Бандитам – волю? Або не оскверняйте тюрму - відпустіть Різака!

Але ні! Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко спершу їде до Нестора Шуфрича у лікарняну палату вибачатися за дії своїх підлеглих, а потім, наприкінці минулого тижня, розповіда? журналістам, що генпрокуратура проводить службове розслідування щодо порушення депутатської недоторканності при затриманні Різака і його переведенні до С?ЗО.

"Від результатів розслідування залежить, чи будуть ці люди далі працювати в МВС, - заявив Луценко. ? Я особисто бачив на плівці, що до нього (Шуфрича) доторкалися, і це ? порушенням закону". ?ншими словами, якщо узагальнити офіційну позицію нинішньої влади, то опозиційні депутати, звісно, передали куті меду, але міліція у своїх діях порушила закон.

Така позиція ? це одна з найбільших дурниць нової влади. ?, мабуть, найнебезпечніша дурниця.

Бо ж насправді ті, хто здійснював затримання Різака, чинили суворо за Конституці?ю. ? не їхня провина, що одні статті Основного Закону виявилися не надто сумісними із іншими. Але винними, схоже, за традиці?ю будуть не творці нашої Конституції, а стрілочники, в даному разі міліціонери.

Про що йдеться? Нагадаю, що рішення про утримання Різака під вартою у С?ЗО ухвалив суд. Отже, всі структури виконавчої влади (включно із МВС) мусили виконувати цю ухвалу. А парламентарії від СДПУ(о) активно перешкоджали виконувати судову ухвалу, ще й вважали себе при цьому героями.

Тим часом, як наголошу? Конституція, "правосуддя в Україні здійсню?ться виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширю?ться на всі правовідносини, що виникають у державі" (ст.124). Як на мене, ма?мо класичний (чи клінічний?) випадок, коли була здійснена спроба "привласнення функцій суду посадовими особами".



До цього варто додати, що "судові рішення ухвалюються судами іменем України і ? обов?язковими до виконання на всій території України" (ст.124). ОБОВ?ЯЗКОВИМИ! Чи повинні були міліціонери діяти інакше?

Чи їм слід було повернутися, піти геть і відрапортувати: ми б і раді діяти за Конституці?ю, але от ? такий пан Шуфрич із товаришкою Прошкуратовою, то їхні забаганки ми вважа?мо вищими за Основний Закон, і тому не будемо транспортувати Різака до С?ЗО?

За логікою міністра внутрішніх справ ? саме так і мусить чинити підпорядкована йому міліція. Принаймні, так ця логіка вигляда? з позиції зовнішнього спостерігача.

"Але, - скажуть мені, - ? ж у Конституції стаття щодо депутатської недоторканності!" Справді, ?. У ст.80 сказано: "Народним депутатам України гаранту?ться депутатська недоторканність... Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані".

Все! Закони і підзаконні акти можуть як завгодно розширювати межі ці?ї недоторканності ? але Основний Закон обмежу?ться виключно зазначеними положеннями, отже, міліція діяла суворо за Конституці?ю ? не заарештувала, не затримала і не ініціювала кримінальну справу проти парламентаріїв.

? якби Юрій Луценко частіше читав Конституцію, то він би не бідкався публічно з приводу того, що хтось із його підлеглих доторкнувся до Нефтора Шуфрича. Адже Конституція не гаранту? "тілесну недоторканність": ідеться виключно про недоторканність ДЕПУТАТСЬКУ, тобто пов?язану із специфічним видом діяльності.

А чим займа?ться парламентарій? Законотворчістю і контролем за виконанням законів. Ясна річ, Шуфрич і Прошкуратова мали право КОНТРОЛЮВАТИ ситуацію із затриманням Різака. Але вони, використавши атрибути ЗАКОНОДАВЧО? влади, спробували було знівелювати сам факт існування в країні незалежної і непідлеглої їм СУДОВО? влади.

Тим часом, за Конституці?ю (хочу нагадати тим, хто це забув), "державна влада в Україні здійсню?ться на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову" (ст.6).

Трюїзм? Так, але його зміст, як на мене, зумисно ігнорували нардепи від СДПУ(о) та з якогось лиха геть забули міністр внутрішніх справ і Генеральний прокурор. А між тим з діями Шуфрича і Прошкуратової пов?язана ще одне цікаве положення Основного Закону: "Кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей" (ст.68).

"Кожен" ? це ж ма? стосуватися не тільки міліціонерів, а і депутатів, чи не так? ? якщо Нестор Шуфрич вважа?, що міліціонери зачепили його честь і гідність, то ці міліціонери, в свою чергу, мають усі підстави вважати, що зазначений нардеп зачепив їхню професійну честь і людську гідність, спробувавши перешкодити їм виконати рішення суду.

За всіх обставин, навіть, якщо взяти до уваги не лише Конституцію, а й усі інші акти, що змістовно окреслюють поняття депутатської недоторканності, ми ма?мо класичну "нестиковку" одних положень Основного Закону з іншими, а також "нестиковку" із законодавчими актами.

Тому, вида?ться, перш, аніж починати службове розслідування щодо правомірності дій міліціонерів, котрі потрапили в тенета "конфлікту конституційних змістів", варто було б негайно звернутися до Конституційного Суду України, щоб той дав офіційне (й остаточне) тлумачення, як розуміти всі наведені вище норми Основного Закону в конкретній ситуації, котра відтепер може не раз повторюватися в поточній політичній практиці.

? вже після такого тлумачення Генпрокуратура може оцінювати дії міліціонерів. Котрі, звичайно ж, можуть і помилятися, і порушувати закони, і просто поводитися як дурні. Але, повторю ще раз, такі оцінки (в офіційному форматі) можливі лише після того, як буде на належному рівні розв?язаний "конституційний вузол".

Реально ж Юрій Луценко, на жаль, "підставив" своїх підлеглих. ? чи не будуть у майбутньому правоохоронці, перш, ніж керуватися у своїх діях приписами Конституції, зважати на можливий гнів на них з боку начальства (як це було за Кучми?

? чи захоче хтось ревно захищати офіцерську честь у двобої із політичними провокаторами та мафіозно-кримінальним світом, якщо пам?ятатиме, як у критичній ситуації його колег "кинули" свої ж, не зробивши навіть спроби розібратися у сутності ситуації?

...Найгірше, що може статися у теперішній ситуації ? це те, що гасло "Бандитам ? тюрми!" перетвориться на практичний висновок "Бандитам ? волю!" Це не я вигадав, це так сумно пожартував минулого тижня академік ?ван Дзюба.

? тут ідеться не про конкретну "справу Різака", а про значно серйознішу річ: чи не почне нова влада йти на компроміси з "колишніми", жертвуючи при цьому надто ревними слугами закону з числа тих правоохоронців, котрі щиро повірили у суспільні зміни?

? чи не стане знову актуальною уславлена формула Орвела із "Двору тварин", що діяла за часів Кучми: "усі тварини рівні, але ? тварини більш рівні, ніж інші"?

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"

 

31 травня 2005р.