Ігор Бондаренко: "Обіцянку щодо боротьби з контрабандою уже виконую: за 3 місяці надходження з митниці зросли до 700 млн грн"

У розмові з кореспондентом Укрінформу він також розказав, який поступ є у розв’язанні скандальних питань щодо ВЕС на Боржаві та курорту “Свидовець”; а ще – про те, як нарізалися ОТГ у Перспективному плані формування громад, аби не підігрувати бажанням окремих політиків створити угорський Притисянський округ. Говорили також про скандали у місцевому політикумі, про те, які посадовці викликають у нового голови бажання звільнити їх із займаних посад та про те, чи вистачає чиновникові політичного досвіду, аби мирно пити каву з “важковаговиками” закарпатського політикуму.

Словом, усе, що ви хотіли дізнатися про Ігоря Бондаренка — у його першому інтерв'ю на посаді голови ОДА, яке чиновник дав Укрінформу.

Я НЕ ЗБИРАВСЯ ІТИ ПРАЦЮВАТИ ГОЛОВОЮ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

- Пройшло три місяці з вашого призначення, а всі досі сперечаються: є в Ігоря Бондаренка політичний досвід чи нема?

- Повірте, його достатньо.

- Можливо, але ви — не публічний політик, скоріше, бізнесмен, кадровий офіцер із досвідом роботи на державній службі...

- Підполковник запасу — якщо нема заперечень.

- Нема абсолютно, дуже приємно. Але все ж таки, чи вистачає вам наявного політичного досвіду, аби працювати на Закарпатті?

- Маю вам сказати, що я все життя в політиці. Можливо, не на публічних посадах, бо часто відмовлявся від пропозицій. У великій політиці мав таку собі “вакцинацію” народно-демократичною партією ще у 2000-х роках, після чого пішов у бізнес. Мене запрошували багато разів у різні партії та списки, навіть від “Солідарності” пропонували у 2015-му році йти обласним депутатом, я відмовив тоді, і багато разів раніше відмовляв, бо були на те своє бачення та причини.

- Повернімось до вашого призначення. То воно відбулося з вашої подачі чи вам запропонували?

- Розкрити інтригу? Я справді не збирався йти працювати головою ОДА, але маю (без прізвищ) одну людину, яку дуже поважаю. Я поїхав у липні в тоді ще Адміністрацію президента з пропозицією саме цієї кандидатури на пост голови Закарпатської ОДА. На той час уже розглядалися кандидатури Сергія Гайдая та Анатолія Полоскова, Роберт Горват приходив із кандидатурою Дениса Мана, різні люди приходили, претендентів було чимало, маю вам сказати. Я так само під'їхав туди зі своєю кандидатурою, але мені сказали, що людина уже є, і спитали, хто такий Гайдай. Далі пройшло днів десять...

- О! То все-таки це був дзвінок із Києва, я правильно розумію?

- Так, але мова йшла про нардепа в “Слузі народу” від Закарпаття. Я поїхав у Київ, але від пропозиції стати народним депутатом відмовився. Розумієте, мені дружина на 50-річчя подарувала доньку, їй зараз усього чотири з половиною рочки, це пізня дитина, улюблена, яка змінила пріоритети у моєму житті повністю. А посада народного депутата передбачає, що я бачив би її дуже рідко. Та мені на мою відмову сказали, мовляв, ну, тоді вам – на два поверхи вище.

НА СПІВБЕСІДІ В ОП ПИТАЛИ – ЧИ ЗМОЖУ ПОБОРОТИ КОНТРАБАНДУ НА ЗАКАРПАТТІ

- Скажіть, а з якою ви метою ішли на цю посаду? Коли була співбесіда в Офісі Президента і вам запропонували її посісти, вас же, певно, запитували про бачення розвитку Закарпаття?

- Моя позиція щодо цього як людини, що прийшла із бізнесу (а моя сім'я працює в кондитерському, медичному та охоронному бізнесі в регіоні) — я не дам пиляти бюджет області. Ну, а питали мене, до речі, – чи збираюся я і як саме боротися із контрабандою на Закарпатті.

- Це таке тестування щодо Закарпаття, певно, на кшталт пароля, еге ж?

- Можливо. Але я чесно відповів, що ніяк не збираюся, бо як це можна робити без силового блоку? Тому без підтримки — ніяк. А за наявності підтримки з боку силовиків — так, що неба буде мало і землі. Я військовий, маю стрижень і зможу організувати цю роботу. Як це працює, ви вже можете спостерігати.

- До речі, ваше представлення відбулося на митниці, це наче “не формат” для події такого рівня, адже є ОДА, історична будівля, з атріумом, а тут – тісна зала засідань в офісі Закарпатської митниці на кордоні... Вас це не зачепило? Чи це був такий тонкий натяк митникам?

- Ні, зовсім не зачепило. У президента своє бачення формату — і я не маю нічого проти того, що мене представляли як очільника регіону на митниці. Тим паче, я знав, що на Закарпатті існує велика проблема з кордоном, бо він прозорий до неймовірності — там усе на потоках, і всі знають, куди вони ведуть.

А зараз, за три місяці мого головування, погляньте на цифри доходів до бюджету від перевиконання: вони зросли на 700 млн грн! Тому я свій обов'язок у цьому сенсі, можна сказати, уже виконав. Це дуже велика сума, насправді, яка раніше йшла повз бюджет.

МИТНИКАМ ЗІ МНОЮ НЕКОМФОРТНО

- Ці гроші до нас в область потім якось повертаються?

- Повертаються у вигляді погроз мені (сміється — авт.). Жаль, що зараз не працює “дорожній експеримент” – тоді можна було б говорити про якесь повернення коштів. Ну а щодо боротьби з контрабандою, зараз можна казати, що митниця відчуває себе не дуже комфортно зі мною. У цьому камінному залі вони (начальники Закарпатської митниці ДФС — авт.) звітують двічі на тиждень, і коли кажуть, що щось не так, бо там же “піджаки” і товар не так іде, – тоді звертаю увагу на посилення заходів на тих митних постах, де я бачу проблеми. Активну участь у протидії контрабанді та корупції приймає регіональний орган СБУ. Колектив управління Служби безпеки у Закарпатській області – молодці, дуже допомагають у цьому напрямку, і ми митну службу разом із прикордонниками тримаємо на контролі.

- А ті протести підприємців два тижні тому на МП “Тиса” на україно-угорському кордоні, які заблокували перехід на два дні, відбувалися в цій парадигмі, що, як ви кажете, “некомфортно”?

Можу відповідально заявити – на кордоні усі трішки “присіли”. Але ситуацію пробують змінити

- Зрозумійте, що цих “піджаків” (люди, котрі переносять чи перевозять через кордон товари малими партіями, що суперечить Митному кодексу України — ред.) “дахувала” одна серйозна структура. А знаєте, яку кількість товару перевозила ця структура своїми бусами? Дуже багато! І звісно, вони зробили бунт. Але це не тільки вони, і хай прикордонники не думають, що ми не знаємо. Адже прикордонники могли запустити на митний пост по 5 бусів, відпрацювати – і відпустити, а вони запустили одразу 30 — і ми отримали колапс на кордоні. Тому маю сказати, що ми зробили висновки, і я запропоную зараз змінити керівника цього прикордонзагону (мова про Чопський прикордонний загін ДПСУ, керівника якого поміняли щойно влітку — ред.). На сьогодні я можу відповідально заявити, що на кордоні усі трошки “присіли”. Звісно, ситуацію пробують змінити, до мене в кабінет з цього приводу заходять багато людей, навіть “важковаговики”, але ми п'ємо чай, каву з тістечками (не дарма ж мене називають “Кондитером” – (сміється — авт.), на тому розходимося і працюємо далі. Позиція президента — працюємо чесно. Я її тут у регіоні підтримую і втілюю.

ПОТЕНЦІЙНИЙ ПРЕФЕКТ ЗАКАРПАТТЯ

- У вас довго формувалася команда на Закарпатті, понад два місяці не було затверджено заступників голови. Довкола цього багато точилося розмов, скандалів, інформвкидів. Чому так важко створювалася команда і які були, власне, критерії відбору замів?

- Перш за все — професіоналізм і порядність. Сьогодні, безумовно, кришталево чисту людину — й аби при тому ще й із досвідом — знайти дуже важко. Олексія Гетманенка я знав раніше, мені цей хлопець подобається, у нього є позиція, вміння аналізувати, молодий, перспективний. Він потенційний керівник Закарпаття і дуже крутий, у світлі адмінреформи, префектів і всього цього. Щодо Ольги Травіної — у неї досвіду також багато.

- І він неоднозначний, будьмо відверті...

- Ви маєте на увазі "Совине гніздо"?

- Звісно (Ольга Травіна — колишня членкиня Балогівської партії “Єдиний центр”, працювала на посаді начальника управління економіки Ужгородської міськради, фігурувала у розслідуванні “Схем” у зв’язку з реконструкцією “Совиного гнізда”, через яку наразі йде провадження, фігурантом якого є нинішній мер Ужгорода Андріїв — авт.).

- Мені ці всі моменти відомі. Але мені потрібна була людина, яка мала би практичний досвід. А в неї і досвід, і професіоналізм, і принциповість, комунікабельність… До речі, цю посаду пропонував 4 людям, серед яких науковці, — троє відмовилися, бо це, все-таки, досить короткий термін, непевні перспективи і велика відповідальність. Адже мої зами працюють доти, фактично, поки працюватиму я. Ну і плюс — це багато роботи, я сплю 5 годин, майже не бачу сім'ї...

З БАЛОГОЮ НЕ ЗУСТРІЧАВСЯ ОСТАННІ 17 РОКІВ, ХОЧА ЖИВЕМО В МУКАЧЕВІ

- Ви ж так і не переїхали до Ужгорода після призначення, живете й далі в Мукачеві?

- Так, мене це влаштовує, навіщо переїжджати?

- До речі, з вашим призначенням почали говорити на Закарпатті про те, що Мукачево, нарешті, підняло голову — у світлі напружених стосунків останніми роками між колишнім головою ОДА Москалем і мукачівськими Балогами.

- Про нюанси між Балогою та Москалем мені відомо, звісно, але до моєї позиції це не має жодного стосунку. Коли я побачив на об'їзній дорозі (Берегівська об'їзна дорога в Мукачеві, що веде на кордон з Угорщиною, у жахливому стані після зими, була майже не проїзна — авт.) білборд із “рекламою”, що дана дорога обслуговується Закарпатською ОДА, аби усі водії знали, через кого їздять такими вирвами, я дав вказівку ту дорогу зробити. А коли після ремонту я побачив на цьому ж місці борд, що дорогу почали ремонтувати завдяки зусиллям депутата (був нардепом до позачергових виборів до ВР — авт.) Івана Балоги — мене це неприємно здивувало. Білборд ми зняли, а я після того звернув увагу місцевої влади у Мукачеві на те, що в ОДА тепер не Москаль, а Бондаренко, і не треба писати і робити цих дурниць.

Що ж до Віктора Балоги, то я не бачив його 17 років, хоча живемо в одному місті. Із його сином спілкуємося виключно в робочих моментах — як із мером одного з міст обласного значення Закарпаття. Андрій — молода, амбітна людина. Сподіваюсь, співпраця у нас буде. А щодо того, що Мукачево за Бондаренка підняло голову, я б так не говорив. Ну як це підняло? Наголошу: як голова ОДА я представляю все Закарпаття, а не лише Мукачево, де зараз живу.

- Але ви ж зробили заяву про аеропорт, про те, що на перспективу його потрібно будувати в Мукачеві таки, а не відновлювати Ужгородський — от тоді й закиди почалися.

Щодо аеропорту – це моя принципова позиція, на Закарпатті він потрібен саме в Мукачеві

- Ну це ж очевидно – щодо аеропорту! Тут, в Ужгороді, ми зачіпаємо аеропростір Словаччини, ця проблема постійно буде. У Мукачеві є початкова інфраструктура, там було військове летовище, нема кордону і чужого повітряного простору, географічно Мукачево – на стику всіх напрямків. Воно за всіма параметрами краще підходить для летовища, ніж Ужгород. А крім того, в Мукачеві для аеропорту є 300 га землі. Де ви ще зараз на Закарпатті знайдете таку площу? Щодо аеропорту — це моя принципова позиція, на Закарпатті він потрібен саме в Мукачеві.

У НАС Є РАЙОНИ, ДЕ НЕ ВИКОРИСТАНО ДО 70% ОСВІТНЬОЇ СУБВЕНЦІЇ

- Повернемося ще раз до вашої команди тут на Закарпатті. Наразі ще триває конкурс “соціальний ліфт” і в області нема призначених голів РДА. Скажіть, коли нарешті буде результат?

- Кандидати подані, чому довго? Це час на перевірку, затвердження. Плюс — треба придивитися до людей. А далі ще одне: зараз прийшла освітня субвенція, медична, ці гроші потрібно освоїти в районах. І як тепер завести нових людей, які “холодні”, нічого не розуміють — а хто ці кошти освоюватиме? Тому зараз мені краще вже з тими в.о. голів, котрі є, поки що поборотися, вони все ж таки знають процедури, механізми... От тому це так розтягується у часі.

- Ви зачепили питання освоєння, у нас парадоксальна ситуація в області, коли купа неосвоєних коштів по субвенціях, особливо освітній, а потім місцева влада кричить, що з Києва не дають грошей. Виявляється дають, але ми освоюємо. Чому так і куди ми в такому випадку рухаємося?

- Потихеньку, помаленьку, але рухаємось разом з усією країною. Що стосується освітньої субвенції — так, є райони, де не використано до 70% (!). У нас в цих районах є начальники управління освіти, у яких вся робота складається з лікарняних і відпусток у зв'язку з навчанням. А тим часом освоєння освітньої субвенції нема. Така ситуація у Мукачівському, Свалявському, Виноградівському районах.

У МЕНЕ ГАРНИЙ ПОСАГ ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ: СВИДОВЕЦЬ, БОРЖАВА, МУЖІЄВО, ОТГ

- На своїй першій прес-конференції ви сказали сакраментальну фразу про «придане від попередників», а саме – скандали з Боржавою та Свидовцем, Мужієвим, провалену реформу зі створення ОТГ...

- О, так, “спасибо Геннадию Геннадиевичу за мое счастливое настоящее” (сміється — авт).

- Влучно! Але я хотіла спитати: скажіть, як вам розгрібається оце все “придане”. Місія можлива?

- Можлива, звісно, але все потрошку. В кожному питанні з цього приданого є свої нюанси. Щодо Свидовця – от що поганого, коли приходить інвестор, вкладає кошти і розвиває депресивний регіон?

- Поганого нічого, — якщо він це робитиме, не порушуючи екологічного законодавства, не переходячи за червоні лінії.

- А які там червоні ліні? Заячі чи лисячі стежки, про які говорять екологи?

- Ні, там мова зовсім не про зайців, а про водоакумулюючий регіон, який може бути знищений надмірним людським впливом.

- Ага, а ще там є купа напівпустих, депресивних сіл, які отримують роботу одразу, якщо туди заходить інвестор. У цих селах будуватимуться готелі, ставитимуться витяги, піде мале фермерство, зелений туризм, цей регіон оживе! Звісно, що цього не хочуть конкуренти, і закордонні в тому числі, – у них є свої курорти, навіщо їм ще один у Карпатах. Тому тут щодо Свидовця питання навіть бути не може!

