Як угорська спільнота на Закарпатті долає виклики війни

Громадські організації угорців на Закарпатті:

«Якщо є бажання і можливість допомогти, то це потрібно зробити»

Зустрічі, супровід тих ВПО, котрі їдуть до Угорщини, допомога в угорських містах на вокзалах, організація харчування  в громадах на Закарпатті, облаштування житла і постійна підтримка впродовж тяжких років повномасштабної війни – так працюють і діють численні угорськомовні громади Закарпаття.

Міський голова Берегова Золтан Баб’як пригадує, як у перші місяці після початку війни тисячі біженців були розміщені в школах і дитячих садках Берегова, якими опікувалася громада.

«У перші місяці війни Берегівщина дала притулок від 4 до 6 тисяч людей. Понад сто осіб звернулися до муніципалітету Берегова з проханням про житло та харчування, крім того, близько 10 000 людей з внутрішньої частини України були прийняті в приватних будинках, – пригадав мер. – У місті були організовані декілька пунктів збору допомоги тим, хто потрапив у біду, а також створені склади для зберігання гуманітарної допомоги. Поставки допомоги надійшли з кількох угорських і румунських міст, поселень-побратимів, що дуже допомогло біженцям. Окрім розміщення, біженців також забезпечували їжею, яку готували для них у комунальних закладах, де вони були розміщені. У співпраці з програмою «Угорщина допомагає» більше 200 малозабезпечених біженців протягом місяців забезпечувалися гарячим обідом.

Асоціація прикордонних органів місцевого самоврядування Закарпаття (KHÖT) також із першої хвилини допомагає населеним пунктам, куди прийняли біженців. За їхньої координації сотні гуманітарних вантажів з Угорщини та інших населених пунктів через кордон досягли муніципалітетів-учасниць, а також населених угорцями населених пунктів, муніципалітети яких були розділені на інші мікрорегіони через адміністративну реформу. Організація, яку координує Йожеф Резеш, окрім Закарпаття, надсилає пожертви потребуючим. Крім того, вони також допомагають різним оздоровчим закладам та дитячим будинкам.

Директор Йожеф Резеш (на фото зліва) розповів, що головним завданням координаційної ради, створеної в перші дні війни, було пропорційно розподілити гуманітарну допомогу, яка надходить сюди. Завдяки базі даних, яку оновлювали практично в реальному часі, вони мали актуальну інформацію про те, на що є попит, а де й чого – надлишок. Так, усі громади мали необхідне матеріально-технічне обладнання, засоби гігієни та довготривале харчування для розміщення та догляду за біженцями, які прибули із зони війни. Він зазначив, що в той час, коли багато закарпатських громад очікували пожертвувань від населення, у меріях, що належать до їхнього членства, це вирішувалося з допомоги з-за кордону.

Громадська організація KárpátHáz («Карпатський Дім») також відома по всій області. Члени її активу проводять  найрізноманітніші заходи серед закарпатських угорців. Найбільше вони присутні на Берегівщині, де допомагають у понад двадцяти населених пунктах. З початком повномасштабного російського вторгнення діяльність організації розширилась і на допомогу біженцям із внутрішньої України.

«Як кажуть, справжній друг пізнається в біді, – зазначив Дьозо Товт, виконавчий директор асоціації. – По-перше, ми намагаємось надати допомогу за межі краю, бо біля лінії фронту нестатки ще більші. Ми веземо туди допомогу з перших моментів війни, у співпраці з нашими партнерами, благодійними організаціями та Асоціацією прикордонних органів самоврядування Закарпаття ми спільно доправляли вантажі в Харківську, Херсонську та Київську області. Ми забезпечували прифронтові госпіталі медичним обладнанням і медикаментами, передавали бійцям печі, возили продукти в Чорнобаївку. Йдеться про вантажівки допомоги. І тут, на Закарпатті, ми допомагаємо тим, хто звідти тікає. У спеціальній початковій школі-інтернаті в Тісакерестурі, наприклад, є будинок для біженців, де живе сотня людей, і ми відіграємо в їхній допомозі певну роль. Зрозуміло, що забезпечувати їх усім необхідним у маленькому населеному пункті складно. Тому Михайло Глінко, директор місцевої школи, неодноразово звертався до громадської організації «KárpátHáz» із проханням максимально допомогти, насамперед засобами гігієни та продуктами тривалого використання. Ми робимо це за допомогою Фонду Фреда Р. Захера в Сполучених Штатах і за допомогою Фонду Ранка Мітдіга Самітхаца в нашій країні. Дьозо Товт пояснив, що формула проста: якщо є бажання і можливість допомогти, то це потрібно зробити. Ми точно не припинимо це робити, ми зробимо все можливе, щоб допомогти всім біженцям, які цього потребують».

