Закарпаття: жорстоке вбивство жінки, гвалтівник обрав нову жертву...

Принаймні, жоден самець тваринного світу в період парування не знущатиметься над уподобаною ним самкою, не ламатиме їй попередньо шийні хребці й напівмертву не тягнутиме за ногу до місця парування... Сказати, що на момент ско?ння першого злочину ужгородцем Валері?м Хустинкою керували тваринні інстинкти, значить, образити... світ тварин. Безперечним ? інше: на момент спроби другого злочину ця істота вже не була людиною і мала патологічну потребу ламати шийні хребці жінкам...

ЗАБИВШИ Ж?НКУ ДО НАП?ВСМЕРТ?, ПРИВ?ЯЗАВ ДО НОГИ ЖЕРТВИ ШАРФИК, ? ТАК ПО СВ?ЖОМУ СН?ГУ ПОТЯГНУВ Т?ЛО У Б?К СТАД?ОНУ "АВАНГАРД"...

Свою людську природу, чоловічу сутність (яку, знову ж таки, язик не поверта?ться назвати тваринною чи навіть звірячою, аби не образити звірів) Валерій Хустинка (ім?я та прізвище змінені ? Авт.) уперше виявив неблизької зими 1987 року. Спочатку він добряче випивав у різних місцях обласного центру: у підсобному приміщенні текстильно-галантерейної фабрики, кафе "Верховина" тощо. Час за пляшкою проліта? непомітно, а врешті опинившись на вулиці, близько 2-3-ї години, почав шукати "нових вражень". У районі колишньої вулиці Червоноармійської він угледів жінку Уляну Сірик (ім?я та прізвище змінені ? Авт.), що заполонила його увагу. Ще б пак, одна посеред ночі, і також солідно напідпитку!.. Дво? п?яних посеред ночі ? і сформувався сюжет, що потягнув за собою трагедію.

Два інстинктивні бажання, що тут таки виникли у Хустинки, ? пограбувати й згвалтувати! Він почав грубо чіплятися до жінки і спершу йому вдалося затягнути нічну мандрівницю у двір, а потім і на терасу будинку, де парочка майже полюбовно розпивала спиртне, яке знайшлося у молодиці.

НА УЛЯНУ ПОВ?ЛЬНО ПАДАЛИ СН?ЖИНКИ ? ТАНУЛИ, ДОКИ Т?ЛО Ж?НКИ БУЛО ЩЕ ТЕПЛИМ...

...Втім, від дальших любовних утіх вона відмовилася. Такий несподіваний для Валерія хід подій розірвав, здавалося б, чітку сюжетну лінію, що вже вимальовувалася, і його "перемкнуло" на інше: чоловік почав виривати з Уляниних рук сумочку. ? тут також зустрів опір. Тоді невдаха-залицяльник ударив жінку в обличчя кулаком, вирвав з її рук сумочку і попрямував через сквер у напрямку стадіону "Авангард"... Та через кілька хвилин, що минули у п?яних "маневрах" по скверику, Валерій побачив Уляну: очевидно, спробувавши наздогнати кривдника й повернути собі сумочку, вона змушена була присісти на підкошених ногах просто у сніг. Він підійшов до жінки, п?яне лайливе слово чіплялося за інше п?яне слово та лайку, виникла запекла суперечка. ? хоча існу? відоме з дитинства правило "лежачого не б?ють" (а до сидячої жінки це також мало би мати стосунок), Валерій став бити її кулаком в обличчя й по голові, все більше лютуючи від образливих висловлювань Уляни на свою адресу. А коли та обм?якла й затихла, звалив безвольне тіло на себе, бажаючи віднести його у напрямку "Авангарду", подалі у безлюдне місце... За якийсь час жінка повернулася до тями і заворушилася, а її тіло від цього стало незручно нести ? Валерій прив?язав до її правої ноги шарфика, і тягнучи за нього, поволік Уляну по снігу...

