Зникла у вогні: в Празі згоріла дерев’яна церква, перевезена із Закарпаття майже 100 років тому (ІСТОРІЯ, ФОТО)
Чехи, пишучи про трагічність випадку, знають ціну втрати. Вони вже рятували церкву в далекому 1929 році, коли перевезли дерев’яну сакральну будівлю до Парку Кінського в Празі, де вона була справжньою родзинкою.
Тож, до перетворення на попіл, церква святого Архістратига Михаїла встигла побачити багато. Ось її історія.
Церква у Медведівцях, Мукачівський район, 1927. Фото Bohumil Vavroušek. Církevní památky na Podkarpatské Rusi
Церква у Медведівцях, Мукачівський район. Фото parohiapraga.eu
За інформацією дослідника Михайла Сирохмана, збудували лемківську греко-католицьку церкву св. Михаїла в селі Великі Лучки у 1625 році (за іншою версією, на поч. XVIII ст.). Відтак пізніше, найімовірніше в 1793 році, її перевезли в село Медведівці. Саме тоді зробили і капітальний ремонт із заміною перекриття. Дерев’яна будівля, зрублена з дубових брусів, міцно скріплених на кутах без жодного гвіздка у спеціальні замки, служила сільській громаді ще понад 250 років. А 7 вересня 1924 року в газеті «Русинський вісник» оголосили про її продаж. Тоді, в післявоєнний час, село перебувало у важкому фінансовому стані, а Чехословаччина ініціювала збереження архітектурних дерев’яних пам’яток. Тож представники громад Медведівців та Праги домовилися про продаж за 32 000 чехословацьких крон і перевезення церкви до столиці. За виручені кошти селяни змогли добудувати нову муровану церкву, яку зводили поряд зі старою.
Церква у Медведівцях, Мукачівський район. Фото parohiapraga.eu
Церква у Медведівцях, Мукачівський район. Фото parohiapraga.eu
У той час гроші за церкву були немалі і, можливо, за інших обставин її ніколи б не придбали. Але в 1929 році наближалася 10-та річниця приєднання Підкарпатської Русі до Чехословаччини. Тож акт купівлі-перевезення святині мав бути культурним символом цієї дати. І кошти таки знайшли.
Мешканці Медведівців перед греко-католицькою церквою св. Міхаїла, Підкарпатська Русь. Фото В. Фабіян, 1929 р. Etnografické oddélení Národního muzea
Червень 1929 року був призначений для перевезення. Коли була перерва в польових роботах, розпочався ретельний демонтаж церкви. Протягом шести днів спільними силами чоловіків та жінок Медведівців колоди оцифрували, вежі поступово знесли, іконостас демонтували, і все було готове до транспортування в Мукачево.
Розбір церкви у Медведівцях Фото parohiapraga.eu
Розбір церкви у Медведівцях Фото parohiapraga.eu
Розбір церкви у Медведівцях Фото parohiapraga.eu
Світлини з часопису Pestrý týden, число 30 від 27 липня 1929 року
Транспорт доброзичливо надала військова колона з Ужгорода, яка скерувала шість автомобілів на замовлення Міністерства національної оборони. В останніх числах червня церкву з Мукачева залізничними вагонами відправили до Праги. Храм установили в Парку Кінського, на високому пагорбі Петржіна, під наглядом архітектора В. Фабіана та митця А. Богача, а 1 липня церкву ввели в експлуатацію.
Зведення церкви у Празі, ceskatelevize.cz
Урочисте відкриття храму відбулося о 11 годині 10 вересня 1929 року з нагоди 10-річчя входження Підкарпатської Русі до Чехословаччини. На відкритті були губернатор Підкарпатської Русі Антон Бескид, єпископ Мукачівської єпархії П. Ґебей, ректор Українського вільного університету Дмитро Антонович, куратор з Медведівців М. Довганич, а також урядові особи та керівництво празької мерії.
Відкриття церкви у Празі у 1929 році. Фото istpravda.com.ua
У тексті запрошення на подію йшлося: «…на згадку про перше десятиліття нерозривного союзу між Підкарпатською Руссю та Чехословацькою Республікою». Це був символічний жест дружби між двома народами. У виступах також висловлювали побажання, щоб церква була діючою.
Церква св. Міхаїла в Медведівцях та в Парку Кінського. Листівки часів Підкарпатської Русі
Слід зауважити, що церква св. Михаїла була однією з п’яти переміщених дерев’яних церков із Підкарпатської Русі до Чехії. Їх передачу пов'язують із атмосферою періоду, налаштованого на збереження культурної спадщини Чехословацької Республіки, частиною якої колись було теперішнє Закарпаття.
Фото Irena Brozova
Протягом двох десятиліть церква була дуже відвідуваним музейним експонатом. Невеликий ремонт провели в 1940 році, але церква не була в хорошому стані після закінчення Другої світової війни. В епоху комунізму, впродовж декількох десятиліть, не вдавалося суттєво рекламувати будівлю, і вона фактично не була відкритою для громадськості. Більше уваги до неї привернули вже в 2000-х роках. Із 2008-го проводили літургії.
ceskatelevize.cz
blesk.cz
wikimedia.org
Вдень, 28 жовтня 2020 року, церкву охопило полум’я. Пожежникам вдалося врятувати лише частину основи будівлі…
blesk.cz
Foto HZS hl. m. Prahy
MV - GR HZS CR Leoš Kucera
blesk.cz
MV - GR HZS CR Leoš Kucera
Посольство України у Празі назвало пам'ятку однією «з важливих ниточок, що культурно та історично пов'язують наші народи», та закликає чеські правоохоронні органи детально розслідувати цей інцидент. Політики та культурні діячі Чехії також висловлюють думку про відновлення історичної пам’ятки, і вже сьогодні в країні планують оголосити збір коштів.
Безперечно, відновлення цієї архітектурної пам’ятки із Закарпаття буде важливе та знакове для усіх нас.
Михайло Маркович, спеціально для Uzhgorod.net.ua
У публікації використано дані з відкритих джерел та книги Михайла Сирохмана "Церкви України. Закарпаття — Churches of Ukraine Zakarpattia", 2000 р.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
Читайте також:
У Празі збирають кошти на відновлення знищеної вогнем унікальної церкви із Закарпаття
Крізь дим і полум'я: історія майданської дерев'яної церкви (ФОТО)
Самотня молитва: історія дерев’яної церкви з безлюдного села Кужбеї (ФОТО)
До теми
- «Я не поважав би себе, якби не пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Олександра
- Закарпатський клуб стійких медіа: працюємо за будь-яких умов
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- Гуцульський сердак: голка, нитка і щира молитва
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- Закарпатський леквар допомагає збирати на дрони
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- «Ми супроводжуємо бійців на всіх етапах служби». Гвардійські психологи розповіли про свою роботу
- Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом
- «Розповідати дітям у теплому класі про патріотизм? Мені було б соромно...» Історія бійця 128-ї бригади
- «Були постійні масовані напливи противника». Закарпатський гвардієць розповів про оборону під Покровськом
- «Коли треба, я спокійно йду на позицію, бо знаю – у нас нормальні хлопці, витягнуть, якщо що…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На цивілці я різне чув про ЗСУ, але вже тут побачив, що в армії є командири, для котрих люди – пріоритет номер один...» Історія бійця 128-ї бригади
- «На війні все може піти не за планом, тому завжди треба бути готовим до найгіршої ситуації…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів