Село Косонь на Берегівщині цікаве не лише термальними басейнами

Поблизу села розташований міжнародний пункт пропуску «Косино» на кордоні з Угорщиною. По дорозі від Ужгорода до Берегова неодноразово бачиш на узбіччях бігборди-вказівники, що рекламують оздоровчо-туристичний комплекс “Косино”.

Хто бував там багато років тому, підтвердить: колишні купальні не впізнати, замість примітивної бази відпочинку радянського штибу тут виріс рекреаційний центр, не гірший, ніж у закордонних сусідів. Відповідно, туристи з Києва та регіонів знають про нього, і все частіше надають перевагу цьому комплексу термальних басейнів, аніж турбазі з басейном у Берегові, яка не вилазить із скандалів та викликає чимало справедливих нарікань. Однак база «Косино» і село, що мало таку ж назву кількадесят років – зовсім не одне й те саме.  

Сам населений пункт,  розташований за пару кілометрів від оздоровчо-туристичного комплексу “Косино”, туристичного буму ще особливо не відчув. Живе собі життям пересічного закарпатського села. Важко повірити, що не так давно, ще на початку минулого століття, це було містечко, адміністративний центр округу, якому підпорядковувалось понад два десятки населених пунктів. Косоньці, певно, все ще сподіваються на повернення колишнього статусу – принаймні, в  неформальному стані потужного туристичного центру.

Наразі ж туристи до села навідуються нечасто, і даремно – цікавому оку тут є на що подивитись.  Адже  поселення це старовинне, тутешню місцевість почали заселяти в перших століттях нашої ери. Ім’я у села, за одними припущеннями, слов’янського походження, за іншими, пов’язане з іменем святої Каталіни.

За легендою, в околицях нинішнього села в 1086 році угорський король Святий Ласло переміг у битві печенігів, і на місці перемоги на знак подяки побудував церкву. Навколо церкви, в підніжжі засадженої виноградом гори, невдовзі виросло багатолюдне село. Назва його зустрічається в різних варіаціях, так, в грамоті 1332 року фігурує Кассан, в 1335-му –  Козун,  надалі – Мезекосонь, яке в 1496 році в грамоті згадується вже як містечко. Населення займалось вирощуванням винограду, зернових, випасом свиней в навколишніх дубових лісах, рибною ловлею в численних озерцях та болотах.  В 1566 році містечко зазнало спустошливого набігу кримських татар. В 1595 році відроджене поселення стає центром реформатської парафії, в 1600-му при церкві відкривається перша школа.  В 1729 році місто Мезекосонь зробили центром одного з округів комітату Берег, що дало поштовх до розвитку місцевих ремесел. Тут одночасно розвивається торгівля, шинкарство, лихварство.

Наприкінці ХІХ століття поселення отримує нотаріальне управління,  у парламентських виборах 1889 року містечко було центром виборчого округу. В часи свого розквіту Мезекосонь було «столицею» округу, до якого  належали 26 населених пунктів, в місті був заснований суд, трибунал, в’язниця, 37 магазинів, 4 банківські філії, 2 друкарні, працювали ресторани та корчми. В період перебування Закарпаття в складі Чехословаччини (1919-1938 рр.) містечко  свідомо пригальмували в розвитку, а в радянський час воно поступово зрівнялось в статусі із пересічними селами. Тим не менш «міський» характер видно в Косоні  й понині. Про це свідчить забудівля центральної частини села, схожа архітектурним стилем на міста Берегово чи Виноградово, із вимощеними бруківкою центральними  вулицями і несільськими будівлями.

В селі збереглося багато гарних будинків, що належали заможним єврейським родинам наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Найстарішою будівлею села є реформатська церква. Збудований в середні віки (ХІІІ-ХIV століття) на пагорбі монастир на честь святого Ласло зробили реформатським в 1552 році, коли в цю конфесію перейшло все село. Церква була перебудована в період між 1642 та 1654 роками, набувши ознак ренесансного стилю. Стіни церкви висічені з каменю, в основі храму розташований склеп, в якому поховано низку заможних людей та бувших пасторів.  Реформатська церква села Косонь занесена до переліку Пам’яток архітектури місцевого значення. На території церкви поховано директора місцевої школи Даніела Лукача (1843 – 1909). Католицька громада відновилась в селі в 1750 році, в 1754-му  була побудована невеличка церква. В 1832 році звели нову, більшу церкву з каменю. В 1880 році храм збагатився вежею. Перша ж церква була знесена паводком в 1956-му.

 Поруч із цим храмом зберігся старовинний винний підвал  та приміщення для виноробних операцій. Колись  Косонь славився своїми виноробними традиціями та величезними підвалами. Місцеві вина відрізнялись високою якістю, а виноград, що ріс на вулканічній горі, був хорошою сировиною для  ігристих вин та експортувався з цією метою до Італії. На жаль, на даний час більшість підвалів зруйновано, або перебувають у стані вичікування кращих часів.

Дуже цікавим є палац Етвешів, який лежить під пагорбом з католицьким храмом. Це найстаріша світська будівля села та один з найстаріших взірців цього архітектурного виду не лише в Берегівському районі, але й в цілому Закарпатті. Цю одноповерхову садибу збудувала в 1703 році родина Рац. Сьогодні на тильній стіні будівлі можна побачити родинний герб Раців з цифрами «1768».

Після смерті землевласників спадкоємцями стала сім’я Етвеш. На початку XX столітя від Етвешів палац орендував заможний єврей Меньгерт  Клейн. В кінці 1920-х до особняку з двох кінців добудували крила в асиметричному порядку, надавши будівлі незвичної форми. В радянській час в садибі діяв  дитячий садочок, пізніше амбулаторія. Згодом стан будівлі сильно погіршився і її було закрито. Палацеві загрожувала руйнація, та на щастя, в наш час його передали в майно громаді реформатської церкви, після чого відремонтували, і зараз він знаходиться в хорошому стані. В селі та на його околицях небайдуже око помітить чимало інших цікавих об’єктів, як от колишній паровий млин, збудований в 1920-х рр. (наразі не працює, але новий господар планує відновити на ньому роботу),  чи  два діючих зерносховища, збудованих на початку ХХ-го століття.

На виїзді з села в бік кордону є цікавий ззовні будинок, які місцеві мешканці називають «палац Ваці». Цій будівлі близько ста років, на жаль, всередині вона перебудована під сільський магазин, і втратила автентичність.

В центрі села, в скверику, в 1991 році встановлений меморіальний пам’ятник на честь односельчан, загиблих  в 1944-му в ході сталінських репресій. Тим, хто не бував в Косоні, чи  бував давно й не приділяв уваги місцевій архітектурі, раджу скористатись моментом, і на травневі свята познайомитись із цим непересічним селом.

Олег Супруненко, Beregovo.Today за матеріялами довідника «Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини»