В Ужгороді провели в останню путь захисника України
Леонід Іванович був щирим патріотом своєї країни, з перших днів повномасштабної війни вступив добровольцем до лав Збройних Сил. Бойовий медик стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7124 Леонід Дербак загинув на полі бою біля села Привілля Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області 9 березня 2023 року, залишаючись до кінця вірним військовій присязі.
Леонід Іванович Дербак народився 24 липня 1973 року в Ужгороді. Після закінчення школи вступив до Міжгірського медичного училища, яке закінчив у 1992 році. Потім працював в Ужгородській міській клінічній лікарні медичним братом. У1992-1993 роках служив в українській армії, після чого продовжив працювати на попередньому місці роботи. Із 1995 року працював у органах внутрішніх справ, вступив на навчання в академію УМВС, яку успішно закінчив у 2001 році. Продовжував працювати старшим слідчим із особливо важливих справ УМВС України в Закарпатській області. У 2015 році вийшов на пенсію в званні підполковника міліції. Був одружений. Із дружиною Лесею прожили у шлюбі 22 роки, виховали двох синів – Едуарда та Івана.
Сьогодні із Героєм прощалися біля будинку, де він проживав в Ужгороді. Чин похорону відбувся на площі Народній, де священники відслужили заупокійну Літургію за загиблим. Віддати шану воїну прийшли рідні, друзі та колеги, з якими працював, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, військові, містяни. Поховали Леоніда Дербака з усіма військовими почестями на Пагорбі Слави.
Вічна пам'ять і шана Герою!
До теми
- Закарпатський клуб стійких медіа: працюємо за будь-яких умов
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- Гуцульський сердак: голка, нитка і щира молитва
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- Закарпатський леквар допомагає збирати на дрони
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- «Ми супроводжуємо бійців на всіх етапах служби». Гвардійські психологи розповіли про свою роботу
- Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом
- «Розповідати дітям у теплому класі про патріотизм? Мені було б соромно...» Історія бійця 128-ї бригади
- «Були постійні масовані напливи противника». Закарпатський гвардієць розповів про оборону під Покровськом
- Десантник "Кент". Пам'яті ужгородця Радіона Миковича, нагородженого орденом "За мужність"
- «Коли треба, я спокійно йду на позицію, бо знаю – у нас нормальні хлопці, витягнуть, якщо що…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На цивілці я різне чув про ЗСУ, але вже тут побачив, що в армії є командири, для котрих люди – пріоритет номер один...» Історія бійця 128-ї бригади
- «На війні все може піти не за планом, тому завжди треба бути готовим до найгіршої ситуації…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів