Г. Москаль: «Не бачу трагедії у результатах виборів. Трагедією будуть невиправдані очікування населення»

Геннадію Геннадійовичу, як ви сприйняли попередні результати президентських виборів?

У наших людей є схильність думати, що наступного дня після виборів ми опинимося в іншій країні – будемо щасливими, багатими, ціни на газ впадуть… Однак був зранку на ринку – ціни ті самі, навіть трішки здорожчало все. З одного боку прагнення людей до позитивних змін це нормально, з іншого боку маємо якийсь масовий психоз. І це не вперше. Згадайте ситуацію з Ющенком, який у деяких західних областях збирав до 98% підтримки. Єдине, що зараз не кричали «Зе-лен-ський!». Коли працював на Луганщині, така ж ситуація була з Януковичем… Отже ми в Україні вже такі етапи проходили, тому я нічому не дивуюся.

А як ставитеся до закидів, що голова облдержадміністрації не вплинув на ситуацію і не забезпечив вищих показників підтримки?

А як голова обласної адміністрації мав впливати? Так, я як голова виборчого штабу говорив з людьми, і на цих зустрічах не чув якоїсь гострої критики чи образ. Попри такі діалоги люди з очевидних для них причин залишалися при своїй думці. 25% підтримки по Україні – це хороший показник для майбутніх парламентських виборів, а про президентські від сьогодні треба забути.

Уже можемо говорити про майбутнє політичної сили, яку Ви представляєте?

Так, я вже бачу, що БПП точно буде в парламенті і точно буде в опозиції до нової влади. Я свого часу був в опозиції до Ющенка, до Януковича… Ну, тепер буду в опозиції до Зеленського.

Тобто у контексті нинішніх політичних реалій Ви вже визначилися, що робити далі?

Я вже давно написав заяву про відпустку, адже лише на посаді голови Закарпатської ОДА маю невикористаних 100 днів. А оскільки я призначений на період повноважень Президента, то й заяву на звільнення також написав. Незалежно від того, хто б став наступним Главою держави – Зеленський чи Порошенко – я все одно маю писати заяву про складання своїх повноважень. Далі вже справа за новим Президентом – кого вважає за потрібне, того нехай і призначає. Можу лише сказати, що «засіки» адміністрації наступнику дістануться абсолютно порожні.

Якщо говорити не про політичне, а про буденне, то яка ситуація в області?

Скажу чесно, такого тяжкого економічного року, як зараз, я на Закарпатті не пам’ятаю. Попри оптимістичні настрої Прем’єра і популістські запевнення Уряду в область майже нічого не надходить, адже ми, як відомо, на 76% дотаційні. І з цих 76% за цей час ми отримали мізер. Минулого року в бюджеті було закладено мінус 300 мільйонів гривень з тих, що мали надійти у вигляді дотацій і субвенцій. Кінець минулого року я особисто дуже тяжко пережив через цю скруту. І минулий рік по факту ми закрили лише у березні 2019-го – розрахувалися повністю з бюджетною сферою, підрядниками. Однак зараз я заборонив головам райдержадміністрацій виконувати роботи в борг, адже не знаю, як і хто в цій ситуації за ті борги розраховуватиметься. І хоч на поточний рік маємо в бюджеті менший мінус – близько 140 мільйонів гривень – я не уявляю, як цей рік область завершить. Хочу нагадати, що близько 60% закарпатських сіл не виконують планові надходження до бюджету, тому латати дірки буде об’єктивно нічим. Неможливо на порожньому місці здійснити економічне диво.

Як прокоментуєте вибір закарпатців?

Я не очікував такого розриву між кандидатами, але показники по Закарпаттю доволі передбачувані. Ми навіть збільшили відсоток підтримки Петра Порошенка у порівнянні з першим туром на понад 5% і маємо майже 16,7% у підсумку. Ще раз наголошу, що не вважаю такі результати трагедією. Трагедією будуть невиправдані очікування населення, які вкотре голосували за «месію».

Можете конкретизувати причини такого волевиявлення в області?

Тут дуже неоднозначно сприйняли реалізовані реформи і гасла. Я свого часу навіть боявся вимовляти слово «Томос», бо ж маємо 640 громад Московського патріархату, 32 монастирі… І замість Помісної церкви ми отримали Митрополію від Константинополя, а по факту – відсутні церкви і ніяких тенденцій до масового переходу. Я не стверджую, що священники здійснювали якусь агітацію, в наших умовах цього і не треба було робити. А треба було не чіпати тему релігії в мультикультурному і релігійно розмаїтому Закарпатті. Тут історично церкви не ототожнювали себе з Московським патріархатом – і при Чехословаччині, і за Радянської доби. І якщо на Львівщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині Томос зіграв свою позитивну роль, то в нас навпаки.

Друге питання – мова. Тут я зайняв правильну для області позицію, через що мене у Києві неодноразово «звільняли». Протягом усіх історичних періодів і різних підпорядкувань Закарпаття іншим державам тут змінювалася державна мова, але мова викладання для нацменшин залишалася незмінною. А за незалежної України і пропагованих демократичних цінностей ми отримали таку резонансну проблему. І те, як її сприйняло багатонаціональне Закарпаття, це закономірно! А різке скорочення мовлення редакцій національних меншин Закарпатської філії Національної суспільної телерадіокомпанії України «UA: Закарпаття»… Такого ніколи не було, щоб звужувалися права громадян, навіть за комуністичного режиму. У нас кілька національних редакцій опинилися на межі закриття. Закарпаття доволі гостро сприймає такі процеси.

Ще один великий прорахунок Києва – неправильне врегулювання питань щодо «євроблях». Це торкнулося багатьох закарпатських родин і не могло не відобразитися на волевиявленні закарпатців. Всі знають, що Закарпаття – це батьківщина «євроблях». Ми неодноразово зверталися до ініціаторів введення у дію нових норм з тим, щоб були врегульовані дурниці в Митному кодексі, де українцю на авто з єврономерами, зокрема, пропонували заїжджати в Україну транзитом. Це ж маячня! Ми пропонували спочатку припинити потік цих авто в країну, а потім встановити адекватне мито для «євроблях». Нас не почули, але ми попереджали про наслідки. Отож люди голосували не ЗА Зеленського, а ПРОТИ змін, які їх не влаштовували. Медики, вчителі, пенсіонери голосували проти реформ, які їх торкнулися.

Останній чинник – це дороги. Якщо їх поставили в  пріоритет державної політики, то треба було відкинути все інше і за рік зробити обласні й районні дороги. А в підсумку нам лишили 21 державну дорогу, які держава не фінансує. Кожну копійку доводилося вибивати, нерідко й через суди. А дороги треба оперативно робити і у великих обсягах, бо ще одна така зима і посиплеться міжнародна траса «Київ-Чоп», яка теж нині вся в латках. Я не заздрю в цьому контексті своєму наступникові… Про всі проблеми я інформував керівництво держави, кричав про них на всіх рівнях, через недофінансування лише минулого року подали п’ять судових позовів на Кабмін. І мені не можна дорікнути, що я сидів тут, як пень, і не реагував на проблеми. Але відповідно до реакції з Києва, ми й маємо сьогодні такий результат виборів.

До слова, люди серед іншого вимагали нових облич у політиці. Чи дійсно нові обличчя можуть стати якісним показником у державному управлінні?

Подивіться на наш парламент – там зараз багато нових облич. Вони прийшли до Верховної Ради в дорогих костюмах, дорогих годинниках, дорогому взутті… Не Парламент, а будинок моделей, де обговорюється світське життя та різні аспекти бізнесу. Розмови про зняття недоторканності, арешти так нічим і не закінчилися. То які позитивні зміни для українців принесли ці нові обличчя?

А як щодо Вас у політичному житті? Воно триває?

Я вже не бачу свого майбутнього, пов’язаного з державною службою. Тому сконцентрую всі свої сили та енергію на майбутніх парламентських виборах. Безумовно, йдеться не про команду Зеленського – ніякого зеленого кольору! У «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» є чудова мережа партійних організацій, маємо діючі районні осередки. На виборах навіть у Мукачеві отримали понад 19%, чого ніколи не було раніше. Тепер чекаємо одного – щоб люди вийшли зі стану своєрідного летаргічного сну, а це станеться вже невдовзі. Як кажуть на Закарпатті, чим пишніше весілля, тим гучніше розлучення. До кінця року люди прокинуться й побачать, що без економічних реформ і команди професіоналів у всіх галузях нічого не зміниться. На сьогодні я не можу сказати, кого Президент Порошенко запросить до своєї команди. Якщо мене серед цих людей не буде, я все одно зможу себе знайти у політиці. Це може бути і не Закарпаття.

Тобто із Закарпаттям ви своє політичне майбутнє не пов’язуєте?

Я точно не буду балотуватися від Закарпаття. Я тут уже втретє на посаді, й визначив для себе певні пріоритети. Наприклад, побудувати ліберальну систему управління. І, як на мене, цей мій намір вдався. Ми забезпечили вільне ведення бізнесу – без тиску й перевірок, безвідносно того, хто чиї інтереси представляє. По-друге, ми нікого не записували у партію. Кожен займався своєю справою, кожен був на своєму місці за фахом, а не за партійною приналежністю. Я був категорично проти партизації та політизації бюджетної сфери, вважав це неприпустимим і зупинив ці процеси в області. По-третє, були забезпечені всі умови для свободи слова. Ми завжди нормально реагували на всі критичні висловлювання й публікації. Зараз модно цитувати Черчилля, який був одним із трьох китів, що виграли Другу світову війну, і при цьому програв власні вибори в своїй країні. Так от, він говорив, якщо ти зібрався йти до своєї мети, і дорогою будеш жбурляти каміння в кожну скажену собаку, то ніколи не досягнеш поставленої цілі. От і я обрав шлях, на якому не витрачав часу на заперечення, спростування і сварки.

Ще я можу з упевненістю сказати, що як Президент Петро Порошенко не має ніяких бізнесових інтересів на Закарпатті, так і я вже втретє здаю ключі від орендованої квартири і їду додому. Це у відповідь на будь-які порожні закиди у ЗМІ.

А які інтереси у Геннадія Москаля поза політикою?

Їх насправді багато, але нинішня робота забирала весь час – 24 години на добу і сім днів на тиждень. До прикладу, я маю, так би мовити, «сплячу» адвокатську контору в Києві, де працював до 2007 року. Маю величезний досвід адвокатської діяльності в галузі міграційного законодавства. Це, мабуть, єдина моя посада, де я повністю був незалежним від держави, а залежав від клієнтів, які, з огляду на специфіку, були доволі заможними людьми. Крім того, в мене понад 12 років педагогічного стажу. Лише тут, на Закарпатті, я не міг займатися викладацькою діяльністю, бо об’єктивно не було, коли голову підняти. Не секрет, що я маю ступінь кандидата юридичних наук, звання доцента, Заслуженого юриста України та Автономної республіки Крим – мабуть, чи не єдиний, хто лишився тут, а не в Криму. Не думаю, що я залишуся без роботи.

А про заслужений відпочинок не думали?

Я не маю жодної перерви в трудовій діяльності – постійно в роботі. Це звичний для мене ритм життя. На Закарпатті, щоб розвинути внутрішній туризм, майже щовихідних проводили якісь заходи, а до того ретельно організовували їх… Тепер нове керівництво буде вирішувати, чи продовжувати ці традиції. Найближчим часом мій заслужений відпочинок – це відпустка, після якої знову до роботи…

А зараз хочу подякувати закарпатцям, які протягом цього важкого періоду не піддавалися на різного роду провокації, разом із владою зберегли мир і порозуміння в краї. Ну, і не можу не констатувати, що нинішні вибори є чи не найбільш відкритими і демократичними, які переживала область. Це, на мою думку, теж величезне досягнення.

 uzhgorod.net.ua

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі