Від «Океану Ельзи» до «Coldplay»: хто вони – музиканти, які декілька днів «запалювали» в Ужгороді (ФОТО, ВІДЕО)
- Хлопці, граєте та співаєте ви дійсно круто! Розкажіть історію створення гурту
- Вважаємо, що наш гурт створився чотири місяці тому, бо саме тоді ми взяли четверту людину, басиста, і вже відчули себе повноцінним колективом (на жаль, басист не зміг приїхати з нами в Ужгород). А так ми граємо вже другий рік. Починали Вадим і Максим удвох як саксофоніст і ударник. Оскільки у Максима хобі співати, то вирішили не лише грати, а як барабанщика залучили до гурту Сергія.
Сергій Прокопченко, соло, гітара
- Чому саме таку назву обрали для гурту?
- У нас були різні варіанти назви, особливо смішний перший – «SeVaMak» (Сергій, Вадим, Максим). Але ми таки обрали «Never too late». Перекладається назва як «ніколи не пізно», це є і для нас дивізом у житті. Ми впевнено дивимось у майбутнє. Завжди віримо у власні сили і ставимо собі нові цілі. І для нас ця назва є дуже близькою, бо ми часто запізнюємося :) .
- Як часто ви збираєтеся на репетиції?
- Зазвичай у нас репетиції навесні, взимку та восени. Літо – це час відпочинку і наших поїздок Україною, тому для репетицій дуже важко виділити хоча б хвилинку.
Вадим Пилипчук, електрогітара, саксофон, клавіші
- У яких містах вже побували з концертами?
- Їздимо Україною два роки. Дебютували в Луцьку, потім поїхали у Франківськ, Тернопіль, Одесу, Херсон, Миколаїв, Житомир. Цьогоріч уже об`їздили ці міста, вирішили, що час для нових - так завітали до вас в Ужгород.
- Які ще маєте хобі, крім музики?
- Музика – це справді основне для нас. Крім цього ми дуже любимо подорожувати, разом займаємося спортом. Але більшість часу таки присвячуємо музиці.
- За яким принципом обираєте пісні?
- Комусь із гурту подобається пісня, і він пропонує вивчити її. Тоді радимося, наскільки популярним є трек і так далі. І вирішуємо, чи варто її вчити. А взагалі музичні вподобання в нас різноманітні: майже все слухаємо.
Сергій Вакулюк, барабани
- Чи маєте власні пісні?
- Так, звісно, цьогоріч ми хочемо зробити перший власний альбом. У нас уже є три пісні, і ми збираємо зараз кошти, щоб їх записати. Слова для наших пісень пише соліст (Максим – ред.), а мелодію, ритми підбираємо разом. Коли спільна робота, обмінюємося думками, то й кращий результат.
- Скільки годин поспіль на день ви граєте?
- Наша ціль – кожен день грати годин вісім. Приблизно о 14:00 починаємо грати і до 22:00. Але насправді буває по-різному, іноді погода підводить, і можемо виступати на день лише 2-3 години.
- Як ви відпочиваєте?
- Влітку відпочиваємо під час концертів: 5 днів граємо, а на 6 маємо розважальну програму. Нам до вподоби активний відпочинок, у Рівному часто збираємося пограти у футбол, волейбол.
- Які враження від Ужгорода?
- Місто красиве, давня архітектура, це дуже цікаво. Правду кажучи, ми нічого ще не подивилися, крім Театральної, Корятовича та Петефі. Ми були дуже втомлені. Наступного разу з задоволенням долучимося до екскурсії чи навіть квесту по місту .
- Дякую за цікаву розмову, успіху вам і повертайтеся в Ужгород якнайшвидше.
Підписуйтеся на гурт у Інстаграмі, стежте за творчістю та підтримуйте їх.
Розмовляла Оля Богославська, Uzhgorod.net.ua
Фото авторки
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- В Ужгороді розробили карту безбар’єрності та планують запровадити доступне таксі
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
- Мисливці за бронею та авіацією. Закарпатські нацгвардійці тренуються нищити техніку ворога
- “Винну історію Закарпаття” презентували в Ужгороді
- «Під час штурму російський танк підібрався метрів на 50, позаду були два БТРи з ворожою піхотою. Але ми добре їм всипали…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- Футбол на милицях. Як закарпатський ветеран без ноги очолив першу в Україні футбольну команду спортсменів без кінцівок
- Три місяці від ідеї до реалізації: на Закарпатті ветерани ЗСУ заснували крафтове виробництво
До цієї новини немає коментарів