ОЗБРОЄНИМ “БРАТКАМ” ПЕРЕГОРОДИЛА ДОРОГУ ВАНТАЖІВКА...

Все це не минуло даремно: повертатися на тюремні нари не хотілося. Отож з роками Сергій став хитрющим та надзвичайно обережним, але так і залишився підступним й зухвалим. Тепер уже намагався зайвий раз не привертати увагу міліціонерів. Має і вірного спільника, такого собі "денщика" - на два роки старшого виноградівця Володимира. Той був і за шофера, і взагалі помічником у будь-яких справах. Тому їх часто бачили разом…

Нещодавно берегівським оперативникам з карного розшуку стало відомо, що Сергій повинен “ощасливити” їхнє місто своїм “візитом”. А ще знали стражі порядку, що виноградівець озброєний, адже є великим любителем різних “стволів”. Сищики Берегівського райвідділу УМВС ретельно готувалися до зустрічі з Сергієм. Брати такого десь у місті було вельми небезпечно: не виключалося, що він, “битий”, у випадку небезпеки може застосувати зброю. Операцію із затримання вирішено було здійснити у приміському Мужієві, коли “високий гість” повертатиметься із Берегова. Працівники карного розшуку під керівництвом свого начальника Миколи Куриці розробили сценарій із застосуванням вантажного автомобіля, щоб не наражати на небезпеку своїх працівників. Бо людина у формі діяла б на Сергія, як червона хустина тореадора на розлюченого бика…

У визначений час міліціонери були, як мовиться, на своїх місцях. Однак спливали хвилини, а потрібне авто так і не з’явилося. Минула година, друга. Невже не приїде, почав було закрадатися сумнів в оперативників, які досить довго вже мерзли на морозі. Та ні, пізно ввечері мікроавтобус “Фольксваген-каравела” “засвітився” у Берегові. Молодики швидко вирішили свої справи і вже через півгодини взяли курс на Виноградово…

Весь час, поки знаходилися у місті, Сергій поводився напружено, часто роздивлявся навкруги. Він кілька разів потрапляв у руки берегівських міліціонерів, отож повторення цього не хотів. І тільки тоді, коли “мікрик” виїхав на околицю Берегова, Сергій полегшено зітхнув, значно повеселішав. Цього разу, окрім вірного “денщика”, який керував машиною, у салоні був і шовгор, 27-річний Микола. На радощах, що уникли зустрічі з людьми у погонах, Сергій вирішив похизуватися перед родаком... зброєю. Витягнув "ствол" і став крутити в руках: мовляв, бачиш яка "іграшка". Микола захоплено вигукнув:

- Ти що, він справжній?.. Дай подивитися!..

- Е, лох ти лох... На, потримай... Хоча ні! Давай, я набої вийму, а то біди з тобою не оберешся, - погордливо мовив власник зброї.

В’їжджаючи в с.Мужієво, побачили, що якась вантажівка намагається завернути на подвір’я, перекривши при цьому проїжджу частину дороги.

- Пригальмуй: там, видно, ще один лох за кермом,- торочив Сергій.

Коли мікроавтобус призупинився, його дверцята різко відчинилися.

- О, чорт! - тільки й скрикнув Сергій, зрозумівши, що він уже в руках оперативників, які оточили авто.

Біля сидіння зрадницьки лежали пістолет та магазин від нього...

За даними криміналістичної екпертизи, вилучений пістолет ТТ калібру 9 мм придатний до стрільби, у його магазині знаходилися два бойові патрони. Слідству тепер доведеться дати відповідь на запитання, з якою метою молодики розгулювали з цією зброєю. Хотілося б, щоб і Феміда врешті-решт гідно оцінила діяння "зброярів". Сергій та Володимир тепер знаходяться під вартою.

Слід відзначити берегівських оперативників. Микола Куриця під час операції особисто маневрував могутнім ЗІЛом, а його досвідчені підлеглі Петро Дрозденко, Гліб Троп, Тарас Загієв, Руслан Попович та молодші Василь Бундович і Микола Губинець високопрофесійно й блискавично справилися із зухвалими "гастролерами" із сусіднього району. Сам же начальник карного розшуку берегівської міліції майор Куриця вдячний сільському активу Мужієва за сприяння у затриманні "братків".

ВМ

 

12 лютого 2006р.