А ви знали, що в УжНУ є власний виноградник, де виготовляють вино?

Відомо, що ще 1907 року ці землі належали угорським магнатам Турянським і так само були відведені під виноградники й винниці. На підтвердження цього є відповідні документи. Знаємо, що площа виноградників становила не менше 25 га. Це місце має унікальний мікроклімат, через що виноград може дозрівати на тиждень раніше, ніж на Берегівщині. Вулканічні туфи, з яких складається власне височина, створюють додаткові передумови підвищення температури ґрунту, що сприятливо впливає на розвиток рослин. Сприятливою для виноградарства є й роза вітрів, завдяки якій насадження мають хорошу провітрюваність і менше хворіють.

Віталій Симочко

«Виноградник УжНУ — один із найбільш сучасних в Україні, а крім того, має систему крапельного поливання (дає можливість ефективно підживлювати виноград у процесі вегетації), якого не має жоден виноградник технічних сортів Закарпаття, — каже Віталій Симочко. — Його площа відносно невелика — 0,5 га. Нині у нас 800 кущів винограду і вже 2 роки ми робимо вино».

Переважно зростають традиційні технічні сорти білого винограду, притаманні для закарпатського виноробства — Совіньйон Блан, Трамінер рожевий, Черсегі Фюсереш, Мускат Отонель. Також є сорт Ркацителі, який вирощувався на Закарпатті.

«Крім традиційних, у нас є й експериментальні сорти, яких або надзвичайно мало в Україні, або взагалі немає ніде на території держави. Ми, як наукова установа, можемо їх вирощувати, адже вивчаємо й досліджуємо ці сорти, виокремлюємо з них найбільш оптимальні для нашого краю», — пояснює Віталій Симочко.

Зі слів пана Віталія, ужнівські виноградники забезпечують повний цикл продукування вина: від висадження, догляду за лозою і до виробництва й дегустації напою. Цікаво, що саме вино тут роблять прямо на природі, а пан Віталій розповідає про це з особливими нотками романтизму: «Ми з працівниками виноградника, співробітниками і, звісно, студентами кафедри збираємо виноград, в цей час сюди вивозиться все відповідне обладнання для отримання сусла одразу на природі». А ще мовець додає, що у планах створення лабораторії для оцінки якості вина.

«Пляшка, яку продають дешевше за 200 гривень, — це не вино, — стверджує Віталій Симочко. — Вирощування винограду, догляд за ним, поливання, добрива, процес виготовлення вина і, зрештою, фасування у пляшку, закорковування, наліпка — все це дорого. І собівартість справжнього вина не може бути низькою. Коли ви бачите дешеве вино, отже, воно виготовлене з неякісної сировини, має домішки, може бути створене не за технологією. На одному кущі технічного сорту не може бути більш ніж 2,5 кг винограду — інакше він не дістає достатньо поживних речовин, а отже, цукристість ягід суттєво знижується. А от на столових сортах (тобто тих, які споживають) може зростати до 10 кг винограду. У виробництві сухих вин доданий цукор неприпустимий. Вино має містити лише той цукор, який утворився у самій ягоді природним шляхом. І за 2 роки виробництва вина ми не додали жодного грама цукру».

Наразі за рік університетські виноградники дозволяють виготовити 200–250 л вина. Але все ще попереду.