Втратив ногу, але хоче повернутися на фронт: історія військовослужбовця із Маріуполя Артура Зайцева

Втратив ногу, але хоче повернутися на фронт: історія військовослужбовця із Маріуполя Артура Зайцева
Артур Зайцев — 33-річний військовослужбовець аеромобільного батальйону 95-ї ОДШБр.

 

Чоловік родом з Маріуполя. У ранньому дитинстві втратив маму, згодом не стало і батька. У 23 роки, не маючи бойового досвіду, пішов добровольцем на фронт, пише  Суспільне Ужгород.

За мужність і героїзм боєць був двічі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступеня. Місяць тому під час чергового завдання Артур підірвався на російській міні й втратив ногу. Наразі чоловік проходить реабілітацію у Мукачеві.

Як зазначають у Мукачівській міській раді, спочатку Артур служив у 56-й мотопіхотній бригаді. Після АТО працював водієм-вантажником на металургійному заводі до 24 лютого 2022 року.

"Я був добровольцем полку "Азов". Потім підписав контракт з новоутвореною 56-ю бригадою, так я й залишився у війську. АТО, потім ООС, а згодом став командиром групи. У 2019 році я звільнився, бо це вже було не для мене. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну я відразу пішов на фронт. Був великий стимул і бажання захищати країну", — каже військовий.

У 2022 році Артур приєднався до 95-ї десантно-штурмової бригади й був розвідником-навідником. Згодом йому довірили командування розвідувальним відділенням.

"Я мобілізувався у 95-ту окрему бригаду. Сам я розвідник-навідник. Це означає, що на мені авіація й артилерія, зокрема я знаходив цілі й уражав їх. Були такі моменти, коли росіяни самі здавались нам у полон. Наприклад, одного разу під Сватовим, що на Луганщині, ми зайшли в окопи без жодного пострілу і взяли у полон 6 чоловіків", — розповів Артур.

Місяць тому, під час чергового завдання, військовослужбовець підірвався на російській міні. Чоловік втратив ногу, а його побратим отримав поранення у легені. Проте ніхто із групи не загинув. Наразі у Мукачеві чоловік проходить реабілітацію.

"Я долікуюсь і повернусь на фронт. Штурмовиком уже не стану, але хотів би хоч якось допомогти хлопцям, передати свій бойовий досвід. Міг би служити інструктором, оператором БПЛА, бо вчився цьому, або механіком. Проте точно розумію, що коли вилікуюсь, то повернусь на фронт", — сказав чоловік.

Від будинку Артура у Маріуполі не залишилося нічого, та його дім — це Україна, де його чекає родина, дружина та троє неповнолітніх дітей, додали у Мукачівській міськраді.

 

03 березня 2024р.

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів