Ярослав Кополовець: "Чим далі, тим більше людей уже бажають виписати дрова"

Тож, звернімося до цифр. Бо вони досить красномовно змалюють реальну ситуацію в обласному центрі і навколо нього. Тож, за останні два з половиною місяці лісгосп реалізував для населення 7200 кубічних метрів дров. Це не мало. Однак уже відчувається гострий дефіцит, хоча на календарі лише квітень  і до настання опалювального сезону ще ген як далеко. Але чим далі, тим більше людей уже бажає виписати паливо, хоча літнє тепло, природно, розслабляє... Та попит підігрівається й численними переселенцями з регіонів, охоплених війною, котрі знайшли прихисток на Закарпатті. По-друге, переважна більшість родин, аби заощаджувати кошти, переходить на тверде опалення, відмовляючись від газу (використовують лише для приготування страв і підігріву води). Цей же процес спостерігається і в бюджетних установах. І найбільше – в Ужгороді та навколишніх селах, а також у перечинському кущі. Зважаючи на такий дефіцит, лісгосп запросто міг би підвищити ціну.

Лісівники усвідомлюють, що війна приносить біль і страждання, моральні й фізичні втрати, - каже директор. – І не хочемо населенню додавати ще й фінансового тягаря, тому ціну залишаємо сталою – 600 гривень за кубик дров на верхньому складі, тобто в лісі. Люди забирають своїм транспортом. Але ціну не змінюємо вже протягом двох останніх років. Хоча, ясна річ, зросла вартість бензину, мастил, пил, техніки…

Залежно від погоди, улітку протягом місяця підприємство може реалізовувати сім-вісім тисяч кубометрів заготовлених дров. На цих роботах зайняті переважно за договорами підряду підприємці. Чотири лісгоспівські бригади забезпечують бюджетні установи й певну частку населення.

Та було б добре. Але на заваді стає бюрократична перепона – вкрай складно виписати лісорубний квиток. Хоча дрова в силу природних умов Карпат можуть гнити на гірських схилах. Варто  додати, що територія лісгоспу простягається у довжину до ста кілометрів – від межі зі Львівською областю до кордону з Угорщиною.

Ще одна важлива деталь. Діяльність Держлісагентства спрямовується і координується Міністерством захисту довкілля і природних ресурсів України. А це означає, що на цілий ланцюг погоджень і виписок витрачається немало додаткового часу. Виписка дозвільних документів на проведення рубок через бюрократичні перепони займає, отже, досить тривалий період. Особливо - під час безлистяного стану, оскільки проведення відводів ділянок під санітарні рубки дозволено лише у листяному стані.  

-       Така практика усталена, має право існувати, коли в державі мир, - розмірковує Я. Кополовець. – Але під час воєнного стану цей процес погоджень повинен бути, на мою думку, - змінений і спрощений. Аби лісгоспи на місцях, наділені державою відповідними повноваженнями і діяльність яких перевіряють правоохоронні органи, - самі могли, володіючи обстановкою, виписувати документи на заготівлю дров. Тоді чимало затримок буде усунуто. І це би пішло на користь населенню.

А ось ще один промовистий факт. «Близько 1000 куб. м. деревини відправили державні підприємства Закарпатського облуправління лісомисливського господарства для потреб ЗСУ. 

Крім основної роботи, пов’язаної із доглядом за лісом, лісівники передають свої ресурси для підтримки військових формувань та переселенців. 

Щотижня із Закарпаття прямують гуманітарні вантажі з продуктовими наборами, ліками й іншими необхідними речами в ті куточки України, які найбільше потребують допомоги. 

Діємо за єдиним принципом - «один за всіх та всі за одного!» - з офіційної сторінки Держлісагенства України.

Василь НИТКА.

Ужгород.

Фото з архіву автора.