В м.Хуст виселяють з відомчого гуртожитку 40 сімей

Невід’ємним правом кожної людини являється право на житло, яке закріплено як в Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права дитини та в інших законодавчих актах України.
Проблема гуртожитків сьогодні – одна із самих гострих в нашій країні, та мабуть не тільки в нашій а в усьому пострадянському просторі. Створені для залучення людей на роботу, гуртожитки виконували роль деякого магніту. Більшість з громадян поселились в них в той час, коли на Закарпатських промислових підприємствах в доволі великій кількості потрібні були працівники. Безперечно, в той час, до речі і в теперішній, задовільнити досить високий попит на окреме житло було неможливо. Тому працюючим надавалось тимчасове в відомчих гуртожитках, які існували при кожному промисловому підприємстві.
На сьогоднішній день жодний будинок, який називається гуртожиток, цьому статусу в повній мірі не відповідає, тому що більша половина кімнат, так як правило, давно уже переобладнані в окремі квартири, де мешканці “ тимчасово “ проживають по 10-15 років, а буває і більше 20 років.
В м. Хуст в Закарпатській області теж є такий гуртожиток який так як і тисячі інших, де-факто являється місцем, не тимчасового а постійного проживання. Нас вселили в гуртожиток як працівників будівельного тресту 20-10 років тому і крім кімнат і квартир в нас іншого житла немає, і нашого тресту вже теж нема.
Наш гуртожиток було введено в експлуатацію в 1964 році, в 1998 році його було передано на баланс ЗАТ “УМБ” м. Хуст.
Згідно легкого розчерку пера голови Хустської міськради п. Спічкея І.І. що розташований по вул. Кубинця № 4 в м. Хусті відповідно до рішення № 17 від 30.01.2002 року було передано у власність ЗАТ "Управління механізації будівництва" разом зі всіма мешканцями та їхнім майном. І про це ми лише тепер дізналися, після того як наш гуртожиток разом з нами та нашим майном вже повторно передали у власність точніше продали.
Дозволивши передавати у власність різним структурам гуртожитки наша держава просто скинула з себе всю відповідальність за те, що буде потім з мешканцями гуртожитків.
Ейфорія від того, що у власності ЗАТ є ціла чотириповерхова будівля, за рахунок продажу якої можна б було погасити всі борги від безалаберного господарювання, тривала недовго, так як окрім прав на будівлю вони отримали іще й обов’язки по утриманню даної будівлі. Продати одразу дану будівлю не вийшло, хоча мешканцям гуртожитку систематично погрожували, що в найближчий час їм прийдеться або знайти добровільно інші помешкання, або їх нові власники виселять. Час безжалісно скоро летів, гуртожиток ніхто не купував з мешканцями, а борги ЗАТ "Управління механізації будівництва" не зупинно росли.
Нарешті 26 грудня 2005 року знайшлися "добрі люди", які купили цей гуртожиток разом з мешканцями та їхнім майном і навіть не за зовсім велику суму, всього за 39653,00 (тридцять дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят три гривні 00 копійок). Можна зауважити лише на те, що на даний час за таку суму неможливо купити навіть однокімнатну квартиру, а не те що чотириповерховий будинок. Не будемо вдаватись і в інші сумнівні пункти самого договору купівлі-продажу, які потребують більш детального обговорення. Хочеться звернути увагу лише на той пункт в договорі де йде мова про те: “що на момент укладення договору у будівлі гуртожитку проживають особи без укладених договорів житлового найму та реєстрації, у зв’язку з чим Покупці приймають такі умови та зобов’язуються самостійно виселити з об’єкту цих осіб.”
Яким чином такий пункт вписано в договір нам не відомо, але в кожного із нас є реєстрація і саме в цьому гуртожитку і в конкретних квартирах, так як даний гуртожиток був сімейним. Щодо того що у нас відсутні договори найму, то можемо лише зауважити на те, що згідно з Житловим Кодексом для мешканців гуртожитків не потрібно підписувати “Договір про участь у утриманні будинку та при будинкової території” так як даний вид договору застосовується лише для житлових будинків які не мають статусу “гуртожиток” .
Нарешті 26 грудня 2005 року знайшлися "добрі люди", які купили цей гуртожиток разом з мешканцями та їхнім майном і навіть не за зовсім велику суму, всього за 39653,00 (тридцять дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят три гривні 00 копійок). Можна зауважити лише на те, що на даний час за таку суму неможливо купити навіть однокімнатну квартиру, а не те що чотириповерховий будинок. Не будемо вдаватись і в інші сумнівні пункти самого договору купівлі-продажу, які потребують більш детального обговорення. Хочеться звернути увагу лише на той пункт в договорі де йде мова про те: “що на момент укладення договору у будівлі гуртожитку проживають особи без укладених договорів житлового найму та реєстрації, у зв’язку з чим Покупці приймають такі умови та зобов’язуються самостійно виселити з об’єкту цих осіб.”
Яким чином такий пункт вписано в договір нам не відомо, але в кожного із нас є реєстрація і саме в цьому гуртожитку і в конкретних квартирах, так як даний гуртожиток був сімейним. Щодо того що у нас відсутні договори найму, то можемо лише зауважити на те, що згідно з Житловим Кодексом для мешканців гуртожитків не потрібно підписувати “Договір про участь у утриманні будинку та при будинкової території” так як даний вид договору застосовується лише для житлових будинків які не мають статусу “гуртожиток” .
Нові власники, не довго роздумуючи, вже 13 січня 2006 року подали заяву на ім’я начальника ВУВКГ про те, що просять "відключити водопостачання від будівлі гуртожитку яка знаходиться по вул. Кубинця 4 м. Хуст, на період відселення, в зв’язку з проведенням реконструкції". Того ж дня ними вивішено оголошення, що з 16 лютого 2006 року буде відключене електропостачання будинку в зв’язку з заборгованістю 96 тис.грн.. І це при тому, що у гуртожитку проживають не лише дорослі люди, а малолітні діти, багато є інвалідів та перестарілих.
Якщо провести детальну перевірку даних щодо вказаних боргів, то як не дивно в таких розмірах боргів не знайдеться. Борги у гуртожитку взагалі виникли із-за безалаберного відношення ЗАТ “управління механізації будівництва”, але навіть не дивлячись на це, ми мешканці гуртожитку беремо на себе виплату цих боргів.
Невже в нашій державі, яка називається демократичною, можна отак просто купити будинок з мешканцями, а потім їх просто звідти “виживати”, відключаючи світло, воду та припиняючи надання інших комунальних послуг??? Чи може ми неправильно розуміємо демократію?? В розумінні Покупців це виглядає так: "Роблю, що хочу, і не відповідаю ні защо."
З надією на допомогу, мешканці гуртожитку.

сайт "Майдан"

 

13 лютого 2006р.