Коли стаж на посаді в очільника "угорського" району Закарпаття — більше тисячі днів

У районній владі будь-яку проблему спершу ретельно, детально, прискіпливо й старанно аналізують, відтак усебічно обмірковують, аби найефективніше, зі знанням справи її вирішити для користі людей.

Зазначу: ця стаття вийшла в мене з-під пера спонтанно та якось неочікувано. Наразі не планував писати про районну владу. Адже той факт, що голова Берегівської районної державної адміністрації Іштван Петрушка не є кабінетним чиновником, відомий усім. Десь про це одним штрихом навіть "малював". А ще чиновник зізнається: підлеглих, як правило, також зобов‘язує діяти нешаблонно та у реформаторському ключі, бо новітні проблеми учорашніми методами, застарілим почерком не вирішити. Частенько зустрічається з керівниками відділів і управлінь, аби відшліфувати те чи інше "гаряче" питання, розглянути лист, відправлення, послання чи повідомлення з вищих інстанцій тощо. На рахуючи офіційних чи протокольних нарад, колегій, інших ділових спілкувань, контактів, зібрань – тон розмови у таких випадках інший. Ні, без децибел і окриків – це не його стиль. Хоча спілкування із працівниками у "білому домі" завжди коректне, помірковане, виважене. Недарма говорять, що на нього рівняються також інші керівники підрозділів, тож усюди панує тактовність, ввічливість, вже не кажучи про високу культуру поведінки. Як цього рангового службовця, та й інших співробітників державної установи.

До речі, його стаж на посаді голови РДА – понад тисячу днів. Як не крутити – такий собі рекорд. Або нехай буде успіх чи досягнення. Якщо розшифрувати, то найближчим часом виповниться рівно два роки, як працює у команді губернатора Геннадія Москаля. Вважає, що відносини у їхніх стосунках ділові та доброзичливі, у генерала-керівника краю чимало чудових якостей, які намагається опанувати. Немає дня, аби не спілкувалися – завжди для себе додає плюси. А доти, як відомо, справи та завдання районного масштабу втілював у життя в період, коли головою ОДА був Валерій Лунченко (останній нині є депутатом ВРУ). Між іншим, із-понад десятьох своїх попередників Іштван Петрушка чи не найдовше займає посаду районного керманича. Міркує, що вдало підібрані заступники – Віталій Матій і Федір Бімба, які також мають за плечима чималий трудовий стаж і життєвий досвід. Та й решта у відділах та управліннях підібрані не на вулиці.

Звісно, на першому плані у нього – демократичність людських ваємовідносин. Бо тільки таким чином можна рухатися у Європу та заслужити авторитет і шану серед сотень, навіть тисяч берегівчан. А вони, і приховувати тут нема чого, до районної держадміністрації йдуть з усіх куточків Берегівщини: від Четфалви та Квасова й аж до Косина, Рафайнова та Батьова. У будь-якого ходока свої питання, різноманітні проблеми, вирішити які кожен прагне з першого разу. Йдеться про соціалку, медичну сферу, дороги, земельні стосунки, надання юридичних послуг, матеріальну допомогу і т. д. І дивного у цьому нічого немає. Люди, згідно Конституції, мають повне право на звернення в органи державної влади та місцевого самоврядування, до їх службових осіб. Запросто може розказати десятки історій, як вирішуються питання на місцях, як допомагають сільським мешканцям у цей непростий час.

На тезі, мовляв, доля кожного жителя громади – понад усе, районний очільник І. Петрушка наголошує повсякчас. Із відвідувачами треба працювати так, аби додому кожен повертався у піднесеному настрої. Інколи теплого слова достатньо, аби то чи інший громадянин перестав писати скарги, дзвонити чи слати телеграми у вищі урядові інстанції. Бо різного роду перевірки є не тільки безплідними, як забирають багато дорогоцінного часу. Певно, є винятки, коли проблема вирішується не одразу, а для її втілення потрібні тижні та відповідні засоби. Саме на цьому акцентував свою увагу, коли неформально зібралися у службовому кабінеті керівника апарату РДА Нелі Терлецької, авторитетної, досвідченої, знаючої та зичливої працівниці на ниві держслужби. До речі, на цій посаді працює із 2006 р., тобто 11 літ є головним штабістом "білого дому". Як фаховий математик і колишній секретар виконкому міськради, роботу знає як свої п‘ять пальців. Але поза межі своєї компетенції не виходить ніколи. З пані Нелі легко спілкуватися, вона завжди усміхнена та комунікабельна, з нею про що не заговориш – вона завжди у курсі. А що стосується державного управління – у ньому є беззаперечним авторитетом.

