Дослідниця автентичної гастрономії Закарпаття поділилася рецептом автентичної паски (ФОТО)

Але ми до цього вже так звикли, що не розпізнаємо, де  кінчається  в  народних  звичаях  староукраїнське  й  де  починається християнське, оскільки староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми на «Введення» закликаємо щастя на майбутній рік, на «Катерини» кличемо долю, любимо бавити андріївські вечорниці, вже не уявляємо Різдва без колядування, чого вартий всесвітньовідомий Щедрик, Великодня — без паски і писанки, Святу Тройцю святкуємо як  «Зелені Сятки», веселимось на Купала, смакуємо врожаєм на Спаса.

Унікальне поєднання язичництва та християнства зберігається по сьогодні у всіх віруваннях та обрядах українців попри всі заборони, репресії й геноциди. Такі ритуали, як коляди чи освячення пасок навіть тут, на закарпатських землях, зовсім недавно — років 50-60 тому — зазнавали гонінь. Та той факт, що навіть за декілька століть світогляд нашого народу кардинально не змінився, є цілком природним, адже українці дотримувалися і досі дотримуються прадавніх звичаїв своїх предків.

Та поки наші доблесні воїни б’ються за наші землі, рід, мову, культуру, ми завдяки їм маємо змогу святкувати всі свята, вертатись до вивчення  та збереження прадавніх традицій і обрядів. На часі варто мати на увазі, що завдяки потужному маркетингу все вдаліше стираються межі між рідною сакральністю, традиціями, обрядовістю та просто красивим і модним.

Так, наприклад, замість сакральних візерункових писанок наш простір дедалі заполоняють прегарні великодні зайці і не лиш вітрини крамниць, але й всі реклами в інтернет-мережі. . Звичними для українців стали панетоне, краффіни, та разом з тим все менше стає автентичних закарпатських пасок — випечених власноруч за рецептом своїх мам та бабусь. Однак зараз, у часи, коли нас знищують за наше українство, ми особливо маємо берегти свої традиції.

Саме ці роздуми викликають в мене бажання ділитись знаннями з власного досвіду, і в цій статті даю рецепт дуже смачного сакрального великоднього хліба, а саме автентичної закарпатської паски – записала рецепт від господині Люби Гаврилко з Буштина. Вподобала цю рецептуру й користуюсь третій рік поспіль за ряд файних характеристик: дуже духмяна – істинний запах Великого Дня,  запах дитинства, натуральності, не попутаєте ні з яким іншим хлібом, включаючи короваї, не кришиться, довго не черствіє і надзвичайно пасує до всього з кошика – шовдаря, пікниці, масла, сиру і яєць.

Для випічки пасок нам потрібно:

• 200 г молока;
• 100 г цукру (можна 150-200г,  хто любить солодку);
• 40 г свіжих дріжджів;
• 7 яєць: 2 яйця і 4 жовтки у тісто та 1 яйце для змазування прикрас
• 120 г жинтиці (сироватки з відвареного сиру);
• 700-800 грамів борошна;
• 150 грамів масла;
• щіпка солі.

Всі інгредієнти мають бути кімнатної температури.

Спочатку робимо опару: для цього в молоко додаємо від загальної відваженої кількості ложку цукру, ложку борошна і дріжджі. Все розколочуємо вінчиком і ставимо в тепле місце, щоб піднялось в 2-3 рази.

Як наша опара довела свою життєздатність, вводимо яйця,  цукор, жинтицю; розмішуємо до однорідності вводимо поступово борошно, вимішуємо і в процесі вимішування додаємо масло (можна розтоплене, але не гаряче). Вимішуємо до тих пір, поки перестане липнути до рук.

Накриваємо ємність з тістом рушником або харчовою плівкою.

Тісто має збільшитись у два рази.

Як виросло – промішуємо його і формуємо паски.

З вказаної кількості виходить орієнтовно 1700 грамів сирого тіста. Я цю кількість ділю наступним на дві частини по 500 грамів, формую 2 круглячки і ставлю в змащені маслом форми.  Дві частини по 350 грамів залишаю для прикрас на паску.

Автентична закарпатська паска оздоблюється дріжджовим тістом: варто це враховувати, обираючи форму, позаяк прикраси теж виростуть. Найчастішою прикрасою в нас є різноманітні плетені коси, якими викладають верх, загалом є велика кількість прикрас – квітів, пташок, колосків, кривульок в залежності від району (подеколи навіть від села) з різним символізмом, і це потребує додаткової, окремої статті. Наразі вашій фантазії і вмілості може прийти на допомогу осучаснений варіант – різні формочки-вирубки для печива.

Як паски виросли – змазуємо їх збитим яйцем. Випікаємо їх при температурі 180 градусів, орієнтуємось на свою духовку, по часу 30-40 хвилин, тоді вже можна відкривати та перевірити, проткнути бамбуковою шпажкою – має вийти суха.

Запоруками вашого успіху є добре:

• вимішане тісто – те, яке не пристає до рук;
• паска – та, що добре підійшла, матиме гладеньку поверхню;
• спокій, любов, добрі помисли, які ви вкладете під час її приготування.

Справжня гордість господині — гарна, добре спечена паска. Існують народні прикмети: добра паска — на добрий рік, але є й інша прикмета, якщо ваші пасочки “засміялись” – “тріснута паска – до багатства в радості”. Якою б не вийшла ваша паска, вона все одно буде найсмачнішою, бо приготована власноруч.

Дуже добре до роботи залучати діток, які нетерпляче чекають Великодня як найголовнішого й найвеселішого свята. Малечі взагалі дуже подобається спостерігати, як народжується свято, тож подаруйте діткам диво-спогади, адже в кожного з нас вони є – світлі, теплі, ностальгічні моменти, котрі дають нам силу в буремності часів. Вже сьогодні треба запитувати себе, де наші нащадки братимуть сильні спогади, яких орієнтирів і традицій вони дотримуватимуться, від чого будуть щасливими,  адже щастя в бутті, в діях, в спогадах врешті-решт.

Саме наші спогади складають справжню скарбницю української культури, а поєднання автентичних слов’янських символів із привнесеними християнськими виховали унікальну націю, кращих, синів і доньок сучасності. У нас надзвичайно гармонійно поєдналися, здавалося б, непоєднувані речі: культ поклоніння явищам природи з вірою в Христове Воскресіння, славні Сонцю у вигляді рецептів прадавнього святого хліба, за якими випікаються паски донині та «Христос Воскрес!» «Воістину Воскрес!», що вже за декілька днів лунатиме просторами України, надихаючи нас на Перемогу над недонацією, котра за все своє існування намагається знищити все на своєму шляху.

Любов Керецман, дослідниця автентичної гастрономії Закарпаття, спеціально для Varosh

Фото Аркадія Шиншинова