В Ужгороді попрощались із загиблим Антоном Ребелом
Антоній Олександрович Рабел народився 27 жовтня 1992 року в Ужгороді. Навчався в ужгородській школі №3, після закінчення якої вступив до вищого комерційного училища №6, отримав спеціальність різьбяра по дереву та бересту. Із дитинства любив музику і захоплювався грою на барабанах. Був барабанщиком у багатьох місцевих рок-гуртах. Із жовтня 2022 року у лавах Збройних Сил України захищав Україну від російських загарбників, служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки третього аеромобільного батальйону військової частини А 4350.
Загинув 23 квітня 2023 року у запеклих боях проти окупантів біля Бахмута на Донеччині. Антоній був доброю, веселою, компанійською людиною і залишиться таким назавжди у серцях і пам’яті всіх, хто його знав. Віддати шану воїну сьогодні прийшли рідні, близькі, друзі та однокласники, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, колеги, військові, мешканці громади. Священники відслужили заупокійну Літургію, від головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного зачитали пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах ЗСУ.
Скорботна хода пройшла центральними вулицями міста. Поховали Антонія Рабела із усіма військовими почестями на Пагорбі Слави. У загиблого Героя залишилися мати, донечка, двоє братів та сестра, дідусь.
Вічна пам’ять і слава...
Ужгородська міська рада
До теми
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
- Мисливці за бронею та авіацією. Закарпатські нацгвардійці тренуються нищити техніку ворога
- “Винну історію Закарпаття” презентували в Ужгороді
- «Під час штурму російський танк підібрався метрів на 50, позаду були два БТРи з ворожою піхотою. Але ми добре їм всипали…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- Футбол на милицях. Як закарпатський ветеран без ноги очолив першу в Україні футбольну команду спортсменів без кінцівок
- Три місяці від ідеї до реалізації: на Закарпатті ветерани ЗСУ заснували крафтове виробництво
- "Бути прикладом для молодого покоління та захищати їх": історія військового 128-ї бригади Петра Мотринця
До цієї новини немає коментарів