2016-й: чому цей рік просто жахливий (а до кінця ще півроку)

Шатобріан колись зауважив, що протягом чверті століття французької революції і наполеонівського режиму багато століть пройшло.

"Може бути, зараз ми теж переживаємо один з періодів, коли час прискорюється?" - запитує автор у статті Foreign Policy.

Він перераховує події останніх кількох тижнів: 

"Британці шокували світову громадську думку (і самих себе), проголосувавши за вихід з ЄС". Вбивства поліцейських в США породжують страхи, що заворушення розширяться. "Ісламська держава" взяла на себе відповідальність за теракт в Ніцці. У Туреччині була спроба державного перевороту. І все це відбувається на тлі жахливої нескінченної війни в Сирії, зростання напруженості у відносинах між НАТО і Росією і "найбільшого політичного потрясіння в новітній історії США: кандидат-популіст, який не має досвіду роботи в уряді, успішно повстав проти істеблішменту Республіканської партії і став її кандидатом на виборах ".

Поки 2016 рік не такий "цікавий", як 1989-й, 1991-й або 2001-й, але попереду ще півроку, йдеться в статті. "І цілком можливо, що каскад подій, які ми спостерігаємо, може прискоритися з непередбачуваними наслідками", - застерігає автор. Одні події можуть провокувати інші навіть на величезній відстані, зв'язки між ними не завжди очевидні.

"Саме явне, що руйнівна подія може надихнути на прямі наслідування", - пише автор. Так, в 1968-м західними країнами поширювалися студентські революції, а восени 1989-го "режими-сателіти" СРСР падали, ніби кісточки доміно.

Автор також згадує про "кольорові революції" в колишньому СРСР і "Арабську весну". "А сьогодні після кожного теракту угруповання типу " сламської держави" зі шкіри геть лізуть, щоб надати розголосу тому, що сталося, прославити винуватців і закликати інших наслідувати цим" мученикам ", - йдеться в статті.

Але руйнівний ефект може множитися і тому, що він породжує сприятливі можливості. "Так, військова агресія може виглядати особливо спокусливою, коли потенційні критики або противники відволіклися на проблеми в інших місцях", - йдеться в статті. 

Автор припускає: турецькі змовники, можливо, зважилися на путч через те, що в інших куточках світу творяться криваві події. "Якщо врахувати нещодавню низку терактів, Америці і її союзникам було б важче, ніж в минулі роки, вжити серйозних заходів політичного впливу до потенційного турецького військового режиму, який поклявся б боротися з ІГІЛ і скасувати ісламістські реформи Ердогана", - йдеться в статті.

"І навпаки, тривожне відчуття занепаду теж може спричинити за собою каскад руйнівних змін, спонукаючи окремі групи людей або цілі країни до агресивних дій у відповідь на якийсь прояв насильства: ці люди або країни бояться, що, прочекавши занадто довго, втратять шанс на ефективні дії", - йдеться в статті.

 

На думку багатьох істориків, в 1914 році Німеччина перейшла до агресивних дій, оскільки боялася, що Британія і Франція випередять її в гонці озброєнь. "Найгірше, що такі тривоги часто не підтверджуються фактами. Часто забувається, що в кінці 1970-х - початку 1980-х, коли СРСР вже дихав на ладан, значна частка американців вважала його нестримним чудовиськом, яке ось-ось підімне під себе слабкий, загниваючий Захід ", - йдеться в статті. Під цим враженням США почали масштабно нарощувати збройні сили. 

Сьогодні, хоча американська економіка в пристойному стані, а оборонний бюджет США істотно перевищує витрати інших країн, страх перед занепадом знову набрав силу. На думку автора, подібні майже безпідставні страхи можуть штовхнути адміністрацію США до небезпечних руйнівних дій проти супротивників, які нібито міцніють.

І нарешті, широке поширення руйнівних змін може породжувати відчуття, що звичайний кодекс поведінки втратив чинність, і потрібно приймати крайні заходи. Автор нагадує: протягом всієї історії християнства групи християн запевняють, що Судний День близький. 

"Якщо таке переконання спричинить за собою агресію стосовно ймовірних єретиків або невірних, породжене нею кровопролиття може змусити інших теж повірити в наближення Судного Дня", - йдеться в статті. "Сьогодні фанатики з "Ісламської держави" вважають, ніби беруть участь в апокаліптичній битві мусульман з не-мусульманами за майбутнє світу, і з кожним звірством переконують все більше людей на Заході, що так воно і є", - йдеться в статті.

Автор також передбачає: після терактів 11 вересня адміністрація Буша "визнала, що заради усунення загрози, яка, на її думку, нависла над світовим порядком, їй потрібно спровокувати масштабну війну з державою, яка на нас не нападала".

На закінчення автор висловлює надію, що залишок 2016 року запам'ятається, навпаки, своєю солодкою занудно. Але полум'я насильства і руйнування може раптово поширитися, застерігає він.

 

21 липня 2016р.