Наша Ліза з дівчат, які в дитинстві віддавали перевагу пістолетам і машинкам! (ФОТО)

Погодьтеся, дещо незвичне поєднання слів — «сталева ніжність». Але в даному випадку йдеться про майстра спорту міжнародного класу з пауерліфтингу та ще й чемпіонку світу серед юніорів Єлизавету Рижак-Бан. Важить вона 48 кілограмів, а піднімає значно більше своєї ваги. Тому й чемпіонка. Скажімо, в литовському місті Каунасі свого часу Єлизавета стала чемпіонкою світу з пауерліфтингу серед юніорок віком до 23-х літ, перевершила на п’ять кілограмів рекорд України. Саме за це їй і присвоїли звання майстра-міжнародника.

Мало того, завдяки такому результату Ліза потрапила в трійку абсолютної першості серед спортсменок усіх вагових категорій. Такого в історії закарпатського пауерліфтингу ще не було. Хоча особисто для неї це не є якоюсь дивиною. Мовляв, до таких успіхів зобов’язують земляки.

«Друзі часто жартують: без золота не вертайся, — говорить вона. От і доводиться вигравати…» Та справа це все одно дуже нелегка. Через піт і сльози даються виграші, переможні кілограми. «Пам’ятаю, — згадує Є.Рижак-Бан, — що найважче було виконувати норматив майстра спорту. Чому? Тому, що вперше в житті представляла на престижних змаганнях рідну Україну. Хвилювалася дуже сильно, але змогла побороти себе.

Найцінніше в спорті? Наразі це перші місця, які дають можливість прославити не тільки Україну, а й рідний край. Тим більше, що тут за неї вболіває любима бабуся. Тому для неї, чоловіка, тренера і всіх близьких людей та уболівальників хоче вона й надалі нестримно йти щаблями спортивної кар’єри, здобувати побільше медалей найвищої проби. І не менше! Треба ж прагнути лише найвищих сходинок. Інакше не бути успіху в спорті. А до вольового зусилля у найбільш відповідальні моменти на спортивній арені додаються незліченні низки попередніх тренувань, сильне бажання до виходу на максимальний потенціал у спортивній формі та постійні підказки, стратегічне керівництво чудового тренера Андрія Федорішка. Спільна робота з ним розпочалася під час навчання на факультеті здоров’я людини в УжНУ. Там викладав пан Андрій. І сприяла успіхам хороша база для тренувань. Вдячна Ліза й іншим своїм викладачам за підтримку та розуміння.

Єлизавета починала займатися в категорії 48 кг. Із часом були певні зміни. Пробувала себе відтак у 52 кг, мала в цій категорії певні досягнення. Та потреба набирати вагу не дуже подобалася. Тому лишалася схильність до виступів у легшій категорії. Хоча, ймовірно, важчати в подальшому доведеться.

Цим нелегким спортом займається, бо вважає себе з числа дівчаток, які віддають перевагу над ляльками іншим іграшкам — пістолетам і машинкам. Та й бабуся говорила, що Лізі варто було б народитися хлопцем. Нині Єлизавета Рижак-Бан реально мріє «представляти Україну на міжнародній арені, здобувати перемоги.» А ще хоче реалізувати себе в житті не тільки як спортсменка, а й хороша мама та дружина. Зрештою, спортивна кар’єра не вічна.

Василь ЗАЛІЗНЯК

 

18 жовтня 2015р.