Прапор в руки

Як ми повідомляли у минулому числі газети, Закарпаття на сьогодні залишається єдиним регіоном в Україні без власного прапора. Тому обласна рада на черговій сесії три місяці тому вирішила виправити цю ситуацію і оголосила конкурс на створення проекту прапора Закарпатської області. Відтоді пристрасті навколо цього питання не вщухають. Конкурс на створення закарпатського стягу розпочався 18 січня минулого року і повинен завершитися днями, а саме 28 лютого. Конкурсні роботи оцінюються експертною групою, авторам не повертатимуться, а передаються Закарпатському обласному краєзнавчому музею. Переможцеві конкурсу організатори обіцяють премію в розмірі 2,5 тис. грн.

Втретє за роки незалежності України в Закарпатті намагаються вирішити, яким має бути обласний прапор. Вперше проблему прапора намагалися вирішити ще у 1990 році, у часи перших потягів до автономії краю. Тоді ж Закарпатська обласна рада першою серед інших областей прийняла рішення щодо створення окремої символіки краю. Сесією обласної ради було затверджене рішення щодо прийняття крайового герба, який ми маємо сьогодні, а ось з прапором не вийшло. З трьох запропонованих проектів не затвердили жодного. Вдруге питання символіки область торкнулася у 2001 році за ініціативою тодішнього губернатора краю Геннадія Москаля. Однак і тоді представники влади не дійшли згоди. Історики краю стверджують, що раніше визначитися з цим питанням заважали політичні перипетії та суперечки. Проте і сьогодні картина не краща...

Представники нацменшин вимагають, аби ледь не всі їхні побажання якимось чином було втілено у прапорі. Митці кажуть, що це виглядатиме смішно. Більше того, такий стяг нагадуватиме райдугу. До речі, прапор із зображенням райдуги є визнаним символом пацифістів. Науковці, археологи та художники сходяться на думці, що при розробленні проекту прапора потрібно в першу чергу спиратися на традиції нашого краю, історичні передумови, а також сучасну значимість. Так, за словами істориків області, закарпатські землі мають свої багаті традиції, тому опиратися слід виключно на них, а не "вигадувати велосипед".

Однак під час проведення конференції її учасники так і не дійшли спільної думки. Натомість сьогодні учасники конкурсу щодо проектів обласного стяга розбилися на дві категорично різні сторони — це русинська та українська націонал-патріотична громади. Русини наполягають на тому, щоб геральдичний знак Закарпаття складався з трьох кольорів. "Запропонований Народною радою русинів Закарпаття прапор — це полотнище, що складається з горизонтальних смуг (зверху вниз): синьої — 50 %, білої — 25 %, червоної — 25 %. Посередині прапора — теперішній герб Закарпатської області. Він є прототипом прапора товариств ім. О. Духновича, що діяли в довоєнній Подкарпатській Русі й були наймасовішими організаціями русинів. За роки незалежності України цей прапор уже близько 15 років є прапором русинів Закарпаття", — пояснив позицію русинів Євген Жупан, голова НРРЗ, депутат Закарпатської обласної ради. З іншого боку виступають націонал-патріоти, які категорично не поділяють думку конкурентів ані у співвідношенні кольорів, ані у запропонованій їх кількості. Вони, спираючись на історичні факти, стверджують, що у майбутньому прапорі Закарпаття не можна оминути синьо-жовту барву.

СИНЬО-ЖОВТУ БАРВУ НЕ ВИКРЕСЛИШ ІЗ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ІСТОРІЇ

Так, кандидат історичних наук, завідувач відділу археології обласного краєзнавчого музею Йосип Кобаль на науково-практичній конференції, присвяченій темі символіки Закарпаття, її традиціям і сучасності, зазначив: "Оскільки обласна рада вирішила підійти до цього питання серйозно, скликавши конференцію, під час якої хоче дізнатися, які традиції були на Закарпатті стосовно прапорів, кольорів, то, я думаю, що і закарпатський прапор має мати кольори, які кореняться в його традиціях". На користь своїх слів Йосип Кобаль продемонстрував присутнім два музейні експонати — подаровану Марією-Терезією єпископу А. Бачинському кінську збрую та плитку з гербом графів Другетів, обидві історичні пам’ятки виконані у синьо-жовтих барвах.

Павло Федака, заступник директора обласного краєзнавчого музею, кандидат історичних наук, голова крайового товариства "Просвіта" зауважив на конференції, що з огляду кольористики прапорів та гербів, які існували в різні історичні періоди у різних районах нашого краю, синьо-жовта барва завжди домінувала. Поєднання цих кольорів стало місцевою традицією, яку не ігнорували навіть графи з баронами, тому не можна нехтувати цією традицією і сьогодні. "Я не виключаю і того факту, що саме поєднання синьо-жовтих барв могло зародитися в нашому краї, а вже потім поширюватися на всі терени України", — зазначив у своїй доповіді Павло Федака. Адже відомо, що у далекому минулому герби, які традиційно включали в себе синьо-жовту барву, приймалися не українцями, а угорською інтелігенцією.

Натомість голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило запропонував кілька варіантів закарпатського прапора: "Закарпаття має свої власні історичні традиції. Були варіанти широковживані, коли був синьо-жовтий прапор, а посередині розміщений герб Закарпаття. Інший варіант, який, я думаю, все таки зняв би і якісь тертя, і політичні неузгодження (таким варіантом скористалося чимало українських областей), це повторення гербового сюжету. Тобто полотнище може бути розділене навпіл, половина від древка — з семи синіх і жовтих смуг, як на гербі. Половина, яка є з вільного краю, — із зображенням ведмедя. Адже з гербом закарпатці живуть уже 17 років і поки що ніхто не висловлював свого невдоволення. Він влаштовує всіх".

"ТРИ КОЛЬОРИ МОЇ, ТРИ КОЛЬОРИ..."

Думку представників від русинської громади, а саме М. Алмашія, голови Закарпатського обласного науково-культурологічного товариства ім. А. Духновича, та М. Шарги, голови правління Закарпатської обласної організації Товариства "Знання" України ми наводимо нижче. "З цього приводу хочеться поділитися власними міркуваннями про те, яким чином створюються народні, національні, державні чи регіональні символи — прапори, геральдичні знаки, знаки сфрагістики та ін. Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що символіка територіальної громади включає її історичні, культурні, соціально-економічні традиції та інші місцеві особливості. Коли йде мова про прапори, то обов’язковою умовою їх кольорової гармонії є здатність викликати естетичну реакцію на побачене, радість зустрічі з довершеним усвідомленням не просто краси, естетики, а й символу певної людської спільноти, знака народу, яким він відрізняється від інших народів.

Чи кожен із нас, побачивши синьо-жовтий прапор, здатний відчути приплив радісних естетичних почуттів і пережити гаряче патріотичне почуття? Чи ці кольори пробудять у нас певні історичні асоціації: синьо-жовті прапори , на жаль, зв’язані з кровопролиттям у роки громадянської війни в Росії, в діях січових стрілців, оунівців, упівців у 1938 — 1945 роках на боці гітлерівських фашистів? Звичайно, у різних історичних умовах і різному природному середовищі неможливо вивести загальні для всіх закони колірної і світоглядної гармонії. Її закономірності не можуть бути єдиними, канонічними, уніфікованими і обов’язковими для всіх. Тому гармонія кольорів, зокрема для державних прапорів, не може бути нав’язана, регламентована загальними правилами", — вважають активісти русинства.

На думку Алмашія та Шарги, закарпатський стяг має відповідати геополітичному положенню нашого краю як центру Європи — активної контактної зони з усіма слов’янськими та європейськими народами. В кольорах прапора Підкарпаття (синій, білий, червоний) виражений естетичний ідеал корінного населення. Ці кольори втілювали ідею слов’янської єдності, про яку мріяв і Т. Шевченко. Русини мають своє тлумачення синьо-біло-червоного трикольору прапора: синій — колір глибокого неба, зображення панорами Карпатських гір, спостерігаючи з далеких низин. Це — колір води, колір мрій і сподівань на краще; білий колір трактується як традиційна толерантність, спокій, моральна і фізична чистота. Це — природний пацифізм (русини ніколи не вели загарбницьких війн, не були революціонерами). Ну і нарешті червоний колір асоціюється зі всім, гарним, красивим. Ні одна народна вишивка не обходиться без червоного і темно-синього кольорів.

ЩО ДУМАЮТЬ ПРО ЗАКАРПАТСЬКИЙ СТЯГ ЕКСПЕРТИ?

Як зазначив Сергій Федака, професор УжНУ, один із представників експертної комісії, він переглянув конкурсні роботи: перша — прапор синьо-біло-червоного кольору, друга — синьо-біло-червоно-зеленого, а третій варіант стяга — герб Закарпаття, витягнутий у прапор. Представлені проекти прапорів експерт назвав слабенькими. "Те, що на обласному прапорі домінуватимуть синій і жовтий кольори, ні в кого з експертів не викликає сумнівів, адже абсурдним є варіант, коли державний і обласний прапори суперечать один одному", — зауважив Сергій Федака. Загалом ситуацію, яка сьогодні склалася з прапором, Сергій Дмитрович прокоментував так: "У принципі, окреслилися дві конкуруючі позиції серед учасників конкурсу: одні вважають, що прапор має обов’язково бути синьо-біло-червоним, інші — що в основі мають бути обов’язково кольори державного прапора. Є і, так би мовити, проміжні, компромісні варіанти. Але я найбільше чекаю чого-небудь несподіваного з естетичної точки зору. Зрозуміло, що синьо-жовті барви там обов’язково будуть присутні, тому мені найбільш цікаво, що буде на прапорі крім цього. Живу надією, що отримаємо справді оригінальний, красивий і змістовний прапор, а не зведемо конкурс до чергової й нікому вже непотрібної бійки між русинами та українцями. В принципі, тяжко сказати, як розподіляються симпатії серед членів експертної комісії, яка вирішуватиме, які проекти подавати далі на розгляд депутатів, а які зняти з конкурсу як такі, що не відповідають його умовам (дотримання чинного законодавства, відображення історичних традицій тощо). Є там і прихильники трикольору, і захисники синьо-жовтого варіанта. Теоретично можлива і конфліктна ситуація серед членів комісії, але сподіваюся, що до неї не дійде, бо з’явиться варіант, який влаштує переважну більшість".

І на завершення хочеться додати, що, незважаючи на можливість виникнення конфлікту між представниками протилежних думок, є сподівання, що експертна комісія зуміє розставити всі крапки над "і" і поставить кінець усяким тертям. І Закарпаття матиме прапор, який представлятиме наш край не тільки на державному, а й на міжнародному рівнях, відображаючи традиції та сучасність краю. Потрібно розуміти, що річ не в обіцяній премії (у розмірі 2,5 тис. грн.) не в політичних суперечках, які наразі ми з вами маємо, і навіть не в тому, що наш край упродовж 17 років залишався без символічного стяга. Річ у тім, що ми обираємо собі обличчя, так зване ім’я і з цим ім’ям нам треба буде жити. Тому, долучаючись до сподівань Сергія Федаки, хочеться вірити, що наш прапор у майбутньому стане найкращим!


Людмила Федоришина, РІО

 

24 лютого 2007р.