Десятиліття на плаву: історія гучного літнього перформансу «Ужгородська регата»

Цього року подія вдесяте зібрала охочих повправлятися в креативі й веслуванні. Varosh поговорив із засновниками Регати Федором Шандором та Сергієм Денисенко, більш відомими як адмірал та контр-адмірал, щоб дізнатися всі інсайти цього дійства.

Фото: Тетяна Вдовиченко

Все почалося з… човна

Версія Сергія: Федір Федорович зайшов в магазин на кшталт “Епіцентра” чи “Нової лінії”, а там на вході акція: човен за смішні гроші. “О, купую!” ? каже. У цей час повз проходив його студент, почув це і заходився відмовляти: “Федір Федорович, цей човен неякісний, китайський. Він у вас порветься, лусне, довго не протягне. Якщо ви хочете купити човен, я пораджу який і де”. І Федір загорівся тим човном. Поїхав у рибальський магазин і придбав те, що порадили. Для чого він його купував досі пояснити важко. Але цей човен з нами вже десять регат.

Версія Федора: Студент сказав, що допоможе підібрати човен. Ідея здалась мені цікавою. Я тоді не думав для чого він мені потрібен. Купив і одразу подзвонив куму. “У мене є човен, кажу. Йдемо випробовувати”.

Якби там не було, але майбутні адмірал і контр-адмірал зустрілись на березі річки, накачали човна, пустили його на воду і просто попливли за течією. Обом сподобалось плавати Ужем, хотілося більшої компанії й веселощів. Вирішили: ужгородській річці не вистачає регати. Щоб різні кораблі змагалися між собою у швидкості і вправності. Але тоді це була просто ідея, яка потребувала реалізації.

 

Концепція, яка придумала сама себе

Денисенко і Шандор організовують в Ужгороді чимало культурних подій, та стверджують, що Регата серед них найлегша. ЗМІ поширили анонси, люди розповіли знайомим і в 2010 році відбулась перша Ужгородська регата. 12 команд на саморобних плаваючих засобах або безмоторних човнах змагались між собою у швидкості й креативності. Крім перемог у номінаціях, всі учасники пройшли традиційну посвяту і стали моряками Закарпатського флоту. Для цього всі мали продегустувати річкову воду. Згодом ритуал вдосконалили: учасників почали частувати сумішшю з вод чотирьох великих закарпатських річок та дезінфектора.

“Все вдалося через те, що човни на Ужі – не щось штучне, це природна відповідь на те, що відбувається з річкою”, ? розповідає Сергій. Контр-адмірал вважає, що Ужгородську регату можна порівняти з проектом Critical Mass у Будапешті. Його учасники намагались довести, що велосипедисти є повноцінними учасниками дорожнього руху, а отже, повинні мати своє місце на дорозі. Ще однією причиною для розбудови дорожньої інфраструктури для двоколісників була їхня кількість – кожен другий в Будапешті має велосипед. Отож, Critical Mass зібрали величезну кількість велосипедистів, проїхали через усе місто, паралізувавши його цією акцією. Всі побачили скільки велосипедистів є насправді і що треба на них зважати. Тоді проект закрився. Організатори сказали, що вони донесли ідею, а отже, й виконали головну місію. “Так і в нас, ? каже Федір Федорович. ? Якщо з річкою буде все гаразд, то регата втратить свою необхідність”.

Шоу, яке змушує замислитись

Ужгородська регата ? це пародія на регату, це карикатура, фарс. Багато людей дотепер не розуміють у чому суть. Організатори часто отримують повідомлення на кшталт “О, річка піднялася! Давай тепер регату проводити” або “А що ви влітку проводите? Давайте тоді, коли більше води”.

“Велика вода в Ужі означає швидку течію, ? пояснює контр-адмірал. ? А зі швидкою течією регата пройде за 5 хвилин. Коли мілко, шлях триває в рази довше: цього року найшвидший учасник подолав відстань за 19 хвилин. Якщо б цього не було, втратився б елемент видовищності, елемент шоу, люди би прийшли на хвилину, подивилися і пішли”.

А так лишаються і мають час не тільки посміятися з тих людей, які тягнуть свої човни по камінню, а й задуматися, чому в річці так мало води. Може справа в тому, що ми вирубуємо ліси і шкодимо природі?..

Організатори регати згадують, що екологічна місія ставала частиною концепції поступово. З першого заходу адмірал і контр-адмірал мають традицію плисти останнім човном, збирати сміття, яке вже було у воді і те, яке учасники могли залишити по собі: шматки пінопласту, дошки, взуття. Цього року встановили рекорд: забрали половину корабля на буксир і привезли її до фінішу.

“Щороку ми збільшували  кількість регат, які входять до закарпатського флоту, ? розповідає Федор Федорович. ? Тепер існує боржавська й латорицька регати. Ми хочемо долучити до цього всі закарпатські річки. Регата ? це і про розваги, і про екологію. Наприклад, за динамікою регати можемо спостерігати як рубають ліс. Масове вирубування дерев на Березнянщині та Перечинщині є однією з причин зміління Ужа. Регата є такою собі фіксацією цих явищ, які, на жаль, проявляють себе у геометричній прогресії”.

“Не знаю, скільки має пройти років і яка відбутись еволюція, щоб люди перестали шкодити природі, ? додає Сергій. ? Для прикладу люди, які живуть в гірських селах, звикли виходити з хати і висипати сміття просто на берег ріки. “Вода понесе”, ? ось така психологія. Сто років тому в цьому не було проблеми, тому що сміття було органічним, але тепер це здебільшого пластик. Багато пластику. Відходи змінились, а людські звички ? ні. Все сміття досі пливе річкою. Наслідки можемо бачити на Ужі”.

(Не)законна регата

Перша Ужгородська регата набула неабиякого розголосу. Про неї розповідали місцеві медіа, потім підхопили всеукраїнські. У цих повідомленнях згадували кафедру туризму УЖНУ як співорганізатора заходу, бо Федір Федорович працював тоді її завідувачем. Так про регату в Ужгороді і про новостворений Закарпатський флот дізналась Держфлотінспекція. Представники цієї установи написали листа на ім’я ректора і нагадали, що “для проведення будь-яких заходів річкового флоту потрібно отримати дозвіл, а після їхнього закінчення написати звіт”.

“Ми якось сіли писати відповідь, ? згадують адмірали. ?  “Шановний пане держінспектор повідомляємо вам склад Закарпатського флоту: надувний човен “Отважний”, надувний матрац “Нескорений”… Лист, звісно, не відправили. Сміялися з ситуації. Вони так само не зрозуміли в чому суть заходу. Але назва ж голосна – Ужгородська регата”.

Фото: Тетяна Вдовиченко

“Регата ? це перформанс, а площа Петефі ? інсталяція”

Регата стала популярною з першого року існування. За 10 заходів було багато пінопласту, вітрил і весел. Щороку учасники проявляють креативність і намагаються задіяти всі підручні засоби, щоб вразити своїм плаваючим засобом. І щороку хтось отримує за це спеціальну нагороду ? “Чорну каракатицю”. Всі саморобні човни запам’ятати нереально, але є такі, які ужгородці вподобали найбільше.

Федір Федорович: Какашка (ред. “ПТН ГВН”) була красива. 

Сергій: Це всі, напевно, першим згадують.

ФФ: Так. А ще підводний човен, який студенти зробили.

С: У нас що тільки річкою не плавало. І танк, ескімоси…

ФФ: …сир. 

С: До речі, наші партнери, з якими ми фактично разом робимо захід, Денис Лагодін і Володимир Білонка, щороку беруть участь і придумують щось цікаве. І ми кожну регату боремося з внутрішнім опонентом, адже за всіма правила не можна давати призи співорганізаторам.

ФФ: Тому ми їх виключили зі співорганізаторів. Цього року в них була площа Петефі. Плавуча площа Петефі!

С: Це дуже актуальне питання для ужгородців…

ФФ: …бо площа Петефі пливе в прямому значенні.

С: Це стало приводом для жартів і анекдотів. Минулого року вони зробили величезну пляшку шампанського. Перед тим, була плавуча вбиральня: величезний шмат пінопласту і два унітази. Потім ванна в них плавала. Щоразу дивують.

ФФ: Дивують ще й кількістю. Команда “По Тисі разом” зібрала в екіпаж більше півсотні людей.

С: Вони взяли два або три величезні дванадцятимісні рафти і з’єднали їх між собою.

ФФ: У їхньому екіпажі було чимало дітей.