У службових справах до Нелі Терлецької навідалася також очільниця юридичної служби Оксана Костур. І хоча їхні кабінети – через стіну, вони для користі загальному ділу одну одну можуть проконсультувати та поспілкуватися на животрепетні "берегівські" теми. Їх у нашому повсякденні вистачає: як триває оформлення паспортів, як працює центр надання адміністративних послуг і що треба, аби його віддача була кращою, як виконуються закони про доступ до публічної інформації, що слід учинити, аби всі зрозуміли, що в боротьбі з корупцією не буде ніяких послаблень і "стискати" у лешатах треба кожного, хто цих істин ще не усвідомив тощо. А чому б жінкам не поспілкуватися з приводу літа – он яка гарна пора, липа цвіте, що ароматом-пахощами так і "сипле" до коридору другого поверху РДА із надвору. Хтось цим скористався і заквітчаний кабінет "припорошив" цілющою липою. Пані Терлецька чічки та цвітіння липи обожнює.

Ще через мить двері відчинила Марія Мельник, яка півроку тому очолила районний архівний відділ. У неї, як новачка, також справ і запитань – хоч відбавляй. А кого запитати? Звісно, найкращий порадник у цьому плані – Неля Вікторівна. Ніколи не відмовить у допомозі, тим паче, коли йдеться про таку делікатну сферу, як архіви. Схрони – це ж не тільки припилючені папки із записами й історичні довідки, це живі люди, яких нерідко знаємо у обличчя. А тут така чудова нагода вирішити службові питання, та ще й у присутності "шефа" І. Ш. Петрушки та керівника апарату. Принагідно можна й ідею та пропозицію внести – вони у пані Марії завжди слушні, своєчасні та відповідають вимогам моменту.

Звісно, такою рідкісно-чудовою нагодою, коли всі разом і кожному пресі є що розказати, скористався автор цих рядків – журналісту гріх було не запросити "до кадру" таких поважних і солідних керівників, відповідальних працівників районної державної адміністрації. Тим паче, пан Петрушка тримав у руках аналітичну довідку щодо виконання плану із доходів районного бюджету до загального фонду з січня по травень місяць 2017 року. Не приховував, що справи не погіршилися, а подекуди навіть ідуть на лад – берегівська районна скарбниця поповнилася за цей час на 15 мільйонів і майже 170 тисяч гривень (виконання склало 107 відсотків). Добрі фінансові справи, на його думку, у Батьовській селищній раді, у Астеї, Батраді, Косоні, Берегуфалу, Дийді, Яношах, Попові. У мінусах тільки Рафайново, але й тут ситуація, за словами голови РДА, поправима.

Додам: мимоволі торкнулися й інших питань, що потребують розв‘язання на рівні першої особи району. Що цікаво, пан Петрушка на запитання для медія відповідає щиро, доступно, не приховує проблеми, які є першочерговими, а де з вирішенням іще можна потерпіти. За кільканадцять хвилин бесіди у компанії "білодомівських" жінок "пройшлися" такими темами, як африканська чума свиней у Новосільському лісі (фірма "Губерт"), карантинні обмеження та збереження домашнього поголів‘я, Міжнародний день дітей, Тройця (Зелені свята), майбутнє відзначення журналістів і їхньої праці (6 червня), викуп земельних ділянок від громадян для автодорівських потреб тощо. Не обійшли і вибори сільського голови у Берегах, де ним став Атілло Пешпекі, ремонт доріг на Берегівщині, літній відпочинок дітей учасників АТО тощо.

Зприводу моєї ремарки, мовляв, це позитив, що фото із головою РДА зроблено експромтом, до того ж не в офіційному "режимі", а в суто буденній ситуації, де всім пасувала робоча обстановка, Іштван Петрушка зауважив: "Будете частіше гостювати у райдержадміністрації, завжди матимете змогу до свого блокнота записати чимало інтересного з життя такого унікального регіону, як прикордонна Берегівщина". А ще принагідно подякував "Віснику Берегівщини" за фото, опубліковане в одному з номерів із нагоди Дня вишиванки, де у однострої перед "білим домом" і він, і його колеги у цьому національному одязі. З його вуст приємно було почути такі щирі та подячні слова.

Михайло ПАПІШ