Щодві хвилини – дзвінок, кожну третю хвилину – виїзд

Щодві хвилини – дзвінок, кожну третю хвилину – виїзд
Як живе й рятує краян майже півторатисячний колектив закарпатської «швидкої»

 

Офіційного державного свята «швидка» України не має, але вже другий рік поспіль спільно з європейськими колегами 27 травня відзначає Всесвітній день екстреної медичної допомоги. Підскочив тиск, схопило серце, турбують ниркові кольки... В таких ситуаціях перше, що ми робимо, – набираємо «103». Напевно, не знайдеться жодної людини, яка хоч раз не телефонувала на цей номер. Як працює зараз «швидка», що змінилося в роботі бригад під час воєнного стану, які риси тут є визначальними – розповідає директор Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги Фома Білинець.

Зарплата – одна з найвищих у галузі

 - Закарпатська «швидка» сьогодні – яка вона?

– Це найбільший медколектив у нашій області – майже півтори тисячі фахівців: Центральна оперативна диспетчерська, 11 станцій, 3 підстанції, 64 пункти постійного базування, у складі яких 105 бригад «екстренки» – водії, фельдшери, лікарі. Маємо сучасні медичні авто, стовідсоткову забезпеченість медикаментами та пальним, одну з найвищих зарплат у галузі, й головне – професіоналів, відданих своїй роботі. Служба «103» цілодобово, 24/7, на варті життя та здоров’я наших краян і працює як єдиний злагоджений організм. Щодві хвилини лунає тривожний дзвінок (за день – від 800 до 1000 звернень!), кожну третю хвилину бригада «швидкої» мчить на виїзд. Тільки за минулий рік їх здійснили майже 150 000, госпіталізували 57 111 хворих. За цими сухими цифрами – біль, життя, надія на допомогу й віра в порятунок.

Реформу почали першими в Україні

-  Останніми роками медична реформа докорінно змінила роботу «швидкої»…

– Ми були першим в Україні закладом територіального рівня, коли у квітні 2001 згідно з рішенням облради реорганізували відділення екстреної і планово-консультативної меддопомоги ОКЛ у окрему установу – Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги. Тоді вся служба «швидкої» була підпорядкована тим чи іншим обласним та районним закладам. ЗТЦЕМД мав лише спеціалізовані бригади першої та другої черги, які залучалися за умови виникнення надзвичайних ситуацій. У щоденному режимі фахівці працювали у своїх закладах охорони здоров’я. Спершу служба формувалася покроково, по крупицях. Так було до 2012-го… А тоді прийняли Закон про екстрену медичну допомогу, який дав потужний старт новому етапу розвитку. Всі підрозділи «швидкої» з наявним ресурсом і штатом передали Центру. Це стало переломним періодом, з’явилися сили та засоби, з яким можна працювати, але, на жаль, їх стан виявився плачевним… Матеріально-технічна база не витримувала жодної критики. Особливо санітарний транспорт. В більшості випадків то був суцільний металолом. Ми потрохи покращували ці показники. Перша приємна знакова подія сталася, коли отримали два реанімобілі від Закарпатської влади та 33 сучасні автомобілі через центральні закупки МОЗ, а потім мали можливість проводити самостійно закупки по капітальних видатках. І вже минулого року ера «газелів» у історії закарпатської «екстренки» закінчилася. Ми не тільки на 100% оновили санітарний транспорт, а й забезпечили його сучасним обладнанням. Тепер авто нашої «швидкої» нічим не відрізняються від аналогів сусідів за кордоном. За ці роки на повну потужність запрацювала центральна оперативна диспетчерська, відкрилися нові пункти базування бригад ЕМД в районах та селах краю, покращилися побутові умови на станціях. Зроблено багато, але ще більше – у планах.

Уже є черга, щоб працевлаштуватися в «екстренці»

- А як людський фактор? Чи готові медики працювати на сучасному обладнанні за європейськими вимогами?

