може бути за будь-яким кутом чи дверима. Аби убезпечити себе потрібно діяти злагоджено і довіряти напарнику. Ми вдосконалюємо ці навички у себе і проводимо такі ж тренування з нашими солдатами. Без цього ніяк, адже, щоб навчати інших, потрібно вміти і знати це самому» – говорить сержант «Маус».
Тактична, вогнева, медична і інженерна підготовка ніколи не буває зайвою, адже ці знання допомагають гвардійцям більш ефективно і безпечно виконувати поставлені завдання.
До теми
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Ми не готуємо солдатів, ми готуємо патріотів» – Олександр Сіденко про нову модель предмета «Захист України»
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна – це справжнє пекло на землі, а її наслідки жахають. Вона здатна пробудити мужність навіть у жінок», – Людмила Ціпкало, фельдшерка ДСНС Закарпаття
- Оригінальні роботи Кобзаря: офорти Тараса Шевченка зберігають у Закарпатському художньому музеї ім. Бокшая
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- "Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті
До цієї новини немає коментарів