ПРО ВЕС НА БОРЖАВІ: ЙДУТЬ ПЕРЕМОВИНИ ЩОДО ІНШОГО МІСЦЯ ДЛЯ ЦЬОГО ПРОЄКТУ

- Я вашу позицію зрозуміла, але проєкт Свидовця ще не має ОВД (оцінки впливу на довкілля), тож питання відкрите. Набагато гостріше воно з Боржавою. Ви казали, що наразі слово — за робочою групою ВР, яка вивчає ситуацію з ВЕС на Боржаві. Але ви ж розумієте, що яке рішення не винесли б, – воно вдарить по вас. Хтось все одно буде незадоволений — чи екоспільнота, чи бізнес-спільнота.

- Ну чому тільки по мені вдарить? От усі разом і розгрібатимемо. Депутатський корпус облради зараз проти будівництва — а чого ж ви, шановні, тоді раніше дозволи на це давали? Це також і ваша відповідальність, шановні! Щодо самого питання ВЕС на Боржаві, то мені дуже сподобалася остання зустріч за участі Юрія Чижмаря. Чому? Він приїхав уже з порозумінням проблеми і запропонував деякі речі.

- Можете озвучити?

- Там у двох словах ситуація така: наразі йдуть перемовини про те, щоби перенести на інше місце цей проєкт. Якщо цього в перспективі доб'ються, буде чудово! Тому я думаю, що з Боржавою не буде колапсу. Ні економічного, ні екологічного. Ситуація розрулиться. А якщо ні, й люди скажуть, що Бондаренко продав Боржаву і геть його — ну, що ж, тоді будемо пити каву у моєму кафе.

НЕ ПЛАТИТИМЕМО ПІДРЯДНИКАМ ЗА ПОГАНІ ДОРОЖНІ РОБОТИ

- Ви на посаді провадите цікаву політику, так би мовити, без ворогів: поки що не йшлося публічно ні про які значні протистояння між політичними угрупованнями регіону, пов'язані з вашим іменем. Це така тактика, чи у вас справді добрі стосунки з усіма “важковаговиками” Закарпаття? Маю на увазі Балогу, Лунченка, Ланя...

- Тут якраз і доводиться застосовувати увесь політичний досвід, який маю. А взагалі скажу, що з “важковаговиками” не було якогось пакту про ненапад. Ми поспілкувалися, бо вони мали бажання почути мою думку. Я сказав, що роботу в регіоні бачу разом, і відповідальність за все – також на усіх, і ще раз наголосив, що дерибанити гроші не дозволю. От є у нас болюча тема — дороги, я запропонував створити комісію, аби вивчити це питання і виправити ситуацію з ремонтом без дерибану.

- Тим часом, справу щодо директора Закарпатського облавтодору розглянули, за розтрату майже 2 млн грн присудили штраф 15 тисяч – і дозволили повернутися на посаду...

- І тепер у мене є велике бажання його з цієї посади звільнити. Питання ремонту доріг в області – на моєму особистому контролі, тому ми постійно робимо об'їзд доріг. Недавно у нас була зустріч із підрядником, через неналежно виконані роботи на Мукачівщині ми розірвали з ним договір. І ще раз наголошую: ми не платитимемо за такі ремонтні роботи підрядникам. З румунами ми зустрілися уже після рішення суду, вони спочатку відмовлялися ремонтувати зроблену ними дорогу після зими, але потім переробили її за власний рахунок. Ми ні з ким загравати не будемо, це моя позиція. Хоча похитнути її намагаються. Деякі люди, яких ви називаєте “важковаговиками” – ми ж усі знаємо, хто за ким тут на Закарпатті стоїть — хочуть діяти, коли їм наступають на хвіст. Поки що це не вдається і працюємо, як і домовлялися — разом, і відповідальність спільна.

А далі якщо хтось помітить, що Бондаренко шукає для себе преференції, – будь ласка, заявляйте про це. Так само, якщо помітите, що Бондаренко дає преференції тій чи іншій економічній чи політичній групі в області — заявляйте!

У НАС НА ЗАКАРПАТТІ НЕМА УГОРЦІВ, А Є УКРАЇНЦІ УГОРСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

- З вашим призначенням знизилася напруга в так званому “угорському питанні” на Закарпатті. Стосунки з угорцями, ви казали, добросусідські, але позиція місцевої влади — державницька...

