Кузьмук може змінити Гриценка?
Міністр оборони Анатолій Гриценко залишився єдиним представником "помаранчевої" команди, котрого не послала у відставку антикризова коаліція у Верховній Раді. Втім, може трапитися, що йому залишилося не довго знаходитися на посаді голови Міноборони. Як відомо, ще у вівторок, 5 грудня, в парламенті був зареєстрований проект ухвали про звільнення Гриценка з посади. Авторами цього документу виступили Олег Калашников з Партії регіонів, соціаліст Василь Волга і комуніст Ігор Алексєєв.
І хоча вчора координатор парламентської більшості, лідер фракції Партії регіонів у Верховній Раді Раїса Богатирьова несподівано почала захищати Анатолія Гриценка, доля решти "помаранчевих" членів уряду наштовхує на думку, що довго Анатолій Степанович в кріслі міністра не засидиться.
Як відомо, посади міністра оборони і міністра закордонних справ в уряді, згідно нової редакції Конституції, є квотою президента. Проте якщо відносно кандидатури наступника Бориса Тарасюка з боку антикризової коаліції звучать достатньо обережні і нейтральні заяви, то з приводу потенційного змінника Анатолія Гриценка у деяких парламентаріїв вже дозріли конкретні пропозиції. Зокрема, "регіонал" Юрій Самойленко заявив, що посаду міністра оборони в уряді Віктора Януковича може зайняти Олександр Кузьмук. Таку саму точку зору висловив його однопартієць Олег Калашников: за його словами, Олександр Іванович, який вже двічі сидів в кріслі глави Міноборони, є головним претендентом на цю посаду.
М’яко кажучи, дивує характеристика, дана потенційному міністрові тим же Калашниковим: депутатові імпонує відчуття відповідальності Кузьмука, і стверджує, що його потенціал далеко не вичерпаний. Тут, правда, потрібно враховувати, який саме потенціал парламентарій мав на увазі. Олександра Кузьмука навіть за великого бажання не можна назвати міністром, при якому у відомстві був порядок. Навіть якщо підходити до фігури Олександра Івановича з погляду пересічного громадянина, не знайомого близько з "кухнею" оборонного відомства, стає ясно, що міністр з Кузьмука – м’яко кажучи, так собі. Співгромадянам його перебування на посаді голови Міноборони могло запам’ятатися, принаймні, двома подіями, які привели до загибелі людей, що не мали до армії найменшого відношення. Йдеться про дві дуже вдалі учбові запуски ракет.
Нагадаємо, що в квітні 2000 р. на Гончарівському військовому полігоні в Чернігівській області проводилися оперативно-тактичні навчання всієї ракетної бригади Північного командування, в ході яких була запущена тактична ракета класу "Земля-Земля". Через декілька хвилин в житловому будинку в Броварах стався вибух: ракета, потрапивши в дах будівлі, прошила його до підвалу, внаслідок чого загинуло троє чоловік, п’ятеро отримали поранення. На щастя, якщо тут доречний такий вислів, учення проводилися вдень, коли майже нікого з мешканців будинку не було в своїх квартирах. Примітно, що спочатку військові заперечували свою причетність до цього вибуху, проте через чотири дні визнали її, притиснуті до стінки безліччю доказів: слідча група, яка вивчала обставини, що сталися, знайшла в будинку фрагменти ракети.
Жовтень 2001 року. В ході учень військ ППО на кримському полігоні Опук ракета С-200 відхилилася від курсу і збила над Чорним морем пасажирський літак Ту-154, що виконував політ по маршруту Тель-Авів – Новосибірськ. Все 78 чоловік, що знаходилися на борту, загинули. І знову Міноборони до останнього відхрещувався від звинувачень в адресу своїх доблесних ракетників, але під тиском неспростовних доказів українське керівництво визнає провину військових, і до грудня 2004 р. завершує виплату компенсацій родичам жертв своїх військових навчань. Через три тижні після трагедії над Чорним морем указом екс-президента Леоніда Кучми Кузьмук був звільнений з посади міністра оборони, проте на момент виплати компенсацій родичам жертв цієї катастрофи він знов зайняв крісло глави МО: його попередник Євген Марчук був звільнений через вибухи на складах у Новобогданівці.
До цієї новини немає коментарів