Велику роль у розміщенні біженців відіграв і Закарпатський угорський коледж імені Ференца Ракоці ІІ: загалом із кінця лютого 2022 тут прийняли 711 біженців, згідно з останнім дослідженням Центру соціальних наук імені Тіводара Легоцького «Східноукраїнські біженці на Закарпатті». Переважна більшість цих людей, розміщених на Берегівщині, – жінки, діти, висока частка тих, хто має диплом. Переважна більшість опитаних біженців задоволені місцевими умовами, значна частина з них планує повернутися додому після закінчення війни. Результати показують, що на майбутні плани впливає задоволення від перебування на Закарпатті, місце походження та позитивний результат війни.

Окрім організацій, приймали втікачів від війни й практично всі угорські громади Закарпаття. Так, Ференц Надь, очільник Великодобронської громади, зазначив, що за перші п’ять місяців війни з’явилося 13 000 зареєстрованих біженців. Окрім житла, потребуючі отримали також продукти харчування. Був період, коли одночасно опікувались по 500-600 біженців.

«Ми отримали від цих людей лише позитивні відгуки, більшість із них зазначили, що ніколи не відчували такого доброзичливості та не бачили такої згуртованої громади. Незважаючи на це, більшість з них прагнули повернутися і поверталися, звичайно, до тих, хто їх чекав. Тут залишилося десять сімей, яким не було куди подітися. Діти ходять у садок і школу, батьки працюють і намагаються почати нове життя. Більшість працює в нашій громаді, а хто не знайшов роботу до душі, переїхав до сусіднього міста. За короткий час вони стали повноправними членами громади, беруть участь у громадських програмах, звиклися. Муніципалітет допомагає їм інтегруватися».

Підтримка угорських гуманітарних організацій Україні є постійною

Саме завдяки тому, що численні угорці по обидва боки кордону товаришували, їздили один до одного в гості, родичалися, а численні громадські організації співпрацювали за різними напрямами, у час війни ці зв’язки певною мірою переформатувались (у бік допомоги ВПО, військовим, пораненим тощо) і дали поштовх створенню однієї з найпотужніших ланок допомоги Україні та українцям у їхній боротьбі за незалежність.

Так, завдяки згаданим факторам від початку великої війни багато допомоги надходило з Угорщини, з багатьох місць, від гуманітарних організацій, цивільних осіб і, не в останню чергу, від угорського уряду. Так, із перших днів великої війни Угорщина запустила найбільшу за час свого існування програму “Угорщина допомагає”, у рамках якої передала Україні сотні тисяч тон різних вантажів, автобуси для шкіл, обладнання та устаткування, а також підтримує вимушених переселенців на своїй території. Тільки Угорська екуменічна служба як один із реалізаторів програми транспортує необхідні вантажі в понад 220 населених пунктів України, і серед них першими були Буча, Ірпінь, Борордянка….

«Наведу приклад, як ми працюємо: в нашій організації все поділено на сектори: забезпечення продуктами, забезпечення водою, інфраструктурні питання, питання освіти і шкіл, питання відновлювального будівництва. Окремо поділяємо будівництво інфраструктурних об’єктів на громадські та приватні… Бачите, це величезна організація, так, вона розгалужена, але тільки так ми можемо бути результативними», – розповів нам під час чергової доставки вантажів на Київщину керівник Екуменічної службидопомоги Угорщини Ласло Легел.

За останні два роки через Мальтійську благодійну службу Beregszász Járasi (BJMSz) в Україну надійшло понад 1700 тон пожертв. На Закарпатті безпосередньо допомагають пунктам постачання, де досі перебуває велика кількість біженців. Такі є в Ужгороді, Сваляві, кількох угорських громадах. Вони також привозять сюди перш за все їжу, але завжди намагаються почути потреби людей. Так, приміром, 484 сім’ї українських біженців (загалом це 1511 дорослих і дітей) взяли участь у програмі організації, яка готує їх до продовження самостійного життя без підтримки.

Окрім програми інтеграції, один із напрямів, який досі підтримується, це цілодобове обслуговування на прикордонному переході «Лужанка-Берегшурань» (українсько-угорський кордон. – Ред.). Співробітники допомагають 400-450 прибулим на місяць їжею, розміщенням, інформацією, ліками, адмінпослугами, а також, за потреби, допомагають із заявою на отримання статусу біженця або з подальшою подорожжю.

Організація Ecumenical Aid підтримує біженців не лише в Угорщині, а й в Україні, з 24 лютого 2022 року вона допомогла загалом 513 тисячам людей на суму 13,5 мільярдів форинтів. Організація створила наразі представництва в Україні: окрім штаб-квартири в Берегові, вона відкрила гуманітарні офіси у Львові, Києві та Дніпрі, а через них і у співпраці зі своєю місцевою мережею партнерів надає допомогу у 22 регіонах України.

