Боротьба зі сміттям на Закарпатті — історія і географія

Стверджувати, що ніхто нічого в цій сфері не робить, було б несправедливо. Різноманітні проекти, плани, програми щодо вирішення проблеми побутових відходів не раз розроблялися і навіть намагалися бути втіленими. Згадаймо, як кілька років тому було оголошено про початок в Ужгороді "смітт?вої революції", яка мала б обласний центр зробити гідним містом, розташованим найближче до ?вропи. Чим ті революції закінчились ? бачимо. З одного з найохайніших та зелених міст у колишньому СРСР Ужгород перетворився в брудний та задимлений. Влітку цього року міський голова Віктор Погор?лов обіцяв громаді, що нібито знайшовся інвестор, який готовий збудувати поблизу Ужгорода смітт?переробний завод, причому екологічно чистий, без спалювання сміття. Однак під осінь цей інвестор, концерн "Земля і життя", який вів перемови з міською владою, кудись зник.

Можливість вирішити проблему побутових відходів "світила" не тільки обласному центру. Так, у 2003 році преса повідомляла, що у Сваляві німці збудують смітт?звалище, яке відповідатиме світовим стандартам. Перший транш на суму 250 тисяч ?вро на реалізацію проекту (з загальної суми від 3 до 5 мільйонів) тоді ж нібито виділив Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Однак про подальшу долю житт?во важливого проекту громадськість нічого не зна?. Нещодавно у пресі розповідалося про невдачу, яка спіткала перспективний проект з утилізації сміття у Хусті. З ініціативи голови Хустської районної ради Федора Турчина був розроблений проект створення підпри?мства, яке б займалося збиранням і утилізаці?ю різного побутового сміття. Був підготовлений кошторис, і комунальне підпри?мство "Води Хустщини" було готове виконувати основні роботи, також були проведені переговори з сільськими головами району, освітніми закладами і підпри?мцями. До того ж була обіцяна підтримка з державного бюджету. Однак раптом виявилося, що в держбюджеті грошей на такі роботи не передбачено, довелося працювати самостійно. Нині проект реалізову?ться частково, зокрема, підпри?мство "Води Хустщини" прийма? від населення ПЕТ-тару (пластикові пляшки з-під напоїв). Однак не дуже успішно ? незважаючи на непогану ціну, 40 копійок за кілограм (зазвичай бізнесмени дають 20?25 копійок), мало хто прагне збирати ці пляшки, пресувати їх і нести на прийом. Навіть жебраки краще будуть канючити гроші на вокзалах та базарах, аніж ходити збирати пляшки. (До речі, коли до мене підходять наші роми з простягнутою рукою, часто раджу їм заробляти ? адже ПЕТ-пляшки всюди розкидані тисячами, збирай та заробляй! Ні, просити легше...). У Тячеві у 1995 році місцевий підпри?мець Петро Драгун взяв в оренду на 50 років міське смітт?звалище. Відтоді намага?ться привести його в цивілізований вигляд (каже, ідея народилася, коли побачив смітт?звалище у Фінляндії ? якщо те майже стерильне диво технології можна назвати звалищем). Бізнесмен організову? відбір макулатури, металобрухту та ганчір?я, намага?ться рекультивувати звалище. Але, зрозуміло, що без значних коштів досягнути хороших результатів неможливо ? на смітті, всупереч міфам, багато не заробиш, якщо починати майже з нуля. Заробити можна, коли гроші вже ?, тоді їхн? вдале вкладання відповідатиме принципу "гроші роблять ще більші гроші".

АВСТР?ЙЦ? ДОПОМОЖУТЬ НАМ НАТИСНУТИ НА СМ?ТТЯ

Віднедавна увага закарпатської преси зосередилась на невеликому Виноградові. Черговий проект, який обіця? позбавити цього разу Виноградівщину від сміття, приверта? увагу і виклика? суперечливі оцінки. Давно цікавлячись темою утилізації сміття, вирішив отримати інформацію з першоджерел. Оскільки нині ініціатором нового проекту, який обіця? широкі перспективи, виступа? Виноградівська районна рада, то звернувся безпосередньо до її голови ? Михайла Довжанина. Він, а також радник голови райради з питань транскордонного співробітництва ?штван Балог розповіли мені суть ініціативи. Можливо, не всім відомо, що українське сміття може представляти інтерес у потужних західних компаній. Після гучної історії з завезенням на Закарпаття ?вропейських промислових відходів, хитро названих "преміксами", громадяни ще твердіше впевнились у зворотному ? це нас хочуть зробити смітт?звалищем ?вропи. Та не все так однозначно. Насправді такий сегмент українського ринку послуг, як утилізація побутових відходів, давно цікавить іноземних бізнесменів. Так, німецька фірма "Altfater" кілька років працю? в Ки?ві, Одесі, Тернополі та Чернівцях ? вивозить частину міського сміття, а також намага?ться привчити наших громадян до цивілізованої утилізації власних відходів, зокрема, до роздільного збирання різних видів вторсировини. На жаль, останн? поки ще не вда?ться. ?нші компанії (з Німеччини та Франції) намагалися освоїтись у різних містах України, але поки що наші реалії їх відлякують. Цього року засвоїтись на великих та засмічених просторах України спробувала австрійська фірма "Die Entsorger "AVE". Ця фірма заснована в Австрії у 1991 році, відтоді постійно розширю? свою діяльність у сфері утилізації побутових та інших (будівельних, спеціальних тощо) відходів, а також у інших сферах (наприклад, ремонт доріг, прибирання снігу з автотрас, прибирання вулиць та інше). Засвоївшись у 11 містах Австрії (в тому числі й столиці Відні), "AVE" прагне завойовувати нові ринки комунальних послуг. На батьківщині їй тісно ? адже в ?вропі бізнес з утилізації відходів існу? не одне десятиліття, і конкуренція там гостра. Відтак, "AVE" рушила у Чехію і сьогодні закріпилась там у 10 містах, зокрема й в Празі. Працю? фірма в Угорщині, поки що у п?яти містах. Наразі в планах компанії ? Румунія й Україна, де зі сміттям ? великі проблеми, які потребують негайного вирішення. Слід відзначити, що робота в кожній країні ведеться за ?диними жорсткими стандартами та за відробленими технологіями. Відтак, "AVE" чинить зі сміттям одне й те саме, що в рідній Австрії, що в Угорщині, і що плану? в Україні.

Бажаючи розширення в Україну, австрійські підпри?мці вийшли на Закарпаття ? найближчий до чотирьох ?вропейських країн регіон. Після пошуків та переговорів обрали для старту нового проекту Виноградівський район. Нове підпри?мство вирішили будувати на місці колишнього військового полігону поблизу села Широке. Окрім наявності достатньої площі землі (близько 30 га), це село зручно розміщене, сюди легше звозити сміття з усього району. Та з?явилася очікувана проблема ? влада села не захотіла будівництва. До того ж, у пресі стали з?являтися публікації про нову аферу на кшталт "преміксної". Мовляв, тепер австрійці бажають збудувати полігон, аби звозити туди власні відходи. Без згоди місцевої влади та населення нема чого затівати довготривалий проект. Відтак, для всіх голів сільрад Виноградівщини, а також місцевої преси та ряду чиновників були організовані поїздки до Угорщини. Найближче до нас працю? структурна одиниця компанії ? спільна австрійсько-угорська фірма "AVE-Мішкольц". У невеликому місті Гейопопі збудований полігон для утилізації сміття з 37 населених пунктів регіону та його центру ? Мішкольца. У недалекому майбутньому на полігон планують звозити відходи ще з двох угорських регіонів.

Як працю? система утилізації сміття на підпри?мствах "AVE"? У кожному випадку створю?ться спільне підпри?мство, де другою стороною виступа? орган місцевого самоврядування. Контрольний пакет акцій фірма залиша? за собою. З її боку надаються спеціальні автомашини та різноманітні контейнери, вона ж буду? полігон для утилізації відходів. Місцева сторона нада? землю, подекуди приміщення. З кожним органом місцевої влади регіону уклада?ться договір, прозорий, з яким громадськість ма? право познайомитися. У випадку з Виноградівським районом передбача?ться надати кожному приватному домогосподарству у селах та райцентрі по 100-літровому контейнеру та встановити великі контейнери перед багатоповерхівками (з розрахунку 100 літрів на кожного мешканця на тиждень, що ? доволі багато, так би мовити, з запасом). Будуть розставлятися і контейнери для роздільного збирання різних видів вторинної сировини, проте ставку на це "AVE" наразі не робитиме. Досвід показу?, що до цивілізованого підходу треба йти роками, якщо не десятиліттями. Та ж сміття треба кудись дівати вже нині! Його звозитимуть з усі?ї Виноградівщини на полігон поблизу Широкого. Два смітт?вози великої потужності забиратимуть сміття з контейнерів за встановленим графіком. Ці машини ? для нас диво техніки. Керування пристро?м для захвачування та випорожнення контейнерів ? дистанційне, як пульт телевізора. Всередині смітт?воза ? пристрій для ущільнення сміття, відтак машини не возитимуть повітря, а будуть їздити повністю завантажені. Тому й потрібно їх лише дві на район. Полігон ? це ціла складна система пристроїв та технологій, на відміну від звичних нам смітт?звалищ. По-перше, на ньому діятиме лінія з відбирання вторсировини. Сміття відбиратимуть вручну ? нічого не вді?ш, навіть в Німеччині, США та інших країнах цей процес не вда?ться зробити ефективним, якщо застосовувати машини. Люди, у захисних рукавицях та одязі, відбиратимуть 12 компонентів із сміття ? папір, метал, скло, ПЕТ-пляшки, інші полімерні відходи, а також органічні рештки та деякі спеціальні види, як-от батарейки. Відібрана сировина реалізовуватиметься фірмою на її розсуд. (В одній з публікацій в пресі бачив нарікання щодо цього ? мовляв, нове підпри?мство не перероблятиме відходи, а лише сортуватиме їх для продажу. Але це світова практика. Не існу? заводів, на яких би одночасно переплавляли скло і метал, переробляли макулатуру, гранулювали полімери тощо. Бо кожен з цих процесів ? це окреме виробництво. Одна величезна фабрика з переробки макулатури, яку занедбали у Рахові, чого варта!). Деякі з відходів, як-от відпрацьовані батарейки, забруднене машинним маслом ганчір?я тощо, збиратиметься в окремий блок полігону, де подібні небезпечні відходи заховають у герметичні контейнери. Бо переробці вони не підлягають, а ховати їх у землю, як це робиться в нас повсюди, злочин. Органічні відходи (листя, гілки, харчові рештки) підуть у велику компостну яму. Там з них робитимуть компост, який можна використовувати при озелененні території, рекультивації самого полігону тощо. Решта сміття буде брикетована. Головна проблема сучасних відходів ? їх мала вага при великому обсязі. Кубометр сміття важить десь 150 кг. Якщо на нього буквально натиснути, то треба в 4?5 разів менше площі для його поховання.