– За всі роки на цій посаді я не чув, щоб колись була черга із працевлаштування на «швидку». А зараз – є. Ми маємо можливість вибору та проведення конкурсу при прийнятті на вакантну посаду. І це показник! Певну роль зіграли й оплата праці, умови роботи, можливість подальшого саморозвитку, навчання та вдосконалення як теоретичних, так і практичних навичок лікарів та фельдшерів. Ще торік розгорнув свою діяльність навчально-тренувальний центр, де на постійній основі підвищують свою кваліфікацію наші працівники. Ми на передовій медицини, й перший контакт із пацієнтом має надважливе значення в подальшому лікуванні та перспективі одужання.

- Що найскладніше в роботі бригади ЕМД?

 Найважливіше та найскладніше – це діагностика. Недарма кажуть: «Правильний діагноз – половина успіху в лікуванні хвороби». Кожна бригада має необхідні портативні пристрої для обстеження пацієнта на догоспітальному етапі (апарати ЕКГ, глюкометри, пульсоксиметри). Ґрунтуючись на скаргах, огляді, отриманих результатах, наші фахівці ставлять діагноз. У найскладніших і нестандартних випадках можемо отримати консультацію досвідченіших лікарів по телеметрії або телефоном.

Фахівці «швидкої» – теж на фронті

 - Робота під час епідемії COVID та під час війни: що змінилося?

– Наша служба – екстрена, тому ми завжди готові працювати в надзвичайних умовах. Значні навантаження були в пік ковіду. Пацієнти й медики часто займалися гіпердіагностикою, перестраховувалися й викликали «швидку». Дуже багато було й емоційних навантажень. Але ми впоралися, відпрацьовували по кожному виклику. Наші працівники були забезпечені всім необхідним: і деззасобами, й індивідуальним захистом, і медикаментами.

А в лютому від боротьби з коронавірусом перейшли у війну... І хоча Закарпаття у кращих умовах, ніж області сходу чи півночі України, проте навантаження зросли. На Закарпатті зараз проживає 450 тисяч переселенців – фактично населення області зросло майже на 40 відсотків! Люди приїхали з гарячих точок, багато що втратили. Є багато викликів, які несуть морально-психологічний елемент. Часті емоційні зриви, панічні атаки, загострення хронічних хвороб. З початку воєнного стану ми надали меддопомогу 6 316-ти вимушеним переселенцям, майже половину з них (2 880 осіб) госпіталізували в різні медзаклади краю.

А ще наші фахівці з навчально-тренувального центру провели десятки практичних навчань із тактичної медицини та першої домедичної допомоги як для цивільного населення, так і для силових структур області. Такі знання рятують життя, тому опанувати ці навички має кожен. Ми готові й надалі безкоштовно навчати всіх бажаючих.

 - Знаю, що працівники закарпатської «екстренки» теж на фронті – боронять Батьківщину й рятують життя.

– Так, серед них є і добровольці, й ті, хто мобілізований у ЗСУ: водії, лікарі, фельдшери. Вони – наша гордість, наш щит, наша перемога. Постійно підтримуємо наших захисників морально й матеріально. Декілька разів відправляли на фронт медикаменти, ноші, тактичні аптечки, перев’язувальні пакети, автомобілі. А зараз – напередодні нашого професійного свята – колектив ЗЦЕМД прийняв рішення перерахувати одноденний заробіток на потреби 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Це близько 830 тисяч гривень!

І на завершення: які особисті риси повинен мати працівник «екстренки»?

– Робота з пацієнтом – унікальна й надвідповідальна. Тому найперше – це професіоналізм та високі моральні якості. Необхідно вміти тримати свої емоції під контролем, але залишатися людиною і ставитися з повагою до хворого. Інколи навіть не потрібне медикаментозне лікування: достатньо дати пацієнту виговоритися, почути щось добре, теплі слова. Разом із тим, працівник «екстренки» має бути впевненим у собі та досвідченим, щоб, виїжджаючи на виклик, міг упоратися з будь-якою ситуацією, надати допомогу в повному обсязі. Людина з першої миті спілкування має відчути, що до неї прийшли фахівці високого рівня, які зарадять і врятують.

Хочу щиро подякувати кожному, хто нині зі зброєю в руках, за пультом, кермом, хто мчить на допомогу за будь-якої погоди, чиє покликання – рятувати життя. Я пишаюся нашою командою!

 

 

30 травня 2022р.

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів