Ужгородська рукодільниця Марія Валієва: «У моїх роботах усе має бути ідеальним»

• Маріє, як ви розпочали займатися творчістю?
• З дитинства я була творчою дитиною. Мама і бабуся в`яжуть і шиють, тож від них і я теж вчилася. В`язала для себе шапочки, шарфи, а потім поїхала в Азербайджан (у зв`язку зі спортивною діяльністю, я гандболістка). І там я була довго, розвивалась у спорті. Мала також і вільний час, і довго шукала заняття до душі, якесь хобі. Розпочала з корзинок із трикотажної пряжі. Але це мені здалося нудним, однотипним, хотілося щось інше. Із часом побачила в мережі іграшки амігурумі, захотіла навчитись, і ось, на сьогодні маю гарний результат.

• Ваші вироби чудові! Де навчалися цьому?
• Усе просто – Ютуб. Це мережа, в якій є все. Я шукала потрібні начальні відео, дивилася, що потрібно, купляла необхідні матеріали. В’язати я вміла – і гачком, і спицями, тож мені залишалося зрозуміти технологію. З часом постала проблема і щільності виробів. Перші роботи були, звичайно, не дуже привабливі. Загалом мені знадобився рік, щоб набити руку, щоб усе виходило добре.
• Із якими матеріалами працюєте? Чи є вони гіпоалергенними?
• Щодо матеріалів – так, усі гіпоалергенні. У моїх роботах усе має бути ідеальним.

• Звідки черпаєте ідеї для дизайну?
• У мене чудова уява, маю багато ідей. Але тепер часто заходжу в Pinterest – там багато не лише ідей, а й натхнення для мене. Звідти можна і взяти ідеї, і надихнутися.

• Чи виготовляєте іграшки під замовний дизайн?
• Рідко. Я ж це хобі сприймаю не як можливість заробітку. Якщо я бачу в замовленні, що чогось не розумію або ж якщо не уявляю, як реалізувати ідею, то не беруся за це, кажу одразу чесно. Бо має бути все ідеально, я не можу зробити абияк. В основному всі іграшки виготовляю по своїх схемах, щоб вони не були однотипні. Я хочу, щоб ті, хто зайшли на мою сторінку, більше ніде не знайшли подібні іграшки.

• Маріє, ви багато вкладаєте у виготовлення іграшок. Чи маєте ще якісь хобі?
• Ні, моє хобі – це в`язання, на цю справу треба виділяти чимало часу. Крім того, я працюю. А ще потрібно сфотографувати іграшку, викласти її в соцмережі, тому більше ні на що часу не вистачить, а я і не хочу. Бо в майбутньому хочу з цього зробити більше дітище. Це мені вже вдалося в Азербайджані – я там жила 3 роки, за цей час здобула свою аудиторію, мене знали люди, рекомендували мої роботи, я  завжди мала замовлення. А тепер, в Ужгороді, починаю все з нуля. І це дуже важко. Зараз весь вільний час намагаюся віддати цій справі.

Розмовляла Оля Богославська