Закарпатцям на замітку: особливості прийняття спадщини

Заява про прийняття спадщини подається до нотаріуса  особисто за місцем відкриття спадщини. Не допускається подання заяв про прийняття спадщини або відмову від неї від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреності.  Подання заяви на прийняття спадщини не вимагається від осіб, які постійно проживали разом із спадкодавцем  на час відкриття спадщини, а також від малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх недієздатних осіб або осіб цивільна дієздатність яких обмежена, тому що вважається, що такі особи прийняли спадщину, якщо вони протягом строку встановленого для прийняття спадщини не заявили про відмову від неї.

Спадкоємець, який протягом строку встановленого для прийняття спадщини, тобто протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщину, і його доля у спадщині переходить до інших спадкоємців, які прийняли спадщину і закликаються до спадкування. Разом з тим, спадкоємці, які належним чином прийняли спадщину, можуть за згодою усіх спадкоємців, включити такого спадкоємця до кола спадкоємців. В іншому ж випадку йому необхідно буде звертатися до суду для продовження строку для прийняття спадщини.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України.

Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, що розташовані поза місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу.

Після смерті громадянина, який проживав у будинку-інтернаті для для осіб з інвалідністю, ветеранів, самотніх осіб та людей похилого віку, іншому закладі соціального призначення, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного закладу.

Місцем відкриття спадщини після осіб, померлих в установах виконання покарань, визнається останнє місце проживання до арешту (взяття під варту).

Після смерті громадянина, який проживав на території монастиря, храму, іншого культового будинку, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного будинку.

Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України "Про міжнародне приватне право".

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька і їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна на вибір спадкоємця(ів).

За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери, ощадною книжкою тощо.

Якщо останнє місце проживання спадкодавця було на території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, нотаріусу подається відповідна заява спадкоємця.

У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили, інформує заступник начальника відділу з питань нотаріату у Закарпатській області Управління нотаріату Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Тетяна РОШКАНЮК.