В Ужгороді готують книжку споминів "Петро Скунць у колі сучасників"
Цього року виповнилося 80 років з дня народження закарпатського відомого поета та громадського діяча Петра Скунця (1942-2007). Взимку й навесні в Ужгороді відбулися дві наукові конференції, присвячені постаті Шевченківського лауреата – в Ужгородському національному університеті та в Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти.
Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека імені Ф. Потушняка також долучається до відзначення поважного ювілею одного з кращих поетів Срібної Землі. Тут уже працюють над збірником спогадів, нарисів та бібліографії «Петро Скунць у колі сучасників». Це третя книжка в серії про наших земляків – Шевченківських лауреатів. У 2017 році побачив світ перший том – «Іван Чендей у колі сучасників» (доповнене перевидання у 2020 році), а в 2018 році вийшов друком другий том – «Олекса Мишанич у колі сучасників».
Особливістю цих об’ємних видань (обсяг двох перших томів понад 900 сторінок) є розкриття постаті відомого митця через коло людей, що його оточували – колег, друзів, родину. Так що, окрім споминів про славетного ювіляра, тут буде великий розділ нарисів самого Петра Скунця про своїх сучасників. Адже він був одним із кращих закарпатських публіцистів свого часу. Охочі поділитися спогадами про нашого видатного земляка можуть надсилати свої дописи до кінця вересня на електронну скриньку бібліотеки – [email protected]. Іванка Когутич, упорядниця видання
До теми
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Команда Eco Film Festival від Chysto.de оголосила переможців кінопремії імені Романа Жука, який загинув навесні 2022 року, захищаючи Україну
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів