Лілія Дорофеєва: «Впевнена, що вітчизняній митниці необхідні більш широкі повноваження в правоохоронній діяльності»

Найяскравіший приклад такого унікального поєднання уособлює чарівна жінка, доктор юридичних наук, і яка користується високим авторитетом. Її девіз – толерантність, тактовність, справедливість.

Насправді Лілія Максимівна пройшла непростий шлях становлення фахівця в галузі митної справи. У неї за плечима - безцінний досвід роботи з напрямку боротьби з контрабандою та митними порушеннями, високий рівень правових знань.

Закінчивши Харківський юридичний інститут за спеціальністю «правознавство», вона не зупиняється на досягнутому. Сьогодні ця жінка - професорка Ужгородського національного університету, і вже впродовж двадцяти років успішно поєднує роботу в митниці з науковою та викладацькою діяльністю. У виші вона веде дисципліну «митне право». До речі, серед її здобутків – більше сотні наукових праць, у тому числі 15 монографій, довідників та навчальних посібників. Її перше видання - «Дізнання в митних органах» 2006 року, в якому проведено ґрунтовне дослідження організаційних та правових проблем, що виникали у ході розслідування контрабанди. Цій книзі надала високу оцінку вчена рада Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого та рекомендувала для використання у навчальному процесі. Через десять років вийшла ґрунтовна праця - «Реформування митних органів України в умовах євроінтеграції», а в 2019 році – «Європейський вектор розвитку української митниці».

За свою професійну майстерність неодноразово відзначена різними високими нагородами, серед яких: нагрудні знаки «Почесний митник України», «За сумлінну службу в митних органах», медаллю «Ветеран служби». Також була визнана лауреатом ІІІ Всеукраїнського конкурсу за краще професійне досягнення у номінації «Юрист – працівник митних органів».

Нині «Максимівна», як з теплотою називають її колеги, - радник митної служби І рангу, очолює юридичне управління Закарпатської митниці, за сумісництвом - професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права УжНУ.

Тож, як вона поєднує різнопланові обов’язки - і берегині родинного вогнища, і професію митника, і професорки вишу, - читайте в ексклюзивному інтерв’ю.

- Скільки років у митній системі? Як потрапили в митницю, з чого починали, на яких ділянках роботи доводилося працювати?

- Моя «митна» біографія розпочалася у 1991 році, коли чоловіка за розподілом направили служити в Чоп. Тоді юридична освіта, яку я здобула в рідному Харкові, була неабияким пріоритетом, що дозволило безперешкодно вступити на службу в Чопську митницю.

Перше робоче місце – інспектор митного поста «Тиса». Через два роки запропонували очолити кінологічний, а згодом оперативно-аналітичний відділ у службі боротьби з контрабандою, які тоді займались виявленням ознак контрабандного переміщення товарів та вилучених з легального обігу речовин, взаємодіяли з аналогічними підрозділами митних органів суміжних європейських країн та держав, які стали незалежними після розпаду СРСР.

Наприкінці 90-х в митницях утворились юридичні служби. Тож, мене зацікавив цей новий напрямок роботи. І ось вже декілька десятків років займаюсь правовим забезпеченням діяльності митних органів.

- Які цікаві моменти запам’яталися, чому навчили, який досвід згодився в подальшій роботі?

Наша пам'ять влаштована так, що у довгій перспективі проявляє найбільш емоційні та вражаючі ситуації. Серед таких, насамперед, перші самостійні виявлення прихованих від митного контролю товарів та цінностей.

Пам’ятаю мій перший протокол… тоді, ще на початку 90-х років іноземці масово «захоплювалися» вивезенням за кордон ювелірних виробів. Оглядаючи туристичний автобус, звернула увагу на передню панель, де на самому видному місці знаходився декоративний органайзер для ручок, візиток та інших дрібниць. Водій помітив зацікавленість і спробував переключити мою увагу на салон. І була тому проста причина - під кольоровими фломастерами він замаскував цілу в’язанку золотих перснів.

Потім були вже не менш вагомі результати кінологічних команд митниці з припинення незаконного переміщення наркотичних речовин А також ефективна міжнародна взаємодія з іноземними партнерами з протидії контрабанді підакцизних товарів, щодо яких порушені кримінальні справи зі значною вартістю вилучених предметів, які намагались у незаконний спосіб перемістити через митний кордон України.

З досвіду, рідко, коли предмети правопорушення виявляються випадково. Як правило, це стає наслідком копіткої роботи інспектора-пошуківця, вміння аналізувати ситуацію та концентрувати увагу на дрібницях, його аналітичних та комунікативних здібностей. Ці вміння та навички важливі не лише для тих, хто безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення на кордоні. Вони допомагають опанувати будь-який напрям роботи.

- Крім основної роботи в митниці, Ви викладаєте у виші… Що спонукало Вас до проведення навчальної та наукової діяльності?

- Так, багато років на юридичному факультеті Ужгородського національного університету викладаю митне право та ще ряд споріднених дисциплін. Спілкування зі студентами стимулює до поглиблення власних знань, не дозволяє зупинитись на досягнутому. Та власне, й митне право – відносно молода і надзвичайно динамічна, комплексна сфера. Вона потребує сучасних досліджень для вдосконалення нормативно-правового забезпечення та організації діяльності митних органів України. Поряд з цим, наука здатна прискорити процеси імплементації міжнародних стандартів митної діяльності в роботу національної митниці. Власне зацікавленість у таких позитивних змінах спонукала мене до пошуку ефективних шляхів формування в Україні нової митниці.

- Нині у Вас вже вчене звання - професор вищого навчального закладу. І це, звичайно, додає неабиякого іміджу не лише вишу, де викладаєте, а студентам – ґрунтовні теоретичні та практичні знання. Розкажіть про свої наукові роботи, яку тематику обрали, де захищали докторську дисертацію….

- Мої наукові дослідження завжди були пов’язані із практичною діяльністю митних органів. У 2006 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Дізнання в митних органах» в Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого. У 2019-му – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Адміністративно-правове регулювання організації та діяльності митних органів в контексті євроінтеграційного вибору України». Це наукове дослідження проводилось в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького, а захист - в УжНУ.

Враховуючи практично-орієнтовану спрямованість моїх досліджень, неодноразово була залучена до роботи спеціалізованих рад із захисту дисертацій в сфері митної справи в Університеті митної справи та фінансів в м. Дніпро. А торік включена до складу Спеціалізованої вченої ради у виші, де викладаю.

Підтримую влучний вислів декана юридичного факультету УжНУ, доктора юридичних наук Ярослава Лазура, який в одному із своїх інтерв’ю сказав: «Викладач повинен давати студентам такі навики і знання, які б формували їх відповідальними громадянами із справжніми суспільними цінностями». Переконана, що мої колеги - досвідчені та фахові викладачі не лише навчають здібних студентів теорії юриспруденції, а й готують їх до практичних аспектів правничої діяльності, спрямованої на служіння суспільству.

- В чому полягає робота та важливість юристів митниці?

- Насамперед, посадові особи юридичного управління представляють інтереси митниці в судах. Основні категорії спорів стосуються безпосереднього здійснення митної справи, визначення митної вартості, правильності класифікації товарів, господарських питань, а також трудових відносин із звільненими працівниками. Додам, що без юридичної експертизи не може бути укладено жодного договору.

Під час розробки важливих проектів, що стосуються функціонування митних органів України, Державна митна служба залучає фахових юристів, зокрема і Закарпатської митниці, для надання практичних консультацій.

Що стосується нашого управління, то юристи перевіряють на відповідність законодавству всі розпорядчі документи митниці, розглядають скарги та звернення громадян, готують спільно з профільними підрозділами митниці проекти нормативно-правових актів.

Користуючись нагодою, хочу подякувати своєму колективу за високий професіоналізм, ефективне виконання своїх обов’язків та принциповість у відстоюванні інтересів митниці.

- Ви були і є наставником багатьох поколінь митників… Хто з «учнів» найбільш запам’ятався і чим?

- Кожний етап становлення української митниці залучав до служби нові кадри. Якщо на початку 90-х - далеко не всі працівники мали вищу освіту, то через 10 років майже увесь персонал отримав дипломи спеціалістів, а дехто – з кількох напрямків. Найбільш підготовленими були випускники Академії митної служби України, які поповнювали за направленнями ряди митників з початку 2000-х років. Давалися ознаки їх виховної та освітньої роботи у профільному виші. Для молодих працівників, які отримали освіту в інших закладах, адаптаційний період становлення був трохи довший та складний. Проте, все залежить від людини: її зацікавленості, наполегливості та мотивації в опануванні нової спеціальності.