С: Цього року хтось сказав, що найменшому учаснику виповнилось 3 роки. Всі повірили і підхопили. Справа в тому, що у день проведення регати в одного з учасників був день народження і ми його публічно привітали. Але він не був найменшим. Були діти, яким виповнився рік-півтора.

ФФ: Там були ще не народжені діти, або навіть такі, які на регаті утворились. Було двоє учасників, коли виїжджали, а припливли вже втрьох, тому регата вирішує ще й демографічну ситуацію.

Рятувати чи не рятувати

Ужгородська регата проводиться офіційно, тому міська рада завжди інформує про захід рятувальників. Вони приїжджають і запитують що їм робити. “Нічого, відпочивайте”, ? чують у відповідь.

За всі роки регати аварійних ситуацій не траплялось. Їх унеможливлює глибина річки, що подекуди сягає кількох сантиметрів. До того ж, всіх учасників перед початком змагань перевіряють. Тих, хто не проходить фейс-контроль, до змагань не допускають. Одного разу учасники прийшли в нетверезому стані і бути дискваліфіковані. З того дня у правилах з’явилась примітка про право організаторів відмовити в участі через неналежний стан.

В Ужгородській регаті багато юнг. Дітвора активно бере участь у змаганнях та працює на рівні з дорослими моряками. За правилами діти допускаються до участі лише з батьками або зі старшими, які за них відповідають.

“За ці роки не було ніяких критичних проблем, тільки човни розвалювались, ? усміхається Сергій. ? Якось мій товариш зі старого пінопласт і скотча зробив водний велосипед. Його конструкція розвалилась через 15 метрів після старту і він з кермом в руках йшов до фінішу. А ми збирали за ним пінопласт, який залишився від велосипеда”.

 

Частина Українського флоту

На честь закарпатського флоту в Ужгороді поставили найвідомішу міні-скульптуру ? пам’ятник Свободці. Цього року їй виповнилося 8 років. Перед ювілейною регатою було вирішено провести поблизу Свободки акцію спільно з Рухом підтримки Закарпатських військових на підтримку українських моряків, яких утримують в неволі. Захід анонсували за день і не намагались зробити масовим.

“Ми не можемо триматися осторонь від цієї проблеми, ? наголошує Сергій. ? Ми ж позиціонуємо себе як закарпатський флот, а закарпатський флот є частиною українського. А український флот зараз має проблему: 24 хлопці знаходяться у полоні”.

Активісти прийшли з паперовими корабликами до Свободки, щоб підтримати полонених моряків. Сподіваються, що ця невелика акція зможе звернути увагу людей на проблему: не дозволить забути тих, хто перебуває в неволі.

“Активісти руху телефонували, питали як можна допомогти, ? каже Сергій. ? Побачимо, може вдасться фінансово підтримати людей, які тримають контакт з моряками. Поки єдине, що ми можемо зробити: нагадати нашим морякам, що ми пам’ятаємо і чекаємо їх додому”.

Перша ювілейна

Цьогорічна ювілейна регата стала наймасовішою: 34 човни, з яких 32 брали участь у змаганнях. Не менш масштабними змагання стали і з глядацького боку. Люди заполонили мости і набережні, слідкуючи за пересуванням учасників. Це дозволяє називати регату найгучнішою подією ужгородського літа.

“Літо ? це пора відпусток, і важко щось прогнозувати, ? пояснює Сергій. ? Ми хочемо, щоб цей захід був максимально легким для глядачів. Але водночас ми бачимо скільки людей цікавиться регатою і відчуваємо як з їх кількістю зростає й наша відповідальність”.

Головним досягненням Ужгородської регати за десятиліття організатори вважають об’єднання всіх річок Закарпаття. Латориця, Боржава, Тиса. Попереду ще запровадження сплаву на річці Ріка поблизу Хуста.

“Кожний районний центр Закарпаття має свою річку, ? каже Федір Федорович. ? Якщо є річка, значить з нею треба щось робити. Наприклад, відкривати для туристів. Ми маємо ідею запровадити вільні екскурсії у 13 районних центрах. Для проведення екскурсій треба мати чисті береги. Таким чином вбиваємо одразу двох зайців: допомагаємо покращити екологічну ситуацію та маємо захопливу спортивну розвагу. Наша мрія ? об’єднати всі флотилії Закарпаття на Ужгородській Регаті”.

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.

Текст: Тетяна Вдовиченко

Фото: Карл Смутко

Varosh

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

14 серпня 2019р.