Закон про медіа: від «А» до «Я» (ВІДЕО)

До заходу мали можливість приєднатися регіональні журналісті та задати питання, які їх цікавлять. Результат цієї розмови ми вирішили викласти у формі своєрідного лайфхаку – окреслення головних тез та акцентів.

Філософія Закону «Про медіа»

Це більше реформа законодавства про медіа, ніж реформа самих медіа. Пресі і онлайн-виданням обіцяють ліберальне регулювання.  Це крок до того, аби медіа не думали над тим, що якісь регулятор покарає за порушення, а самі були зацікавлені в тому, щоб діяти добросовісно, поширювати якісну інформацію і брати участь в розробці певних правил.

Новації Забуваємо визначення ЗМІ.

Медіа стає посередником між подіями і своєю аудиторією З’являється поняття співрегулювання. Закон підштовхує індустрію до створення спільних правил.

Комунальні ЗМІ протягом року повинні перетворитися в локальні аудіовізуальні публічні медіа.

Регулятор обіцяє надати методичні рекомендації щодо того, як це зробити.

Чому друкованим виданням пропонується перереєструватися

Раніше виданню треба було лише подати заявку, міністерство юстиції реєструвало і забувало про це медіа. Це призвело до того, що в базі даних відомства накопичилось понад 30 тисяч друкованих видань, з яких реально існує до півтори тисячі.

Перереєстрація має пройти протягом року поки діє воєнний стан. Вона безкоштовна. До того моменту, як буде створено новий реєстр, заповнені форми передавитимуться в основному електронною поштою. Якщо в цей період воєнний стан буде відмінено, реєстрація стає добровільною. Також добровільною незалежно від воєнного стану є реєстрація онлайн-медіа. Чи проводити її – вирішує власноруч медіа. Ті, хто мають реєстрацію і хочуть її просто поновити, про це інформують. Треба заповнити просту форму, однак, бажано, щоб в цьому допоміг юрист. Коли Нацрада отримає існуючий реєстр, вона зможе звірити його з тією інформацією, яку має надати видання.

Про регулятора

Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення особливих повноважень не набула. Якби регулятор з такою назвою не був згаданий в Конституції, напевно в законі вона називалась інакше.

Розширився діапазон нагляду. Крім традиційного телебачення, радіо і провайдерів програмної послуги до нього ввійдуть онлайн-медіа, друковані медіа, платформи спільного доступу до відео та провайдери доступу до наземних цифрових телевізійних сигналів. Ще донедавна велика кількість європейських регуляторів перебувала в режимі пасивного регулювання – лише приймали скарги та відповідно реагували. Проте, ситуація змінюється, і все більше регуляторів впроваджують моніторинг теледивлення і радіослухання, створюють механізми аналізу онлайн-медіа.

Чого ще очікувати?

Перше, що зробить регулятор після того, як набуде чинності закон «Про медіа», опублікує для публічного обговорення понад 30 підзаконних актів, які почнуть діяти тільки після обговорення. Також окремо будуть внесені зміни в закон про рекламу. Там буде багато новел щодо захисту прав дітей, рекламної інформації і продуктів харчування, які є шкідливими для здоров’я.

Чому закон «Про медіа» прийнятий саме зараз

Рушієм було намагання України підтвердити статус кандидата на членство в ЄС, адже однією з 7 вимог до нашої країни було імплементація директиви Євросоюзу про аудіо візуальні медіа послуги. До цього українське законодавство було більш орієнтоване на традиційні медіа. В самій Європі ще декілька років тому точилися гарячі дискусії щодо контролю над онлайн-медіа.

Виклики сьогодення призвели до того, що ідею встановлення для них правил гри там стали сприймати набагато адекватніше.

Інтереси національної безпеки

Зроблено спробу кодифікувати всі ті норми, які були прийняті з 2014 року, визначивши, які обмеження – декомунізаційні або обмеження, пов’язані із забороною пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму – потрібно залишити в основному тілі закону, а які – в спеціальному розділі, дія якого поширюється до того моменту, поки Україна визнає Росію країною-агресором плюс п’ять років після того.

У регулятора припускають, що якби свого часу в Україні не існувало таких друкованих медіа, як «Весті», що роздавалися абсолютно безкоштовно і поширювали російські наративи та мову ворожнечі, і не виникало таких онлайн-медіа, як «Страна», що робили теж саме, і більш глибоко працювали на розлад суспільства, то про регулювання такого типу медіа навряд чи йшлося б.

А що з Держтелерадіо?

Це релікт минулого, який фактично займається видавничою справою і книгами. Існує тому, що згаданий у Конституції України, і це ще одна причина проводити конституційні зміні стосовно інформаційної політики, але зараз це на часі.

Про державну підтримку медіа

Сьогодні говорять про 150-160 мільйонів гривень, в які не входить підтримка друкованих видань. Але і ця сума поки не знаходить відповіді у тій частині уряду, яка займається грошима. Все йде на забезпечення фронту. Про самозайнятих журналістів Європейські експерти радили врахувати в законі їх права та захист. Однак, цей закон про медійні організації, а не про журналістів. Він ніяким чином не регулює журналістську діяльність.

Чи потрібно виданню виключити з назви рекламно-інформаційну агенцію? Потреба перереєстрації не означає потреби в перейменуванні. Регулятор дійшов висновку, що вся інша діяльність, окрім інформаційної, є звичайною господарською діяльністю в рамках Цивільного кодексу, і тому вирішив перевести інформаційні агенції в розряд онлайн-медіа, якими вони є по факту. Положення про список заборонених персон Фактично перелік виглядатиме таким чином, що в ньому буде 200 осіб, стосовно яких не буде зазначено ніяких підстав, а до тих, кого включатиме, будуть підстави. Регулятор критикує цю норму, називаючи політичним компромісом, на який довелося йти під час прийняття закону. Що ще важливо У перший рік дії закону на онлайн-медіа не накладатимуться жодних санкцій окрім припису.

Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/zakon-pro-media-vid-a-do-ya