Як на мене, то працювати з молоддю завжди цікаво. Інколи новоприйняті недосвідчені фахівці примушують подивитись на повсякденні речі під іншим кутом. Перепитати себе: а дійсно, чого певні робочі процеси відбуваються саме так?

Саме ці учні і запам’ятовуються, бо разом з ними вдосконалюєшся і ти. І не важливо, на якій ділянці роботи вони продовжать свій шлях в митній системі, або взагалі змінять сферу інтересів. Спілкуючись з ними, отримуєш щире задоволення від спостерігання того, як «дорослішає» та «вдосконалюється» особистість.

Звісно, приємно, коли співробітники мого підрозділу досягають кар’єрних висот, і з інспекторського складу стають навіть керівниками митниці.

- Як досвідчений митник, фаховий управлінець, доктор юридичних наук – яку б свою концепцію реформування митної служби запропонували, аби це були дієві інструменти не лише для забезпечення надходжень до бюджету та захисту економічних інтересів?

- Останнім часом митні органи та їх службовці отримують багато критики, як з боку уряду, так і зі сторони пересічних громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Очікування і запит суспільства до реформування митної служби сьогодні є надзвичайно високими.

Тут, на перші плани виходять: необхідність технічно-ресурсного забезпечення Держмитслужби, яке спрямовується на зменшення корупційних ризиків та стороннього втручання шляхом впровадження ІТ-систем нового типу з мінімізацією впливу людського фактору. Також - розвиток сучасної технологічної інфраструктури пунктів пропуску. Але найголовніше - продовження якісного кадрового реформування, яке включає високий рівень знань і професіоналізм, особисті переконання, навички і вміння, здібності, здатність до самовиховання і самовдосконалення, світогляд, правову культуру, коли інтелектуальний рівень пов’язується з високорозвиненою моральною і етичною культурою.

Особливості, можливості та межі застосування інституціонального підходу в сфері державного управління митною справою потребують нових поглядів на роль та значення митної служби в нашій країні. Реорганізація української митної служби, безперечно, має враховувати рекомендації Всесвітньої митної організації щодо спрощення і гармонізації митних процедур та кращі практики європейських митних адміністрацій.

Впевнена, що вітчизняній митниці необхідні більш широкі повноваження в правоохоронній діяльності, зокрема і на здійснення оперативно-розшукових заходів. Наявність таких повноважень у наших колег суміжних митниць Словаччини, Румунії, Угорщини, наочно демонструє їх ефективну роботу з виявлення та припинення фактів незаконного переміщення товарів та предметів контрабанди через митний кордон.

- Не можемо обійти увагою і Вашу громадську діяльність.. Нині Ви ще і голова відділення Спілки ветеранів, діяльність якої спрямована на збереження і примноження кращих традицій, що склалися в митних органах, забезпечення захисту прав та підтримки законних інтересів ветеранів митної служби. Розкажіть про цей не менш важливий напрямок у своїй роботі?

- Ужгородське відділення Спілки ветеранів митної служби України створене ще у 2005 році і сьогодні об’єднує майже сотню митників: і тих, хто працює, і тих, хто вийшов на заслужений відпочинок. З 2014 року очолила цей осередок. Колеги, які віддали багато років службі в митниці, і зараз активно спілкуються з молоддю та передають свій неоціненний досвід для збереження надбань служби. Також громадська організація підтримує ветеранів та надає їм різну допомогу.

- При такому насиченому щоденному темпі життя, а особливо – у воєнний час, важко говорити про відпочинок…Та все ж, чим захоплюєтеся у вільний від роботи час, як проводите з сім’єю вихідні….

- Повертаючись до родини, намагаюсь залишити робочі питання в офісі. Так, вільного часу у мене обмаль, тому хочеться використати його максимально раціонально. Цікавлять гарні книги, люблю театр, та найбільше задоволення отримую від сімейного відпочинку на природі.

Розмовляла Вікторія Сенгетовська.