З початку війни організація доставила в Україну близько 2300 тон допомоги, яка, однак, не тільки допомагає матеріальними пожертвами, але й робить багато для збереження психічного здоров’я людей, які постраждали від війни: майже 60 000 людей були охоплені психосоціальною та юридичною допомогою, наданою у співпраці з місцевими партнерськими організаціями, а також сеансами мистецтва, музики та психотерапії.

Ще одна потужна команда європейських партнерів, яка активно працює в Україні, це Організації Екуменічної Допомоги, яка у стратегічній співпраці з урядом Угорщини передала у прифронтові чи постраждалі області станцію швидкої допомоги та контейнерний дитячий садок, відремонтували будинок середньої школи, побудували медичний пункт, будинок для біженців і будинок матері, а також сприяли відновленню приватних будинків, зруйнованих ворожими ударами.

14 безкоштовних кухонь Закарпатської благодійної фундації Szent Márton Karitász у перший період забезпечили гарячими стравами тисячі біженців, а наразі п’ять разів на тиждень харчують понад сотню українців, котрі лишились без житла.

Karpáti Igaz Szó: ми не стоїмо осторонь

Попри потужну роботу громадських організацій Закарпаття, Угорщини, угорськомовних громад, велику роботу в підтримці ВПО робить і угорськомовна преса в області. Так, певна річ, журналісти пишуть про війну, про роль корінних угорців у боротьбі за незалежність України, але й, попри це, знаходять час на активну волонтерську діяльність.

«Від початку війни наша газета регулярно повідомляла про надходження на Закарпаття вантажів іноземної допомоги, переважно з Угорщини, – розповідає журналіст видання, волонтер Шандор Сабов. – Ми приділяємо велику увагу діяльності угорських гуманітарних  організацій, що діють у нашому регіоні, знайомимо читачів із програмами гуманітарної допомоги. Але якось до нашої редакції надійшло прохання, щоб ми, окрім журналістської діяльності, взяли активнішу участь у доставці необхідних українцям речей з-за кордону, оскільки це пов’язано з можливостями комунікації, знаннями мережі, великою кількістю контактів працівників газети. У підсумку, громадська організація «За розвиток Karpáti Igaz Szó» за останні два роки власним мікроавтобусом редакції доставила понад десяток вантажів допомоги від донорів з Угорщини бенефіціарам на Закарпатті».

Так, за словами Шандора, Угорське реформатське благодійне товариство відразу після початку великої війни взялося за допомогу нужденним в Україні й відтоді приділяє особливу увагу Закарпаттю. Зі складу організації в Дебрецені журналісти редакції постійно доставляють вантажі на Закарпаття.

Особливо Шандор Сабов відзначає роль угорських громадян у підтримці України. Так, з його слів, завдяки простим людям з Угорщини та України, які створили волонтерську організацію «Закарпатські дракони», здійснюється постійна підтримка 68-го окремого батальйону територіальної оборони, а також інші підрозділи, в яких угорські солдати воюють проти російської окупації.

«Загальна сума такої підтримки – майже 250 мільйонів форинтів, – каже журналіст. – Вдумайтесь, це від простих людей! Наразі Фундація «Закарпатських драконів» у 12 пакетах допомоги передала бійцям, які воюють на фронті, генератори, дрони, тепловізори, металошукачі, зарядні станції та одяг. Ініціатива була запущена в листопаді 2022 року кількома особами, серед яких і Шандор Федір, відомий професор з окопу, майбутній посол України в Будапешті. Саме йому військові надсилають список необхідного обладнання, він передає його угорцям. Останні збирають у своїй країні пожертви, а на отримані гроші купують саме те, на що є потреба з фронту».

До слова, і нещодавно, буквально у квітні цього року, Шандор Сабо, журналіст-волонтер і співробітник Kárpáti Igaz Szó, допоміг у доставці вантажу з Угорщини до України. Вартість допомоги, яку він привіз, сягає понад 3 мільйонів гривень.

…. Ця розповідь неповна й часом уривчаста, бо зараз, коли перші емоції відійшли, коли ми, як би це страшно не звучало, почали звикати жити у війні, згадати все те, що було зроблено, практично нереально. Але головне, чого ми прагнули, вочевидь досягнуто, бо для всіх українців, для всіх, хто живе стереотипами ми вкотре цієї статтею нагадуємо: незважаючи ні на що, всупереч усьому й усім угорці по обидва боки кордону включаються разом із українцями у боротьбу за незалежність – незалежність не просто України, а незалежність кожного вільного народу.

Шандор Сабов, Юрій Дунда, Сільва Дунда, Наталія Петерварі     

Karpáti Igaz Szó