- Щодо питання з угорцями, скажу вам так: мені дуже сподобалася позиція нашого міністра МЗС, який сказав, що у нас на Закарпатті нема угорців, а в нас є українці угорського походження. Якщо вони потребують, щоб у них на 100% викладалося все угорською мовою, ми ж з вами розуміємо, що це неправильно, так не буде. Хай буде 50 на 50.

Те, що угорський уряд сьогодні допомагає угорцям Закарпаття — це добре, вони допомагають бізнесу, дають медичне обладнання, книги видають, культуру підтримують. Вони підтримують своїх, але ж вони не підтримують їх для того, аби вони виїхали звідси в Угорщину, чи не так? Вони ж теж розуміють, що їм краще, аби тут на місці було їхнє лобі, аби тут громада була.

Тому не можна не розуміти, що без знання української угорцям в Україні буде важко. До речі, у мене дружина вивчила угорську, вона працює в дитячій обласній лікарні, дуже багато мам і дітей з угорських сіл приїжджають, важко з ними спілкуватися, тому вивчила — для роботи. Нічого страшного не станеться, якщо закарпатські угорці теж вивчать українську мову — для навчання та роботи, для кращого спілкування.

- То все ж таки про спілкування: ви з паном Брензовичем (Ласло Брензович, голова Товариства угорської культури Закарпаття — авт.). спілкуєтесь?

- Я знаю, що у нього дуже добрі стосунки з Орбаном. Але з ним ні разу не зустрічався, і навіть не знаю – чи це позитив, чи негатив. Думаю, ніхто із нас двох від цього нічого в житті не втратив. Ми добре спілкуємося з паном Бортом (Йосип Борто, перший заступник голови Закарпатської облради, один із лідерів угорської громади Закарпаття — авт.) щодо життя угорської громади. Він знає, що я в “угорському питанні” займаю державницьку позицію. Коли розроблявся план ОТГ, передбачили об’єднання громад саме так, аби поєднати в одній і угорські, й українські села. І зробити спільні ОТГ, а не так, як собі придумав Брензович – у межах Притисянського округу.

ТУРИЗМ — ПЕРЕДОВСІМ, ТОМУ СВИДОВЕЦЬ БУДЕ!

- Ви не раз наголошували, що прийшли з бізнесу і як бізнесмен прагнете розвивати регіон. Окресліть основі напрямки розвитку Закарпаття, ваше бачення цього процесу: що треба робити насамперед, що — в недалекій перспективі, а до чого прагнути в майбутньому?

Побачите: як тільки запрацює аеропорт – у нас буде черга інвесторів стояти

- Закарпаття — це туристично-рекреаційна зона, тому туристичний бізнес — передовсім. Тож коли питають, чи буде Свидовець? Та безумовно він буде, бо це розвиток.

А коли до нас турист поїде? Коли дороги будуть. Тому нам зараз найпершим пунктом треба привести дороги в порядок. Далі — щоб запрацював аеропорт. Це все складові проєкту розвитку Закарпаття як туристичного регіону. Та до нас ні один інвестор не поїде, доки не матимемо аеропорту, бо у нас черги на кордоні по 5-6 годин!

- Ну так, час — це гроші!

- Саме так. Побачите: як тільки запрацює аеропорт – у нас буде черга інвесторів стояти. Це я вам зараз як людина, що працювала в бізнесі, кажу: коли тільки усе це запрацює, ми перестанемо бути дотаційним регіоном.

Адже у нас чудові перспективи щодо машинобудування, легкої, харчової, деревообробної промисловості. Зараз це все також працює, але переважно на давальницькій сировині, а потім продукцію вивозять за кордон. А потрібно робити з нашого матеріалу і відправляти не лише за кордон, а й реалізовувати в Україні, бо інакше економічного розвитку краю не буде.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото Сергія Гудака

Укрінформ

 

18 жовтня 2019р.