«Чим більше поту на тренуваннях, тим кращим буде результат». Нацгвардієць розповів про комплексні тренування бійців

Задача підрозділу – зайняти рубіж за вказаними координатами, визначити позиції, облаштувати позиції, командно-спостережний пункт і тримати оборону. Але для виконання такого завдання необхідно зробити дуже багато. І без планового і поетапного підходу нічого не вийде. Разом з тим робити все треба швидко. Тому офіцери в першу чергу розподіляють задачі і зону відповідальності для кожного військовослужбовця.
«Нам необхідно мати підготовлений особовий склад. Люди мають знати свою зброю і вміти нею ефективно користуватись. З цього і починаємо. Щоденно проходять заняття з вогневої і тактичної підготовки, обов’язково медицина. Згодом додаємо інженерну підготовку. Бійці мають знати і вміти як ефективно вести вогонь, не потрапити під ворожі кулі, і надати допомогу. Аби все це було ефективнішим, йому необхідні укриття і інженерні загородження. Тому кожного дня відточуємо існуючі навички і додаємо нові елементи. Тут перестаратися неможливо. Це той випадок, коли чим більше поту на тренуваннях, тим кращим буде результат», – розповідає один з керівників занять офіцер з позивним «Ювентус».
Бойовий досвід він отримав під час оборони Маріуполя, був у складі розвідувального підрозділу, пройшов через російський полон, повернувся додому і залишився на службі. Зараз тримається подалі від об’єктиву камери, але передає досвід молодим солдатам і офіцерам.
«Розв’язана росіянами війна привела до української армії чимало патріотів, які багато років тому закінчили військову кафедру, отримали офіцерські звання, але з умовами ведення сучасних бойових дій не знайомі. Тому під час цих комплексних тренувань вони також отримують необхідні знання», – розповідає «Ювентус».
«Моя задача, як командира не лише роздавати команди. Я маю забезпечити зв’язок, наявність зброї і набоїв, обмундирування, засоби захисту. Розрахувати службу таким чином, щоб кожен мав час для прийняття їжі, гігієни, відпочинку і самостійної підготовки і занять. І це все ще до отримання бойового завдання. Знаючи координати, я проводжу командирську розвідку, визначаю позиції і напрямок, з якого очікуємо противника. Я маю бути впевненим, що всі знають свої задачі – від цього залежить життя всього підрозділу. Нічні штурми під час навчань показали, що багато з того, до чого ми готувались вдень, не працює вночі. Противник намагався зайти на наші позиції, іноді це йому вдавалось, іноді ми відбивали ці спроби. Але головне, що я зрозумів, це те, що противник не буде діяти так, як задумав я. Тому треба постійно бути в напруженні, замінювати людей на позиціях, іноді – самі позиції, дооблаштовувати, заново маскувати. Хоча, можу похвалитись, що наш спостережний пост так і не виявили, а він нам багато корисної інформації надав. Значить правильно встановили», – говорить офіцер Андрій Коваль.
Тренування завершуються маршем і бойовою стрільбою у складі відділень. Головна особливість такої вправи – це відкриття вогню виключно за командою. При цьому надважливу роль відіграє комунікація всередині підрозділу.
На другій ділянці полігону з новобранцями проводять заняття з тактичної медицини. Кожен має вміти швидко зупинити кровотечу собі або побратиму: накласти турнікет, бандаж, провести тампонування. Бійці відпрацьовують всі дії за протоколом MARCH. Це найсучасніша тактика надання домедичної допомоги, яку використовують армії країн-партнерів НАТО. Після цього новобранці вчаться вести вогонь з-за укриття з різних положень правою і лівою рукою.
Згодом на полігон у повному спорядженні прибувають бійці ще одного підрозділу. Демонструючи гарну фізичну форму, військовослужбовці виконують іншу вправу стрільб.
«Під час стрільб ми відпрацьовуємо різні вправи. Сьогодні військовослужбовці відточували навички швидкої заміни магазинів. У бою, часу згадувати, що і як робити, не буде. Все треба довести до автоматизму. Крім того ми регулярно відпрацьовуємо стрільбу з різних положень, правою і лівою рукою. На перший погляд це здається важко, але ми навчаємо, як швидко перекласти автомат з правого плеча на ліве, як його міцно тримати і влучно стріляти. Головне у будь якій вправі – постійні тренування», – підсумував керівник занять.
За таким сценарієм гвардійці тренуються постійно. Інструктори регулярно поєднують і комбінують вогневу, тактичну, медичну і інженерну підготовку. Це дозволяє робити заняття більш корисними, а сценарії більш цікавими і несподіваними.
До теми
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Ми не готуємо солдатів, ми готуємо патріотів» – Олександр Сіденко про нову модель предмета «Захист України»
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
До цієї новини немає коментарів