«Нам не має бути байдуже». В Ужгороді обговорили проєкт Суспільного «Ілюзія рівності»

«Тема проєкту “Ілюзія рівності” — непроста й чутлива для українського суспільства. ЛГБТ-спільнота бореться за свої права, але люди зазвичай бачать лише форму і не заглиблюються у зміст. Стати на крок ближчими до того, щоб оцінювати людей не через призму гендерної ідентичності, кольору шкіри чи національності, а виключно за їхніми вчинками — таким було завдання команди проєкту. Адже зараз дуже багато  ЛГБТ-людей воюють, волонтерять, лікують. Дуже хочеться, щоб рівність була не ілюзорною», — сказала перед початком показу Олена Кривенко, режисерка, авторка фільму «Ілюзія рівності».

«Нам було важливо показати Людей. Зі своїми історіями та долями, які кожен день живуть та намагаються здобути звичайні права. Ці люди мають право бути такими, як усі, жити повноцінним життям», — сказала Надія Стадницька, редакторка проєкту та модераторка показу «Ілюзії рівності» в Ужгороді.  Герої та героїня документального проєкту Суспільного «Ілюзія рівності» щоденно стикаються з обмеженнями, переслідуванням та дискримінацією. ЛГБТКІ+-пари та їхні союзники розповідають про свої життєві випробування, які виявляються ще складнішими з початком війни. Після перегляду стрічки відбулося обговорення.  «Хочу подякувати вашій команді за створення цього документального фільму, який показує, що люди різні, але рівні, і потрібно змінювати філософію мислення нашого суспільства. Не має значення, хто і якої сексуальної орієнтації, — всі роблять єдине і працюють на перемогу. Побачив (у фільмі — ред.) історії сильних людей, які не бояться заявляти на себе на всю країну», — Андрій Крючков, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області.  «Цивільне партнерство для багатьох є поступкою: “Ми все одно не дозволяємо вам одружуватися, але ось ви можете хоча б юридично оформити свої права”. Делегувати одне одному — якщо щось станеться, щоб партнер чи партнерка могли ухвалювати рішення. Якщо у когось із партнерів є дитина, то цивільне партнерство не дає жодних прав іншому партнеру/-ці на цю дитину. Мені б хотілося, щоб люди, які сьогодні сюди прийшли, подумали також і про це. Наскільки ми готові додати до закону про цивільні партнерства право дітей залишатися з батьками. Дякую команді за фільм», — сказала Катерина Майборода, журналістка, комунікаційна менеджерка ГО «Голос Ромні». «У фільмі розкрита історія людей, — саме це відгукується найбільше. Сподобалося, що фільм чорно-білий. Чорно-біле передає глибинне, і людина бачить безпосередньо те, що хоче донести автор. Такі фільми мають показуватися і має бути правильна політика від влади. Поки у медіа не буде донесено те, що будь-яка сексуальна орієнтація і вибір людини є нормою, — доти це не буде нормою», — переконана Катерина Кіш, фотохудожниця, що працює над соціальними проєктами. «Ставлення великої частини суспільства до ЛГБТ-спільноти — це психологічне насильство: зневага, постійні зауваження, нецензурні висловлювання, — цього не повинно бути. Вважаю, що таке має каратися законом. Дякую колегам, що висвітлюють цю тему. Коли представники ЛГБТ-спільноти розповідають свої історії, вони часто ризикують здоров’ям і навіть життям. Але наша сила — у висвітленні таких історій. Нам не має бути байдуже, ми повинні бути поруч і підтримувати ЛГБТ-людей», — переконана Вероніка Мороз, продюсерка лінійна Суспільне Ужгород. Переглянути документальний проєкт Координаційного центру мовлення наспільнот Суспільного «Ілюзія рівності» можна на ютуб-каналі Першого.