Закарпаття: Іван РІЗАК: "І У СПОРТІ, І В ПОЛІТИЦІ, ГОЛОВНЕ ГРАТИ ЗА ПРАВИЛАМИ"

? ?ване Михайловичу! Останнім часом предметом посиленої уваги і журналістів, і громадськості краю став стан здоров?я екс-губернатора області . Закарпатці знають ?вана Різака не лише як чільного політика, але й як людину, котра постійно веде здоровий спосіб життя, активно займа?ться спортом, підніма? гирі, гра? у футбол...

? Для публічного політика зацікавленість його особистим життям, в тому числі й станом здоровя, напевно, нормальне явище. Я до цього звик і нічого надзвичайного тут нема?. Що стосу?ться стану мого здоровя, то я завжди реально про нього дбав. А вже тепер просто намагаюся підтримувати форму. Спорт для мене завжди був не просто хобі. Спортом я займався під час навчання у профтехучилищі, в університеті. Я в ті роки щодня міг пробігти по 12 кілометрів, години проводити в атлетичному залі, на турніку. Це тривало і під час мо?ї роботи в науці, і в державному управлінні.

Хотів би нагади, що 2005 рік екс-президент України Л. Кучма назвав роком фізкультури і здоровя. А я, як голова облдержадміністрації, підписав розпорядження про проведення року медичної галузі в нашій області. Отож, в такий рік хворіти не можна ні політикам, ні простим людям. Та й, повірте, зважаючи на ціни на ліки, сьогодні економічно невигідно хворіти.

? Після відомих політичних колізій у Вас не виникало спокуси почати палити , або ?знімати стреси? біля чарки?

? (смі?ться) Ніколи. Взагалі у сво?му житті я палив тільки один раз ? у 5 чи 6 років. Тоді, пам?ятаю, ми разом із братом Василем спробували ?Беломорканал?. Правда, невдало, бо сусідка побачила нас і розповіла все батькові. Він був хоча і дуже доброю людиною, але дуже вимогливим до своїх дітей. Покарання, яке він нам виніс, я запам?ятав на все життя. Батько наказав взяти свічку і спуститися в підвал, де, за його словами, ми мали просидіти добу. ? хоча ця доба тривала всього з хвилину, але мені ця хвилина була довшою за добу. З тих пір я ніколи не брав до рук цигарок.

Що ж до випивки, то першу чарку вина (хоч народився і виріс у славнозвісних Бобовищах) я попробував у 27 років, коли разом із друзями ми відзначали мо? обрання головою Закарпатського молодіжного Союзу. Зараз від спиртного категорично не відмовляюся, але тільки у хороших компаніях, і в розумних рамках.

- Що спільного між політикою і спортом? Адже в обидвох випадках ніхто не застрахований від зіткнень, небезпечних фолів, атак суперника ?ззаду?, врешті-решт , від важких травм ?

? Політика і спорт серйозно переплітаються, бо напевно всі ми з великим почуттям гордості дивимося на наших спортсменів. А щодо того, що спорт політизу?ться, то погано, бо часто забувають за спортивні результати, а політику ставлять на перший план. До речі, остання ситуація з Олегом Блохіним, головним тренером футбольної збірної України, талановитим в минулому футболістом а нині тренером., якого піддали пресингу, що викликало обурення і футбольних фахівців і міжнародних футбольних органів. Додам, що я однозначно бачу спорт частиною політики. Але не в тому розумінні, як це сприймають ті чи інші політикани. Бо спорт - це політика доброго ставлення держави до тих людей, які створюють її імідж. Відповідно, спортсмени роблять все можливе для того, аби пропагувати здоровий спосіб життя.

Ну, а щодо зіткнень , небезпечних фолів, то я вважаю, що і в політиці і в спорті головне грати за правилами. Це да? лише позитивний результат, і тоді лише ми ма?мо чесну політичну конкуренцію, чесну спортивну боротьбу. ? тоді перемага? сильніший, мудріший, більш інтелектуально підготовлений.