Брикети з ущільненого сміття складатимуть у спеціальному котловані. Він буде виритий на 1 метр вище за рівень грунтових вод, аби так званий фільтрат не потрапив у водоносні горизонти. Дно котловану буде ізольоване шарами глини та полімерної плівки. Шар брикетів зі сміття пересипуватиметься шаром отриманого компосту. Котлован може "рости" вгору метрів на 30, чого вистачить на найближчі 30 років. Після цього пагорб засиплють землею та компостом та засадять деревами. Відтак, на 15 га можна заховати все сміття цілого району за 30 років. Котлован також обладнають дренажною системою. Воду від опадів, а також фільтрат з мокрого сміття збиратимуть у басейн, відстоюватимуть і цим поливатимуть "смітт?вий пагорб", аби швидше розкладався. Як відомо, при розкладанні сміття утворю?ться біогаз, який ? одним з головних винуватців так званого парникового ефекту, а також ? причиною пожеж на наших звалищах. Цей аспект теж передбачений на полігонах "AVE". Біогаз по спеціальних трубах буде виведений назовні. Спершу його спалюватимуть у факелі. Згодом, коли газу буде багато, його накопичуватимуть у газгольдери, потім використовуватимуть для власних потреб.

ЗАПИТАННЯ, ЯК? Ц?КАВЛЯТЬ УС?Х, ? ? В?ДПОВ?Д? НА НИХ

Безумовно закарпатців хвилюватимуть запитання стосовно діяльності підпри?мства з утилізації сміття. По-перше, чи не завезуть нам на такий полігон чергову порцію "преміксів"? Це питання до наших контролюючих органів. Як могло статися, що тисячі тонн отруйних речовин роками завозились на Закарпаття, кидалися просто неба, і якби не галас в пресі, а відтак і населення, лежали б і труїли нас донині ? треба спитати у митної, екологічної, санітарної та інших служб. Врешті, запитання до правоохоронців, які так і не покарали нікого за злочин, на ліквідацію якого потрібно витрачати мільйони наших гривень. Якби злочинці були покарані як слід, побоювань щодо ввезення нових порцій відходів з-за кордону більше б ніколи не виникало. Однак як можна провезти тисячі тонн відходів через кордон, аби цього ніхто не побачив? Тобто, якщо б навіть австрійці планували таке робити, наші охоронці кордону повинні цьому завадити. ?нша річ, що "Die Entsorger "AVE" не ма? планів ввозити до нас відходи. Але й благодійником ця фірма не ?. ? це по-друге. До нас йде закордонна фірма, яка хоче заробляти гроші, надаючи населенню послугу. За неї доведеться платити. Населенню ? менше, підпри?мцям, у яких утворю?ться купа сміття, ? більше. Чи буде дотувати людей держава, чи місцева влада ? то вже запитання до влади. За кордоном, до речі, оплата за вивезення сміття склада? 1?2 % від сумарного доходу сім?ї. Хочемо жити у чистоті ? треба бути готовим платити за таку розкіш. Крім того, представники "AVE" не приховують, що фірма отриму? за свою діяльність різноманітні фінансові виплати з ?вропейських фондів, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації в ?вропі. Врешті, фірма хоче прийти на ринок України, і на прикладі Виноградівщини показати всій країні, що таке ? сучасна утилізація сміття. ? по-трет?. У декого виникають сумніви ? чи дійсно, після того як до нас прийдуть іноземні бізнесмени-"сміттярі", навколо буде ідеальна чистота (принаймні на рівні одного району)? Звісно, ні. Бо бізнесмени допоможуть нам розв?язати гостру проблему ? куди подіти зібране сміття, аби воно не горіло, не гнило, не труїло воду, не сприяло розмноженню хвороб тощо. А також поможуть збирати це сміття. Та стежити за чистотою наших вулиць, лісів, річок мусимо САМ?!

Р?О

 

13 листопада 2005р.