Як Угля на Тячівщині прощалася з другим за рік своїм сином

Домовину з його тілом доставили до рідної Углі напередодні вночі.

А сьогодні, 21 липня, рідне село Угля, де народився і виріс Володя, провело свого сина-Героя в останню путь. 

Попрощатись з бойовим побратимом приїхали близько сотні військових та відомих волонтерів. Після панахиди, яку відспівали у будинку, де жив воїн, товариші по зброї Оси несли на руках труну до центральної площі в супроводі військового оркестру. Останню путь воїна осипали квітами.  

Загальна церемонія прощання пройшла у центрі села, біля обеліску Слави.  

Провести воїна-земляка в останню путь прийшли багато односельців, рідні, знайомі, сусіди... Приїхали і керівники районної влади, учасники АТО, активісти. 

Після молебню прощальне слово мали сільський голова Углі Валерій Феєр, голова Тячівської РДА Василь Дем’янчук, командир батальйону, де служив Володимир Цірик, позивний Петрович-Дельта, відомий на передовій лікар – Мама Пісків – Степанівна,  класний керівник Володимира Марія Мігалко, військовий капелан о.Тарас та інші. 

Углянський сільський голова розповів, що в лютому цього року Володя навідувався у село під час короткотривалого відрядження і розповідав про нелегкі військові будні в зоні АТО. 

«Це вже друга втрата для нашого села, адже півтора роки тому ми прощались з іншим Героєм з Углі Олександром Шимоном», – сказав Валерій Феєр.

Він був справжнім воїном – попри молодий вік, був талановитим фаховим військовим, досвідченим бойовим офіцером, учителем для своїх побратимів, ніколи нікого не підводив,нічого не боявся і був великим патріотом України, – так відгукувались про Володимира  бойові побратими.

«Навіть коли він був смертельно поранений, він дбав не про себе, а про товаришів, які були поруч із ним. І він просив спочатку їх врятувати», – розповів про останні години життя Оси товариш по зброї Володимира позивний Моряк.

Відтак процесія вирушила на сільське кладовище, де героя поховали з усіма військовими почестями. Односельці проводжали Героя навколішки.

Джерело: www.tyachiv.com.ua

 

22 липня 2016р.