«Ми зробимо все, аби ця війна не знищила життя наших майбутніх поколінь»: Історія закарпатського правоохоронця, який захищає Батьківщину
Захищав від ворожих військ Київ, Харків, Суми та Запоріжжя. На запорізькому напрямку Олег отримав поранення, але після лікування знову повернувся на захист країни.
Як розповідають на сайті поліції Закарпаття, бої за Київ на початку 2022 року не стали новим викликом для правоохоронця, який ще з 2014 року разом з побратимами протистояли окупантам на Дебальцівському плацдармі та у Вуглегірську.
Тоді Олег Данилаш навіть не здогадувався, що набутий досвід участі у бойових діях йому знадобиться колись у майбутньому.
«Про можливий початок повномасштабного вторгнення багато говорили, як у новинах, так і люди між собою. Наш особовий склад був готовий до виконання покладених на підрозділ завдань, відтак ми цілодобово несли службу на території свого гарнізону», — розповідає поліцейський на псевдо Цімбор.
Вже на початку березня 2022 року спецпризначенці поліції Закарпаття покинули регіон та почали виконувати перші завдання у зоні бойових зіткнень на Київщині. Бійці займались оперативно-розшуковими заходами, розвідкою, а також здійснювали ударно-штурмові дії.
«В Бучу ми заходили малими групами. Місто, яке жило своїм життям і яке ми не раз відвідували, було просто не впізнати. Здавалося, що заїхали в зону відчуження», — розповідає Олег Данилаш.
Вже за декілька днів було прийнято рішення про створення зведеного підрозділу з-поміж бійців поліції особливого призначення «Сафарі». До його лав разом з іншими вмотивованими правоохоронцями увійшов і Олег Данилаш. Бійців «Сафарі» направили спочатку на Сумщину, а згодом - на Харківщину, де поліцейських залучали у штурмових операціях для відсічі ворога.
«Це були наші спільні заходи з Нацгвардією й військовими. Кожен мав свій маршрут, яким заходили в населені пункти, які на той час перебували під окупацією», — пригадує командир.
Разом з колегами Олег Данилаш брав участь у запеклих боях на запорізькому напрямку. Бажання було одне - якнайшвидше вигнати ворога з рідної землі.
«На Запоріжжі ми потрапили під серйозний ракетний обстріл, внаслідок якого зазнали втрат. Противник завдавав удар по локаціях, де стояв наш підрозділ. Було багато поранених. Важко навіть згадувати усі ці моменти. Але не дивлячись ні на що, ми продовжили свою боротьбу», — розповідає Олег.
Тоді внаслідок ворожого обстрілу спецпризначинець отримав осколкове поранення.
«Рідні не знали, де саме я перебуваю, казав, що у відрядженні. Сподівався, що це вбереже їх від переживань за мене. Коли ж я отримав поранення і приїхав додому, то довелося зізнатися і пояснити все, що відбувається насправді», — зізнається поліцейський.
Під час реабілітації Цімбор разом з побратимами почав опановувати новий фах, який зараз неабияк допомагає протистояти ворогу. Йдеться про керування безпілотними літальними апаратами.
«Коли ми були на позиціях та почали застосовувати FPV-дрони, то вдавалося ефективно завдавати точкові удари по противнику й ми вирішили створити в нашому підрозділі відділення аеророзвідки. Як маємо потрапляння у ворожі позиції, то емоції у всіх бійців приблизно такі, як на футбольному матчі, коли фанати кричать «Гол!», — розповідає поліцейський.
Говорячи про Перемогу України над агресором, Олег Данилаш каже, що вона обов’язково настане, адже на захисті країни стоять вмотивовані люди, які зроблять все, аби закінчити цю страшну війну й не передати її у спадок наступному поколінню.
До теми
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Волонтери пошукового загону "Плацдарм" вірять, що кожна душа має знайти спокій. Навіть якщо вона належить ворогу
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
До цієї новини немає коментарів