? За часів губернаторства Ви не лише сам активно займалися спортом, але й надавали сутт?ву , в тому числі, і фінансову підтримку розвитку в області багатьох видів спорту. У першу чергу це стосу?ться футболу. Підтримка не була марною: футбольний клуб ?Закарпаття? пробився у вищу лігу чемпіонату України, і непогано там стартував. В області запрацював футбольний ліцей, реконструйовано головну спортивну арену області ? стадіон ?Авангард?. Натомість нова влада одразу заявила, що футбол ? це бізнес і вона не ма? навіть наміру підтримувати його. Як результат ? футболісти ?Закарпаття? вже опинилися в ?зоні вильоту?, ба навіть квитки на матчі команди різко подорожчали. Ви вважа?те нормальним таке ставлення керівництва краю до підтримки футболу?

- Мені важко нині коментувати заяву нової влади, оскільки я не чув її. Знаю, що футбол на Закарпатті, як і в державі та й напевно у цілому світі, це далеко не бізнес, і заробляти на футболі дуже важко.

Я переконаний (і вчора був переконаний, перебуваючи у владі), що для підтримки футбольного господарства, футбольного клубу потрібно об?днати зусилля громадськості, бізнесу, влади і гордитися тим, що така маленька область ма? клуб вищої ліги.

? Як Ви розціню?те шанси ?Закарпаття? залишитися у вищій лізі?

- Про шанси команди зараз важко говорити. Я знаю, що сьогодні допомогу клубу нада? народний депутат Нестор Шуфрич. Хотілося б, щоб влада і підпри?мці не залишили поза увагою клуб. Думаю, що незважаючи на певні проблеми, гравці команди, тренери роблять все можливе, для того, щоб зберегти шанси залишитися у вищій лізі. Дуже багато буде залежати від матчу з донецьким "Шахтарем", який ми найближчим часом подивимося і оцінимо гру команди з одним із флагманів українського футболу, побачимо справжні сили ужгородського "Закарпаття".

- До речі, ви були на матчі "Закарпаття" з "Металістом"?

- Ні, оскільки в цей день мене не було в Ужгороді. Але вже з нетерпінням чекаю зустрічі із гравцями, тренерами і, звісно, вболівальниками нашої команди. Нещодавно, правда, дивився матч між дитячими футбольними командами і зробив для себе висновок, що перспектива у закарпатського футболу ?.

- Можна детальніше?

- Я завжди мріяв, щоб в Закарпатті був футбольний ліцей, мріяв про те, щоб та школа, яка передавалася з допомогою закарпатців (а усі ми зна?мо, що більше трьох десятків футболістів свого часу грали у київському Динамо) передавали свій досвід дітям, молодим гравцям. Тривалий час створити футбольну школу у Закарпатті було неможливо. Я завжди заздрив нашим сусідам львівянам, івано-франківцям, волинянам, які мають дуже сильні дитячо-спортивні інтернати, і був переконаний, що без цього майбутн? закарпатського футболу зробити не можливо. Команда вищої ліги ? це вершина піраміди, яка ма? мати серйозну основу: це чемпіонати області, районів, дитячий футбол. Тому буде дуже прикро, якщо Закарпаття не втрима?ться у вищій лізі. Мені особливо, бо я двічі мав безпосередн? відношення до виходу команди до вищої ліги.

Сьогодні у нас підроста? покоління, яке завтра займе місця нинішніх легіонерів. У найближчі роки ми можемо мати пристойний клуб, тому сьогодні ми ма?мо його зберегти.

- Ваш син навча?ться у футбольному ліцеї. Скажіть, будь ласка, це реалізація нездійсненної мрії батька чи бажання самого хлопця?

- Свого часу я займався футболом дуже серйозно і мріяв про професійну кар??ру. Однак, великих успіхів мені так і не вдалося досягти. Грав за збірну університету, фізичного факультету, яка, до речі, кілька років була чемпіоном вузу. Додати до цього чотири травми і чотири гіпсові пов?язки, які я отримав на такому невисокому рівні, будемо вважати, що це мою футбольну кар??ру сво?часно припинило. Чи добре це, чи погано, я навіть не знаю.

Мо?му сину, мабуть, передалася пристрасть до футболу. Я радий, що він серйозно трену?ться і ? лідером у команді. У своїй віковій групі він уже грав за збірну України, що мобілізу? його, як спортсмена і борця. Олексію зараз 16 років, сво?рідний переломний вік, і багато його ровесників уже покинули цей вид спорту. Тому майбутн? залежатиме тільки від його власного рішення. Будь-яке його рішення я сприйму нормально. Хотів би додати ще, що одні?ю із причин його небажання повертатися до Ужгорода з Ки?ва, (коли я був народним депутатом), було його бажання навчатися у школі київського ?Динамо?. У футболі він навчився бути по-спортивному злим на полі, і, одночасно, стриманим поза стадіоном.

? Окрім футболу, Ви активно підтримували й інші види спорту, які вже заявили про себе на республіканській арені. Зокрема, гандбольний клуб ?Карпати?. Чи цікавитися ситуаці?ю в гандбольній команді тепер?

- Цікавлюся, але, мабуть уже не так прискіпливо, як коли перебував на посаді губернатора. Звісно, можна згадати, що до 2002 року гравці команди 13 місяців не отримували заробітної плати і не мали навіть належної спортивної форми. Ми намагалися зробити все, аби члени команди відчули не тільки увагу до себе, але і змогли показати гідні результати на змаганнях. Думаю, з приходом на посаду президента В.Грихоніна, нам це вдалося: закарпатська команда вперше за свою історію зайняла призове місце на Всеукраїнських спортивних іграх. Вшанування гравців і тренерів проходило на високому рівні.

Якщо говорити як простий вболівальник, то, можливо, помилкою керівництва команди, було звільнення старшого тренера Чернова. Але я ніколи не втручався у кадрову політику президента і його підлеглих.

Що ж до інших видів спорту, то я неодноразово зустрічався із представниками обласних федерацій майже всіх видів спорту, представлених у Закарпатті. Разом ми намагалися знаходити рішення всіх нагальних проблем. підкреслю, що ця підтримка була складовою ті?ї здорової амбітності нашого регіону, про яку я нещодавно говорив в одному з інтерв?ю.

? Як би Ви прокоментували конфлікт навколо київського ?Динамо??

? Однозначно, те, що робиться зараз навколо команди, не може не викликати стурбованість. Ми зна?мо, скільки Динамо зробило для розвитку закарпатського футболу. Динамо ? це символ і гордість країни. Сподіваюся, що конфлікт буде вирішено уже найближчим часом і не на шкоду ні команді, ні її вболівальникам, а, отже, не на шкоду іміджу нашої держави. Вірю, що ще не одно покоління любителів футболу насолоджуватиметься грою ці?ї команди.

? ?ване Михайловичу, до речі, у той час, коли Ви насолоджу?теся грою футболістів (до прикладу, по телевізору), де знаходиться Ваша дружина?

? Футбол вона не дивиться. Скажу, що ми навіть із сином спостеріга?мо за матчами у різних кімнатах і тільки збіга?мося в коридорі, поділитися враженнями після голу або якогось цікавого моменту. Дружині більше подоба?ться спостерігати за нашими з Олексі?м дискусіями навколо футбольних матчів.

? Судячи з усього, Ви відда?те перевагу командним видам спорту. Це якось познача?ться на стиль Вашого життя?

? Я впевнений, що час одиночок у політиці проходить. Сьогодні все вирішу? команда. Я щасливий, що граю у команді професіоналів.

В?ячеслав ГАНИЧ,
"Світогляд"

 

09 квітня 2005р.