Ужгородка Альона Загоруйко створила стильний жіночий аксесуар

Наразі вже готові дві хустки. Перша – з ужгородською синагогою, друга – називається «Земля наближена до неба» і на ній зображено келих з вином. Попереду нові – з медом, сиром та грибами, з кількома містами Закарпаття, які вже виявили інтерес до такого аксесуару та сувеніру. Зокрема, Мукачево та Хуст, – пише Varosh.
– Це локальна хустка нашого краю, з яким я хочу познайомити всю країну. Коли я думала про неї, то планувала створити цей проєкт, перш за все, для туристів. Але перед тим як взятися за справу я провела фокус-групу серед своїх подруг, партнерів, клієнток і отримала від них відповідь про те, що вони теж хотіли б мати таку хустку, адже це справжні якісна, символічна та стильна річ. Скільки їх буде – поки не знаю. Це тривалий процес, ідея має народитися з любов’ю. Кожна хустка має свою історію, до кожної з них я додаю листівку, в якій розписано все про ідею, а також безпосередньо саму хустку, – каже Альона.
Найбільше хусток наразі по Закарпаттю та в Одесі, також перша поїхала в Будапешт і незабаром одна з них поїде до Нью-Йорка.
Альона каже, що готова працювати і з замовленнями. Скажімо, якщо якийсь санаторний чи термальний комплекс, корпорації чи підприємства захочуть власну хустку, то вона її створить. Тиражі можуть бути навіть не великі.
– Ці хустки не з’явилися б ніколи, якби не ті люди, які мене оточують. Це те, що найбільше надихає. Всі так загорілися ідеєю створення цього унікального для Закарпаття продукту, що працювали або за «дякую», або за нашу закарпатську валюту – каву. Це мене розчулює і окриляє водночас. Кожна людина, яка працювала над цим продуктом від початку і до запакованого готового результату, вклала в нею всю себе. Тому я сподіваюся, що й власниці цих хусток відчуватимуть це наше тепло, турботу та справжню любов, – розповідає Альона.
Придбати хустку можна через сторінку Альони або Sh.palta, а також незабаром вони з’являться в туристичній агенції Craft.chic, в Сировині, у V&P та кількох інших локаціях.
Росана Тужанська, Varosh
До теми
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
До цієї новини немає коментарів