Генетики з УжНУ розгадали загадку походження коней, привезених конкістадорами на Карибські острови

Науковці підтвердили генетичний зв’язок між двома популяціями, показавши, що предки чистокровних коней дорогої і престижної місцевої породи Пасо Фіно (ісп: Paso Fino), яку високо цінують у всьому світі завдяки своїй плавній і впевнений ході, були колись відібрані серед звичайних нечистокровних коней острова, також відомих як креольські коні (ісп: Criollo).  Цей результат був дещо несподіваним, бо креольським коням довгий час ніхто не надавав жодного значення. 

Коментуючи дослідження, доцент кафедри зоології УжНУ і керівник проекту Тарас Олексик назвав популяцію пуерториканських креольських коней «унікальною сумішшю та цінним генетичним ресурсом острова Пуерто-Ріко, який необхідно вивчати, щоб краще зрозуміти походження таких ознак, як зовнішній вигляд, поведінка та хода». Олексик провів на острові майже десять років і розпочав це дослідження зі своїми місцевими студентами та аспірантами шість років тому.  

Історики припускали, що креольські коні були результатом суміші генофонду коней, завезених на каравелах із Піренейського півострова іспанськими конкістадорами після експедиції Колумба. В цій суміші були представники андалусійців, лузітанців, мерісеменьйо, мангаланга та інших південно-іспанських порід, але також і представники північних коней, зовні схожих на поні.  З часом усі ці породи змішалися, створивши унікальну можливість для селекції цінних ознак, вперше поєднаних у цій унікальній генетичній суміші на карибських островах. 

Найціннішим варіантом у цій суміші був варіант гену DMRT3, що відомий як «метроном ходи» (англ: “Gait Keeper”).  Одна з мутацій у цьому гені пов’язана з унікальним алюром, відомим як пасо (ісп: Paso), що високо цінується серед селекціонерів.  Пасо Фіно – це  природна хода, що характеризується чотирма рівномірними ударами копит і створює неповторний ритм. Ця хода настільки рівномірна, що дозволяє навіть вершнику-початківцю спокійно витримувати довгі переїзди в сідлі чи й без нього. 

«Пуерториканські фермери вивели цю породи для того, щоб подорожувати верхи від плантації до плантації, смакуючи на ходу чашечкою кави й не розливаючи її», – ділиться враженнями від породи Валтер Волфсбергер, перший автор статті, випускник УжНУ і Університету Пуерто-Ріко, а зараз аспірант факультету біологічних та біомедичних наук Оклендського університету в штаті Мічиган, США. «Наше дослідження підтверджує, що Пасо Фіно є місцевою породою Пуерто-Ріко, яка була сформована століттями селекції креольских коней на острові», – каже науковець.  Креольські коні з Карибських островів були також завезені в Перу та Колумбію, де стали основою для місцевих порід Пасо, котрі також є дуже цінними.  Ринкова ціна Пасо може сягати кількох мільйонів доларів США.

Результати дослідження базуються на повно-геномному аналізі 200 генотипів і мітохондріальних послідовностей ДНК пуерторіканських коней у поєднанні з геномними даними коней, доступними з інших досліджень. Зразки збирала аспірант Університету Пуерто-Ріко Ніколь Аяла, а секвенування проводила аспірант Оклендського Університету Стефані Кастро-Маркес. Частину генотипування проводили в шведському університеті сільськогосподарських наук в Уппсалі, в лабораторії проф. Габрієли Ліндгрен.  

Від Україні до планування дослідження та опису результатів долучалися також викладачі УжНУ др. Христина Щубелка та проф. Людвіг Потіш, завідуючий кафедри лісівництва географічного факультету УжНУ. 

«Особливу цікавість для біомедичних досліджень мають ті гени під штучним добором, які мають аналоги у людини і відповідають за поведінку та хвороби нервової системи», – каже др. Христина Щубелка, лікарка, викладачка біологічного та медичного факультетів УжНУ, аспірантка Оклендського університету.  

Науковці планують розвивати міжнародне наукове співробітництво та використати досвід та знання набуті в ході вивчення змішаних порід для розробки генетичних досліджень унікальних місцевих порід коней та інших сільськогосподарських тварин та рослин в Україні.

Статтю в журналі Scientific Reports «Генетичне різноманіття та селекція пуерториканських коней» можна прочитати тут: https://www.nature.com/articles/s41598-021-04537-5