“Люксембург, Люксембург” в Ужгороді: Антоніо Лукіч розповів про прем’єрний показ стрічки

“Люксембург, Люксембург” в Ужгороді: Антоніо Лукіч розповів про прем’єрний показ стрічки
Друга стрічка ужгородського режисера Антоніо Лукіча після фестивального туру на світових кіномайданчиках, 13 квітня почала свій презентаційний тур містами України. Перший показ відбувся в селищі Близнюки на Харківщині, звідки родом головні герої стрічки — Аміл та Раміл Насірови, а закінчили 23 квітня в Ужгороді, — батьківщині режисера стрічки Антоніо Лукіча.

 

За результатами першого тижня прокату в Україні стрічка посіла перше місце, — написала в себе у Фейсбуці піар-менеджерка фільму Тетяна Власова. За перший вікенд прокату касові збори склали 5,59 млн. грн, а всього стрічку переглянуло 36, 453 глядача. Це другий найкращий старт серед українських фільмів з початку повномасштабного вторгнення.

“Люксембург, Люксембург” провезли з презентацією майже всією країною. Varosh ексклюзивно поспілкувався з Антоніо Лукічом перед показом у кінотеатрі “Доміон” в Ужгороді.

— Ми відчували дуже велику вдячність від людей, особливо в Харкові, — сказав він. — Там різні елементи стрічки по-різному людьми сприймалися, але в Харкові ми відчували величезну вдячність. Ми презентували фільм у кінотеатрі на Салтівці, він недавно відновив роботу і зібралася повна зала. І навіть повітряна тривога не стала на заваді. В Одесі показ був більш рефлексовий, розслаблений, в Полтаві люди тупали ногами і закидувались поп-корном. У Львові у людей було відчуття, що ми приїхали їх порозважати, але там дуже інтелігентна публіка, яка вміє дивитись кіно і особливо цінує саме українське кіно. Тому цей досвід дуже позитивний. В Ужгороді на показ я запросив свою класну керівницю, але в неї були якісь інші справи… Будуть мої сусіди, тому хвилювання більше, ніж при показі у Венеції чи Торонто. Дома все-таки по-іншому все сприймається, тут складно видати себе за когось іншого.

Зі слів режисера, в Близнюках квитки розпродали за пів дня, а в Ужгороді ще за тиждень квитки ще були.

Фільм спочатку пройшов фестивальні покази в Європі і вже потім презентували в Україні. За словами Аноніо Лукіча, стрічка сприймається по-різному і від України є певне очікування — що він буде талановитий але трагічний, або не дуже талановитий.

— Але все рівно нас сприймають десь як якусь третю культуру, — каже він. — Але в нас є почуття гумору, ми вміємо робити цивілізовані сучасні історії. Це велика проблема — на 100 років наперед — якою Україна буде в майбутньому. Якісь критики, не пам’ятаю, звідки, писали, про цей фільм як про нагадування того, за що ми будемо боротися в майбутньому. Інша справа, що в майбутньому ми вже не знімемо такі фільми як “Мої думки тихі” і “Люксембург, Люксембург!”. Після 24-го це дуже важко собі уявити. Тому зараз, завдяки нашим Збройним силам таку насолоду — дивитися цей фільм. Він, на жаль, резонує з сьогоднішнім життям, але складно було б зняти такий фільм зараз. Надалі війна буде всюди, нам з цим жити. Інша справа — як це сприймати і як діяти.

Зараз з продюсером стрічки, Володимиром Яценком пробують писати наступну історію. Антоніо Лукіч розповів: команда фільму зараз збирає гроші на два пікапи для 67-ї ОМБР, зібрали вже більше ніж третину. З прем’єрного показу в Близнюках, це був благодійний показ, вдалось зібрати майже 70 тисяч, з продажу футболок теж пішли гроші на декілька дронів.

— Це паралельні активності і тут треба знайти певний баланс. Людей взагалі важко заохотити піти в кіно сьогодні і тут ми паралельно проводимо ще такі активності, — сказав Антоніо Лукіч.

Varosh

Фото Каріни Асад

 

25 квітня 2023р.

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів