Чи потрібно дітям знати про права та обов'язки кожного члена родини?

Я не зустрічала статистичних досліджень в області того, як впливає знання про свої права та обов'язки у шлюбі на щастя і стабільність сім'ї як такої. Але, виходячи з того, що останнім часом звернення потерпілих (фізично, морально, матеріально) в цьому самому шлюбі почастішали, очевидно, варто було б задуматися про встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку. Впевнена, це допомогло б багатьом!

Як там кажуть: поки грім не вдарить - мужик не перехреститься? В історії, яку я почула в ці вихідні, дівчина, судячи з усього, чекала саме "грому". Інакше, як пояснити її повну інертність щодо себе, своїх прав, а також прав дитини, що недавно з'явилася на світ?

Я не раз писала про те, що ваші права, крім вас самих, ніхто захищати не буде. Але якщо ви навіть не знаєте про обсяг своїх прав, то, звичайно, може створитися помилкове уявлення про те, що захищати-то нічого. Ну що ж, тоді нарікайте на себе, а не на "того хлопця", з ким вирішили пов'язати долю та ще й дітьми обзаводитися.

Молода дівчина, точний вік невідомий, але її характеристика - "молода, недосвідчена, нічого не знала" - говорить сама за себе. Дівчина вирішила вийти заміж, судячи з усього, не довго думаючи. І то правда, раз покликали, не треба відкладати в довгий ящик. У шлюбі була придбана квартира. Платник за угодою - законний чоловік. Шлюбний договір не укладали, інших домовленостей щодо спільно нажитого майна не було, отже, квартира автоматично потрапила в режим спільної сумісної власності подружжя і, в разі чого, повинна була підлягати розділу.

Через якийсь час в родині з'явився малюк. Договір про участь батьків у вихованні та утриманні дитини, яким, крім іншого, можна було б визначити місце проживання дитини, також не укладався. Зараз дитині три місяці. Але батько дитини, він же законний чоловік "молодий і недосвідчений" ухвалив своїм рішенням "видворити" з житлоплощі членів своєї сім'ї. Правда, заковика намалювалася - "видворяти" нікуди. Дівчина - переселенка і ніякого іншого житла у неї немає.

І ось, очевидно, батьківські почуття відіграли свою роль, хоча, і страх покарання за позбавлення немовляти нормальних умов життя міг також зіграти не останню роль, і вирішив молодий чоловік відправити "нерозумних" жити до своїх батьків, але подалі від Києва. Чому "нерозумних"? Та тому що ніяк ця молода дружина, вона ж молода мати, не могла зрозуміти, що у чоловіка з'явилася інша, яку йому необхідно було "вигуляти". У квартирі чи київської або де подалі - не настільки важливо. А так, щоб йому "гуляти" не заважали, та права Свої не качали, розпорядився він, щоб і дружина його, і дитина були зареєстровані за адресою проживання його батьків, а не в київській квартирі.

Але "контрольний" крок перед від'їздом був зроблений у нотаріуса: молода мати змушена була підписати заяву, яким відмовлялася від усіх своїх домагань на спільне майно подружжя. Після чого їй, ненароком так, натякнули на різницю у вагових категоріях, в прямому сенсі, і на те, що, якщо "поткнеться" вона в квартиру, поки чоловік "гуляти" на вільних просторах буде, то хай нарікає на себе. Ну точно, як в тій приказці: хто не сховався, я не винен. А також нагадав, що до того, як дитині виповниться рік, є ще час, тому нехай використовує його, час тобто, з користю і подумає, куди з'їжджати буде від його батьків з настанням години Х?

А тепер ця молода жінка не знає куди бігти, що робити, на що сподіватися і як жити далі? Грошей немає, всі речі залишилися в квартирі, в яку їй ні ногою під страхом побоїв, а на розділ квартири не подаси, тому як сама начебто відмовилася, підписавши заяву, і взагалі боязно. І терміни підтискають, залишилося всього 9 місяців до того, як доведеться кудись переїхати. А батьки його, зрозуміло, на сторону сина встали ...

Так, історія не терпить умовного способу. Але все ж. Ось що б було, якби вона, ця "нерозумна і недосвідчена", дозволила собі перш, ніж вийти заміж, звернутися до адвоката і задати всі питання на тему шлюбу і прав в ньому, а не пурхати в своїх рожевих мріях? Що б було, якби вона, завагітнівши, дозволила собі звернутися до фахівців хоча б для того, щоб дізнатися, де і чому повинен бути зареєстрований новонароджена дитина, щоб уникнути "посилання"? Що б було, якби вона, виходячи заміж, обговорила б зі своїм нареченим питання укладення "дитячого" договору? А що б було, якби перед покупкою квартири вона ініціювала питання укладення шлюбного договору?

Я задала всі ці та ще ряд інших питань, хоча прекрасно розуміла, що нічого вже виправити в минулому не можна. Можна лише відштовхуватися від справжнього, щоб хоч якось пом'якшити удар в майбутньому. Але знаєте, дівчина дала на всі питання один і дуже чіткий, хоча і страшний, по своїй суті, відповідь: "Я про це не знала і навіть не підозрювала. Я вірила в любов". Після чого мені дійсно стало страшно.

Так, можна багато говорити про те, що сама винна, вляпавшись у все це. Що незнання законів не звільняє від відповідальності. І про те, що лише малий відсоток населення, я маю на увазі людей, що мають юридичну освіту, може дозволити собі читати закони, розуміючи, про що в них йдеться. А також про те, що тягар захисту своїх прав покладається на того, чиї права порушені, віддаючи звіт в тому, що необхідно перш усвідомити наявність таких прав. А що робити, якщо ніхто про це не розповідає ні в родині, ні в школі? Якщо свій особистий розвиток не дотягує до того, щоб перш, ніж зробити навіть більш-менш серйозний крок, слід проконсультуватися? Якщо більшість живе "за образом і подобою", дивлячись на своїх батьків, бабусь і дідусів? І навіть якщо їм це категорично не подобається, вони все одно продовжують копіювати ці поведінкові реакції лише тому, що не знають, що може бути і по-іншому.

І ось, виходячи з усього цього, а також з того, з чим я стикаюся щодня, чудово розуміючи, як може бути покалічена життя людей лише через їх юридичної неосвіченості і низької правової культури, зайвий раз стверджуюсь в необхідності вже на рівні шкіл вводити обов'язковий предмет про шлюб та сім'ю, про права та обов'язки кожного члена сім'ї. І я вважаю, що саме так, "сіючи розумне, добре, вічне", ми зможемо виправити якісь вже існуючі системні соціальні помилки в сприйнятті себе в шлюб та сім'ю підростаючим поколінням.

Наталія ГОРБАЛЬ, ОБОЗ

 

 

18 вересня 2018р.