Станіслав Котьо: «Максимальна самовіддача на тренуваннях знівелює клас будь-якого суперника під час гри!»

Нині захисник «Ужгорода» Станіслав Котьо футбольною кар’єрою завдячує батьку Івану Івановичу, який в середині 90-х захищав ті ж кольори закарпатського футбольного прапору та своєму першому тренеру В'ячеславу Пінковському. “Можна сказати, що саме ці дві постаті: батько та перший в житті тренер допомогли мені обрати футбольну стезю. Завдячуючи у першу чергу їм, футболу я віддаюся повністю і вважаю, що максимальна самовіддача на тренуваннях знівелює клас будь-якого суперника під час гри!”, - каже Станіслав. “Коли я народився, моєму батькові було лише 21, він грав за “Закарпаття” в Першій лізі чемпіонату України. Часи тоді були тяжкі і він був вимушений покинути футбол через фінансові питання. Натомість, - посміхається Станіслав, - він віддав мене до футбольної школи і заповів, аби молодший Котьо не лише повторив звитягу старшого, а й перевершив його”, - продовжує захисник «Ужгорода». Сьогодні, в свої двадцять три роки, за плечима колишнього вихованця ужгородської СДЮСШОР чималий досвід участі у змаганнях різних рівнях. Свій професійний старт Станіслав Котьо бере на початку 2011-  тоді наставником молодого футболіста був Вадим Дьордь. Згодом він проводить  рік «Говерлі» (U-19) під керівництвом Олександра Когутича та Мирослава Бундаша. “Потім три роки я грав центральним захисником молодіжки ужгородської “Говерли”. Там власне і набрав фізичну форму та й, зрештою, змужнів. Тренування у нас тоді були на дуже високому рівні і працювали ми самовіддано. - Пригадує Станіслав і додає. - Дякую за те професійне виховання моїм тренерам Михайлу Іваниці, В'ячеславу Пінковському та Олександру Когутичу”. Шкода лише, що за браком фінансування “Говерла” з часом розпалася. Тоді ж Станіслава запросили до ФК “Ужгород”, де він впевнено грає на позиції центрального захисника і у сезоні 2015-2016рр. команда здобуває чемпіонство та виграє зимову першість. І виключно в серії післяматчевих пенальті “Ужгород” поступається “Севлюшу” у боротьбі за суперкубок. Станіслав не приховує: “Під керівництвом Андрія Андріїва та тренерської діяльності Івана Шанти, тодішній ФК “Ужгород” більше всього запам'ятався мені дружним колективом. Це була сильна команда. Наразі умови в головній команді обласного центру виключно покращились, себто: ігрові й тренувальні поля, екіпірування такого рівня мало в кого є, професійний підхід головного коуча Мирослава Бабяка й старшого тренера В’ячеслава Пінковського спостерігається уже на початковій стадії тренувальних зборів». В 2017 році Станіслав Котьо переходить до «Середнього». У складі цієї команди два рази приміряє срібні медалі чемпіонату і знову повертається до «Ужгорода».

-          Опісля переходу Адріана Пуканича з виноградівського “Севлюша”, ваш трансфер із “Середнього” називають другим найбільшим підсиленням ФК “Ужгород”. Чому Ви прийняли рішення змінити клуб?

-          Сьогодні я бачу “Ужгород” молодим, амбітним клубом, який прогресує, а, власне, його керівництво —  командою, що ставить перед собою і перед гравцями високі задачі. Це дуже приваблює.

-          Головний тренер ФК “Ужгород” Мирослав Бабяк бачить вас з-поміж гравців основи. На вашу думку, наскільки складно буде пробитись у стартову одинадцятку?

-          В команді всі хлопці хороші, молоді. Як зазначив президент клубу Андрій Андріїв: “У нас всі гравці в рівних умовах і грати в основі буде сильніший”. Тому, намагатимусь довести сам собі, що я можу грати у старті. Аналізуватиму свої помилки, працюватиму з максимальною відданістю грі мільйонів, аби виправдати надану довіру.

-          Сьогодні ваша команда проводить друге тренування. Чи акліматизувались ви вже в Ужгороді?

-          Так, все проходить нормально. Більшість з гравців я знаю. Є хлопці із колишньої “Говерли”. Взагалі, це не новий клуб для мене. Із того “Ужгорода”, за який я колись виступав, не залишилось нікого. Окрім того, я знову під пильним професійним оком В'ячеслава Пінковського — це заспокоює і додає впевненості.

-          В ФК “Ужгород” на вас чекатимуть щоденні тренування, а в середу і четвер — дворазові. Наскільки ви готові до такого фізичного навантаження?

-          Я майже повністю відновився після травми гомілковостопного суглобу, яку зазнав в баталіях під прапором “Середнього”. Завдяки клопотам тренера “Середнього”  Василя Варги, відчуваю себе у хорошій фізичній та психологічній формі. Гадаю, що протягом місяця вийду на рівень абсолютної бойової готовності. Як завжди, буду працювати на максимум.

-          Минулоріч ФК “Ужгород” стартував з-поміж аматорів, і не дуже успішно, враховуючи сьому позицію і 12 очок. Наскільки складно буде покращити турнірне становище, а, можливо, і поборотись за трійку призерів?

-          Усе можливо. Це футбол. І все залежить виключно від нас. Ми розуміємо реальні перспективи команди і повинні реалістично оцінювати турнірне становище. Тому, гадаю, що входження до п'ятірки лідерів аматорського чемпіонату цілком можливе.

-          Другому колу всеукраїнських змагань передуватиме зимова першість Закарпаття. Перед клубом стоїть завдання максимум - виграти кубок. Хто, на Вашу думку, буде головним конкурентом у боротьбі за золото?

-          “Севлюш” — безумовно, конкурент із числа перших. Не знаю, який стан справ у “Поляни”. Звісно ж, “Середнє” та “Мункач”. Гідних суперників в Закарпатті вистачає. Наше завдання — звісно ж, фінал і перемога.

-          Шість із семи днів тижня у вашому графіку займуть тренування, прописані тренером Мирославом Бабяком. Із чого ще складатимуться будні та уік-енди Станіслава Котьо?

-          Хм. Буду відпочивати вдома. Люблю лижі, але після травми ще трохи вимушений зачекати з цією розвагою. Дивитимусь фільми, деколи візьмусь за книгу. Звісно ж, спостерігатиму за футбольними баталіями.

-          На особисте життя часу вистачає?

-          Враховуючи щільний тренувальний графік — не дуже. Але й ціль в мене одна — набрати форму. А умови у нас для цього, я вам скажу, кращі, ніж у переважної більшості клубів Першої ліги.

-          Незабаром ФК “Ужгород” стане другим професійним клубом Закарпаття. Своє футбольне майбутнє пов'язуєте з ним?

-          Безперечно. Я докладатиму максимум зусиль, аби залишитись у цій команді. Вдома завжди краще, ніж на заробітках. Тож не зміню “Ужгород” на жоден інший клуб Другої чи навіть Першої ліг.

Олександр Слєсарчук,

Прес-служба ФК «Ужгород»