Likvidator, або Звідки іменний пістолет від Буданова у військовослужбовця ТЦК

В інженерно-саперний батальйон «Тиса», який свого часу створювався для ліквідації наслідків стихійних лих, звідси й позивний. Це вже згодом Василь став ліквідатором ворога. Це був 2013 рік, а вже наступного він боронив Україну на сході.
«Це було біля Станиці Луганської, – каже Василь, – сам був за кулеметом, прикривав відхід групи, і тут відчув біль в плечі. Крові не було, але коли провів рукою, то відчув, що за щось зачепився – з тіла стирчала ворожа куля калібром 12,7 мм».
Після лікування та реабілітації деякий час працював у військкоматі, але відчував, що все ж саперна справа справжнє його покликання. Повернувся до128-й окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у ліквідації наслідків підриву складів боєприпасів у Балаклії та Калинівці, здійснював знешкодження, розмінування, знищення вибухонебезпечних предметів.
Про свою службу під час повномасштабної війни Василь говорить мало, загадково всміхаючись: «Виконував різні завдання. Робив роботу й у тилу ворога». Пригадує, як зупинив просування техніки підривом мосту. «Керівництво прислуховувалося до думки. А дехто з офіцерів були здивовані, коли дізналися, що я сержант», – з усміхом каже Likvidator.
16 червня… Потрібно було прочистити шлях для штурмової групи. Міна була занадто глибоко вкопана в землю і металодетектор її не виявив. Важке поранення. Згодом втрата ноги.
В лікарні натрапив на допис актора Віктора Гевка про можливість безкоштовного протезування у Сполучених Штатах. «Я йому написав і отримав відповідь, що треба заповнити анкету на сайті і лікар сам обирає пацієнта. Надійшла позитивна відповідь від PROTEZ FOUNDATION». Уже коли приїхав в Штати, познайомився з лікарем. Яків Градінар підійшов і каже: «Здоров! Ти з Севлюша?» Виявилося – земляки. Я йому тоді зізнався, що трохи схитрив, бо з моменту операції пройшло лише місяць, а за правилами мало бути не менше трьох. Але все вирішилось. Зараз веду активний спосіб життя. Коли є можливість – бігаю по кілька кілометрів».
Сьогодні головний сержант Василь Likvidator служить в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Закарпаття старшим інструктором відділу рекрутингу та комплектування. Багато спілкується з учнівською молоддю, радіє, коли старшокласники обирають шлях військового.
Особливістю служби Василя є допомога охочим потрапити на службу за контрактом.
«Раджу брати рекомендаційні листи в підрозділах, в яких хочете служити. Далі я вже направляю у навчальний центр і слідкую, щоби потрапив у той підрозділ, який і дав відношення. Не повірите, але навіть стосовно працівника ТЦК працює «сарафанне радіо» – один спробував, побачив, що я відповідальний і мені можна довіряти, й радить друзям».
Охочі не тільки українці, багато іноземців – французи, американці, індуси, японці. «Грузини взагалі часто мене за свого сприймають», – сміється Likvidator.
«Чому важливо боротися? Якщо «руський мир» зайде – він знищить всю українську націю. Для них правил не існує – вони все нищать. Якщо ж підемо на поступки і віддамо хоча б частину України, вони все рівно не зупиняться.
Хто ж як не самі українці будуть захищати свою землю?!
Знаєте, якщо іноземці воюють... Американці, іспанці, індуси, японці, інколи досить заможні, як-от лікар із Франції. Хто тільки не був. І вони розуміють, особливо громадяни Грузії та країн Балтії, що на Україні росія не зупиниться. Їхній приклад мотивує й нас. Коли ці люди залишають свої сім’ї, ідуть воювати з руським миром, то й декому з українців варто задуматися».
А що ж із пістолетом від Буданова? У відповідь на питання щодо іменної зброї, Likvidator тільки загадково усміхається.
Служба зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП
До теми
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Волонтери пошукового загону "Плацдарм" вірять, що кожна душа має знайти спокій. Навіть якщо вона належить ворогу
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
До цієї новини немає коментарів