Так він волочив жінку метрів десять, а вже перед входом на "Авангард" знову звалив тіло на себе. На стадіоні з його допомогою Уляна зняла з себе шубку та інші предмети одягу. Тут Валерій, як записано у матеріалах справи, "відновив побиття Сірик". Він цілеспрямовано бив роздягнену на нічному морозі жінку в голову та пахову ділянку. Слідство нараху? згодом дванадцять таких ударів. Тепер уже безперешкодно заволодівши сумочкою зі 105 карбованцями, Хустинка з місця події зник. На спотворене жіноче тіло поволі падали сніжинки і танули, доки тіло було теплим...

Тоді, у неблизькому нині 1987 році, суд за сукупністю злочинів засудив Валерія Хустинку (1957 р. н.) до 15 років тюремного ув?язнення з конфіскаці?ю майна.

ЯКЩО ВИ Ж?НКА, ТО ЦЕ ВЖЕ "П?ДСТАВА" ДЛЯ ТОГО, ЩО У ВАШЕ ГОРЛО ПОСЕРЕД ВУЛИЦ? МОЖЕ ВЧЕПИТИСЯ НЕЗНАЙОМИЙ НЕЛЮД. А ?НША "П?ДСТАВА" ? В?Н ТРОХИ ВИПИВ...

Можна тільки уявити (чи неможливо навіть уявити!), чим ? насправді п?ятнадцять років позбавлення волі, "від дзвінка до дзвінка". Більшою мірою покарання тоді була тільки... "вишка". Сумнівно, що когось такий термін зумів виправити, перевиховати чи "зробити людиною". Принаймні це аж ніяк не стосу?ться Валерія Хустинки. Взятий під варту 22 січня 1987 року, він знову вдихнув повітря свободи 22 січня 2002 року. Влаштувався працювати. А одного літнього вечора його знову "понесло"... Для цього було достатнім до прикрого дрібне: зустрівши на площі Корятовича знайомого цигана, Валерій випив з ним кілька пляшок пива та 250 грамів вина.

Витяг із пояснювальної, яку він напише цього разу: "Я побачив, що переді мною йде молода дівчина. Дійшов до перехрестя вулиць, тут почав до дівчини чіплятися, вхопив її за шию і повалив на землю. Погрожував убити, якщо буде кричати. Потім потягнув її за шию далі, продовжував душити і погрожувати..."

Від себе додамо, був червневий вечір, 21-ша година, тобто час доби, коли надворі ще "практично день".

Брутально волочачи свою нову потенційну жертву за шию, (Катерина, так умовно назвемо цю 18-річну дівчину, дуже тоненьку і кволу зовні, з масою тіла близько 45 кг) лиходій зламав їй шийний хрящ просто посеред вулиці. ? страшно уявити, що сталося б з нею у більш безлюдному місці, якби не те, що Катерині просто пощастило: інший ужгородець на той момент виносив сміття, втрутився. Дівчина втекла. Між чоловіками виникла суперечка, яка швидко вщухла, проте за кілька хвилин... Як пояснив громадянин Н., повертаючись до сво?ї оселі, він почув за спиною швидкі вкрадливі кроки, і коли оглянувся... на нього з каменюкою в руці кидався той, від кого він щойно визволив перелякане дівча! Швидка реакція чоловіка допомогла йому уникнути удару каменем, а нападника повалити на землю, заламати йому за спину руки і сісти на нього зверху... Мимо йшли перехожі, які на його прохання і викликали міліцію. До прибуття міліцейського наряду чоловік міцно тримав притиснутого до землі душителя ? Синю Бороду, який, на щастя, цього разу садистський бік сво?ї натури зреалізувати не зумів.

Кримінальна справа, порушена за фактами злочинних діянь Валерія Хустинки, наразі перебува? в прокуратурі м. Ужгорода, слідство трива?. До слова, статистика залиша?ться невблаганною: кожен третій зі вчорашніх "зеків" (особливо, хто повернувся після відбування покарання за тяжкі злочини) знову чинить кримінал. ? зарадити цьому, зда?ться, не готові ні держава, ні суспільство, ні, тим паче, жодний із законів. ? тому не застрахований ніхто з законослухняних громадян, що якось посеред нічної вулиці йому не зустрінеться такий собі Хустинка ? людина-нелюд, якому для страшного злочину достатньо не так уже й багато випити...

Людмила Сушко

Р?О

 

09 жовтня 2005р.